Постанова ВГСУ від 05.11.2015 року у справі №910/28335/14

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2015 року Справа № 910/28335/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: прокуратури: Коркішко В.М. - ст. прокурор відділу ГПУ, посв. №02784, позивача-1: Тодерян В.М. - дов. від 21.05.15, позивача-2, відповідача: не з'явились, повідомлені належно,

касаційну скаргуМіністерства оборони Українина постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14.07.15у справі№910/28335/14 Господарського суду міста Києва за позовомЗаступника військового прокурора Вінницького гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Подільського управління капітального будівництва Міністерства оборони УкраїнидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Саарланд Буд Інвест"простягнення коштів Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 03.11.15 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

Заступник військового прокурора Вінницького гарнізону Центрального регіону України звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Подільського управління капітального будівництва Міністерства оборони України про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Саарланд Буд Інвест" 752565,32 грн. збитків та 150513,06 грн. штрафних санкцій. Прокурор вказував на те, що спірна сума вартості підрядних робіт є завищеною, а тому підлягає стягненню з відповідача. При цьому, він посилався на акт контрольного обміру №5 від 16.08.13, акт ревізії №08-21/16 від 29.08.13 Державної фінансової інспекції України та приписи статей 526, 549, 611, 631, 629, 837, 844, 875, 877, 883 Цивільного кодексу України, статей 193, 231, 232 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.15 (суддя Цюкало Ю.В.) у позові відмовлено. Місцевий господарський суд виходив з того, що спірні кошти були сплачені відповідачем на виконання умов укладеного між сторонами договору підряду, як оплату вартості виконаних і прийнятих замовником робіт, а тому такі кошти не є збитками, отже і нарахування штрафних санкцій на вказані грошові кошти є необґрунтованим.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.15 (судді: Буравльов С.І., Андрієнко В.В., Шапран В.В.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося Міністерство оборони України, яке просить постанову у справі скасувати судові акти у справі, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду. Обґрунтовуючи свої вимоги, скаржник наголошує на порушенні господарськими судами приписів статей 22, 526, 844 Цивільного кодексу України, статей 217, 224, 225 Господарського кодексу України, статей 42, 43, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України. Міністерство не погоджується з висновком судів про відсутність підстав для стягнення спірних коштів. Він зазначає, що відповідач самостійно завищив обсяги робіт та, відповідно, і їх вартість; що спірна сума коштів є документально не підтвердженою і це зафіксовано у акті контрольного обміру №5 від 16.08.13, у акті ревізії від 29.08.13. Отже, скаржник вважав, що такі кошти є збитками, а тому вони підлягають стягненню з відповідача.

Від позивача-2 і відповідача відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення учасників процесу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування господарськими судами норм чинного законодавства, колегія суддів відзначає наступне.

