ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2016 року Справа № 910/9343/16

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Державний Ощадний банк України"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 (головуючий суддя Тищенко О.В., суддів: Тарасенко К.В., Гончаров С.А.)ухвалуГосподарського суду міста Києва від 25.05.2016 (суддя Пукшин Л.Г.)у справі№ 910/9343/16 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Державний Ощадний банк України"доуповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Український Професійний Банк" Пантіної Любов Олександрівнипрозобов'язання вчинити дії,за участю представників:позивачане з'явились,відповідачаОсадчий О.П.,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2016 у справі № 910/9343/16, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016, позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Державний Ощадний банк України" до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Український Професійний Банк" Пантіної Любов Олександрівни про зобов'язання вчинити дії повернуто без розгляду на підставі п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого суду та постанову апеляційної інстанції скасувати, а справу направити до місцевого суду для розгляду позовної заяви ПАТ "Державний Ощадний банк України".

Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми процесуального права, зокрема ст.ст. 58, 63 ГПК України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники позивача не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників позивача.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ПАТ "Державний ощадний банк України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" Пантіної Л.О. про зобов'язання вчинити дії, а саме: зобов'язати відповідача акцептувати раніше неакцептовані вимоги ПАТ "Державний ощадний банк України" за кредитними договорами: № 11 від 27.01.1995; № 24 від 08.02.1995; № 26 від 10.02.1995; № 27 від 13.02.1995; № 31 від 06.03.1995; № 28 від 07.03.1995; № 31 від 11.04.1995; № 42 від 22.05.1995; № 47 від 02.06.1995; № 51 від 06.06.1995 в загальній сумі 1.869.528,29 грн.

До позовної заяви позивачем були додано копії зазначених договорів та розрахунок боргу, який включає в себе суму прострочених платежів за всіма кредитними договорами та інфляційні втрати банку.

Місцевим судом вказану позовну заяву ПАТ "Державний Ощадний банк України" про зобов'язання вчинити дії повернуто без розгляду на підставі п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Частиною 1 ст. 58 ГПК України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Під підставами позову розуміються фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Доказами в господарському судочинстві є будь-які відомості, отримані у визначеному законом порядку, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, на яких обґрунтовуються вимоги і заперечення осіб, що беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.

Як вбачається із позовної заяви та вірно встановлено судами попередніх інстанцій, позивач об'єднав в одній позовній заяві вимоги про зобов'язання відповідача акцептувати раніше неакцептовані кредиторські вимоги ПАТ "Державний ощадний банк України", які виникли на підставі 10 різних кредитних договорів. При цьому з вказаних договорів вбачається, що сторонами договору є позивач та Житомирська філія "Мебліпромбанк-АСПЕ", Акціонерний банк "Меблібанк". Тобто, ані з позовної заяви, ані з доданих позивачем до позовної заяви копій документів не вбачається, яке відношення визначений позивачем відповідач у даній справі - ПАТ "Український професійний банк" - має до даних кредитних договорів та вказаної заборгованості.

Відповідно до п. 3.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами (зокрема, про стягнення неповернутого кредиту, відсотків за користування кредитом і неустойки; про визнання недійсним акта і про відшкодування заподіяної у зв'язку з його виданням шкоди; про стягнення вартості недостачі товару, одержаного за кількома транспортними документами і оформленої одним актом приймання або коли такий товар сплачено за одним розрахунковим документом; про спонукання до виконання зобов'язань за господарським договором і про застосування заходів майнової відповідальності за його невиконання тощо). Право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, надане також судді. При цьому останній вправі вирішувати питання про об'єднання лише тих заяв (справ), які перебувають в його провадженні.

Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які, пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Якщо позивач порушив правила об'єднання вимог або об'єднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву (ст. 58 та п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК). Наприклад, господарський суд повинен повернути позовну заяву без розгляду, якщо, зокрема, об'єднано вимоги про стягнення сум боргу, який виник з різних договорів або інших правочинів, і т.п.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо порушено правила поєднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

Такими чином, встановивши, що заявлені позовні вимоги не пов'язані між собою підставами виникнення, зобов'язання обумовлені різними кредитними договорами, укладеними різними сторонами, підтверджуються різними доказами, визначивши, що сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов правомірного висновку про повернення даного позову без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком місцевого господарського суду, який відповідає вищенаведеним нормам законодавства та фактичним обставинам подання позову.

При цьому посилання скаржника на можливість об'єднання кількох однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, колегією суддів відхиляються, оскільки вчинення таких процесуальних дій відповідно до ч. 2 ст. 58 ГПК України є правом судді та не звільняє позивача від необхідності дотримання правил об'єднання позовних вимог.

Разом з тим колегія суддів вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги щодо відсутності підстав для повернення позовної заяви з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України, з посиланням судів на те, що до позовної заяви позивачем не надано жодних доказів, що підтверджують викладені у позовній заяві обставини, оскільки, як зазначено у п. 3.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18, суд не вправі повернути позовну заяву на підставі пункту 3 частини першої статті 63 ГПК з мотиву неподання документів, що є доказами, або подання не засвідчених належним чином копій документів, оскільки позивач може їх подавати до закінчення розгляду справи.

При цьому п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України містить положення лише про те, що такі докази мають бути вказані у позовній заяві, а не додані до неї.

Колегія суддів також відзначає, що згідно з п. 2.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7 якщо позивачем зазначено в заяві ціну позову, але в ній не наведено обґрунтованого розрахунку такої ціни, або його не додано до позовної заяви, або позивачем не зазначена вартість спірного майна та/або не подано доказів в обґрунтування цієї вартості, то позовна заява підлягає поверненню на підставі п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Суди зазначили, що позивачем не було надано до позовної заяви розрахунку заборгованості за кожним з кредитних договорів окремо, що унеможливлює здійснення судом перевірки правильності розрахунку позивачем сум основної заборгованості та втрат від інфляції. Судами також вказано, що наданий позивачем розрахунок боргу включає в себе суми прострочених платежів та інфляційних втрат банку одразу за всіма кредитними договорами разом.

Відповідно ж до п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.

Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги щодо відсутності підстав для повернення позовної заяви з посиланням п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України (в частині неподання належного розрахунку боргу), оскільки, як встановлено судами, позивач все ж так додав до позовної заяви розрахунок боргу, котрий, можливо, і має певні недоліки. Але при цьому суди справи не позбавлені можливості витребувати у позивача детальніший розрахунок боргу за кожним з кредитних договорів в ході розгляду і лише тоді надати йому належну оцінку.

Інших підстав повернення позовної заяви суди не визначили.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії касаційної інстанції, хоча суди і необгрунтовано послались на п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України, вони все одно правильно визначили підставу (п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України), яка є самодостатньою для повернення позовної заяви без розгляду.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі ухвали місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 ГПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний Ощадний банк України" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.05.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 у справі № 910/9343/16 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова