Історія справи
Постанова ВГСУ від 05.11.2014 року у справі №902/161/14
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2014 року Справа № 902/161/14
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Черкащенка М.М. - головуючий, Жукової Л.В. (доповідач), Нєсвєтової Н.М.,розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ситковецьке"на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.06.2014 р.у справі № 902/161/14 господарського суду Вінницької областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Агроскоп Україна"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Ситковецьке"простягнення 317 870,42 грн. в судовому засіданні взяли участь представники від:
позивача: Ізмайлов Д.Л. (дов. від 29.07.2014р.);
відповідача: не з`явилися;
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Вінницької області від 22.04.2014 р. у справі №902/161/14 (суддя Матвійчук В.В.) позов товариства з обмеженою відповідальністю "Агроскоп Україна" до товариства з обмеженою відповідальністю "Ситковецьке" про стягнення 317 870,42 грн. задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Ситковецьке" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агроскоп Україна" 262 667 грн. 48 коп. - боргу; 8 637 грн. 29 коп. - пені; 13 288 грн. 14 коп. - 20% річних; 33 266 грн. 74 коп. - штрафу; 6 357 грн. 19 коп. - витрат зі сплати судового збору.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.06.2014 р. (головуючий суддя: Саврій В.А., судді: Мамченко Ю.А., Василишин А.Р.), апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ситковецьке" на рішення господарського суду Вінницької області від 22.04.14 р. у справі № 902/161/14 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ситковецьке" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.06.2014 р. у справі №902/161/14, а справу передати на новий розгляд.
В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.
В судове засідання представники скаржника не з'явилися. Враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за відсутності представників скаржника.
Позивач не скористався правом, наданим ст.1112 ГПК України та не надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає касаційному перегляду оскаржених судових актів.
Заслухавши представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.08.2013р. товариство з обмеженою відповідальністю "Агроскоп Україна" (продавець) та товариство з обмеженою відповідальністю "Ситковецьке" (покупець) уклали договір купівлі-продажу № 13 ЗК 064/ВІКМ.
Відповідно до розділу 1 договору, продавець зобов'язується передати у власність покупця засоби захисту рослин (надалі товар), згідно специфікацій - додатків до договору, що становлять його невід'ємну частину, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість згідно умов договору.
Як передбачено п.2.1. договору, ціни, загальна вартість, найменування товару визначається в еквіваленті національної валюти України - гривні до долара США та зазначаються в додатку(ах) до договору. В ціну товару входить вартість тари, упаковки та маркування.
Покупець здійснює попередню оплату за товар у розмірі 20% вартості кожної окремої партії товару, зазначеної в додатку(ах) до договору або замовленні покупця не пізніше, ніж за п'ять днів до дати поставки відповідної партії товару. Решта вартості товару (вартість товару зменшена на суму здійсненої передоплати) виплачується покупцем, згідно наступного графіку, визначеного договором: до 01.11.2013 року - 80% вартості партії товару отриманого покупцем. повний розрахунок за товар здійснюється покупцем не пізніше 01 листопада 2013 року (п.2.3. договору).
Згідно п.3.1. договору, поставка товару за даним договором може здійснюватися окремими частинами - партіями. Після надходження оплати за товар (партію товару), покупець зобов'язаний надати продавцю довіреність на отримання відповідного товару (партії товару), та протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів оформити документи на отримання товару (партії товару).
Цей договір, відповідно до п. 8.1., набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення його печатками сторін і діє до остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язання в частині оплати отриманого товару спричинило спір.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем, в рамках договору, за видатковими накладними поставлено відповідачу товар на загальну суму 332 667,48 грн., який останній отримав. Відповідачем перераховано на рахунок позивача 70000 грн., які останнім зараховано в рахунок проведення розрахунків за договором. Отже, неоплаченим залишився товар на суму 262 667,48 грн.
Згідно ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).
Згідно ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Пунктом 6.1. Договору передбачено, що у випадку порушення Покупцем термінів оплати, обумовлених у Договору, він сплачує Продавцю неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежів по оплаті товару, від несвоєчасної суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати до моменту повної оплати, а також 20 (двадцять) процентів річних від простроченої суми.
Пунктом 6.2. Договору встановлено, що у разі порушення Покупцем строків попередньої оплати та/або оплати за товар відповідно до графіку, встановленого Договору, Продавець має право стягнути з Покупця штраф у розмірі 10% від суми несплаченої або несвоєчасно сплаченої вартості товару. Штраф сплачується за кожне порушення строків проведення оплати, встановлених Договором.
Згідно з приписами статей 610 і 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та річних. Отже, господарські суди обґрунтовано задовольнили позов у частині стягнення збитків від інфляції та річні.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За обставин невиконання відповідачем грошових зобов'язань, господарські суди, встановивши в його діях склад цивільного правопорушення, застосувавши до спірних правовідносин положення статті 193 Господарського кодексу України, статей 525 і 526 Цивільного кодексу України, обґрунтовано задовольнили позов в сумі 262 667,48 грн. боргу, 8637,29 грн. пені, 13288,14 грн. 20% річних за період з 20.08.2013 року по 22.01.2014 року та 33266,74 грн. штрафу.
Доводи скаржника, які по суті стосуються переоцінки обставин справи та доказів у справі, були предметом розгляду у судах першої та апеляційної інстанцій та обґрунтовано ними відхилені, не можуть бути підставою для скасування судових актів у справі. Так, відповідно до ч.2 ст.1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, а тому оскаржувані рішення та постанова залишаються без змін.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ситковецьке" залишити без задоволення.
Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.06.2014 р. у справі № 902/161/14 залишити без змін.
Головуючий Черкащенко М.М.
Судді Жукова Л.В.
Нєсвєтова Н.М.