Господарськими судами установлено та підтверджено матеріалами справи, що 14.12.11 між Міністерством оборони України - замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саарланд Буд Інвест"- генпідрядником був укладений договір №227/ДКБ-324Буд підряду на будівництво 80-ти квартирного житлового будинку за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, вул. Жукова (шифр 21-ж-3). Предметом цього договору є виконання робіт з будівництва 80-ти квартирного житлового будинку за адресою: Житомирська обл. м. Житомир, вул. Жукова (шифр 21-ж-3), загальною площею квартир 5458,88 кв.м, які замовник доручає виконати і оплатити генпідряднику, а генпідрядник зобов'язується на свій ризик виконати та здати йому в 2012 році закінчені роботи. Пунктом 2.3 договору передбачено, що з метою контролю за відповідністю робіт та матеріальних ресурсів установленим вимогам замовник забезпечує здійснення технічного нагляду за будівництвом у порядку, встановленому законодавством. Згідно з пунктами 2.6, 2.7 договору у разі виявлення невідповідності виконаних робіт встановленим вимогам замовник приймає рішення про усунення генпідрядником допущених недоліків або про зупинення виконання робіт. Генпідрядник, що забезпечує постачання матеріальних ресурсів для виконання робіт, у разі виявлення невідповідності таких ресурсів встановленим вимогам зобов'язаний негайно провести їх заміну. Відповідно до пункту 3.1 договору підряду договірна ціна робіт з будівництва об'єкта та пусконалагоджувальних робіт, не враховуючи витрат замовника, становить 22071487,20 грн., в тому числі ПДВ 20% - 3678581,20 грн. Вказана договірна ціна є твердою, складається генпідрядником на основі затвердженої проектної документації згідно з вимогами нормативних документів у сфері ціноутворення у будівництві. Передача виконаних робіт генпідрядником і приймання їх замовником оформлюється актом про виконані роботи (форма КБ-2в, КБ-3) з обов'язковим попереднім оформленням виконавчої технічної документації, актів на приховані роботи, виконавчих схем поверхів, тощо (пункт 5.2.4 договору). В процесі розгляду спору господарськими судами установлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем були виконані будівельні роботи за спірним договором; що ці роботи за актами приймання-передачі виконаних робіт (форми КБ-2в, КБ-3), підписаними обома сторонами без зауважень і заперечень, були прийняті замовником. При цьому, вартість виконаних робіт на об'єкті "Будівництво 80-ти квартирного житлового будинку за адресою: м. Житомир, вул. Жукова" в 2012 році становила 2308200 грн. Розрахунки за виконані роботи за спірним договором були проведені у повному обсязі. Суди також установили, що 16.08.13 Подільським управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України був складений акт контрольного обміру №5 по капітальному будівництву спірного об'єкта, в якому зазначено про завищення вартості робіт на загальну суму 752565,32 грн. Крім того, Державною фінансовою інспекцією України також було проведено перевірку та складено акт ревізії від 29.08.13 №08-21/16, у якому вказано про завищення вартості виконаних робіт на об'єкті "Будівництво 80-ти квартирного житлового будинку за адресою: м. Житомир, вул. Жукова", на суму 752565,32 грн. Прокурор (як на підставу позову) посилався на те, що вказана сума є збитками та підлягає стягненню з відповідача. В процесі розгляду спору суди не установили в діях відповідача складових цивільно-правової відповідальності. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимоги Заступника військового прокурора Вінницького гарнізону Центрального регіону України заявлені в інтересах держави в особі Міністерства оборони Україниі Подільського управління капітального будівництва Міністерства оборони України про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Саарланд Буд Інвест" 752565,32 грн. збитків та 150513,06 грн. штрафних санкцій. Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди дійшли висновку про необґрунтованість цих вимог. Статтею 837 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. За договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта (стаття 875 Цивільного кодексу України). Відповідно до приписів статей 882, 879 цього ж Кодексу передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. Оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін. Разом з тим, за приписами статі 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Як вже зазначалося, прокурор просив стягнути з відповідача 52565,32 грн. збитків, спричинених завищенням вартості робіт за договором підряду, та 150513,06 грн. штрафних санкцій. Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Приписами пункту 4 статті 611 вказаного Кодексу унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків. За приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками, зокрема, розуміють втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відповідно до приписів статей 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. У розумінні приписів наведених норм особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема, у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінка боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданими збитками; вини боржника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Дослідивши усі обставини та зібрані у справі докази, господарські суди попередніх інстанцій не встановили складу цивільного правопорушення у діях відповідача та факту порушення відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором підряду. Судами було установлено, що відповідач виконав будівельні роботи за договором; що замовник виконані роботи прийняв, і це оформлено відповідними актами, підписаними повноважними представниками обох сторін без зауважень і заперечень щодо об'ємів робіт, їх якості. Виходячи з встановлених судами обставин справи та вимог вказаних норм, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судових актів у справі та задоволення касаційної скарги. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі господарськими судами. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Доводи касаційної скарги визнаються неспроможними, оскільки не спростовують установленого судами та ґрунтуються на переоцінці доказів у справі, яка, за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.