Постанова ВГСУ від 05.03.2014 року у справі №5009/2087/12-5009/2773/12-908/3022/13

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2014 року Справа № 5009/2087/12-5009/2773/12-908/3022/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Гольцової Л.А.,

Мележик Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Володимирський" на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 04 грудня 2013 року у справі № 5009/2087/12-5009/2773/12-908/3022/13 Господарського суду Запорізької області за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Володимирський", м. Суми, до Публічного акціонерного товариства "Запорізький арматурний завод", м. Запоріжжя, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сантехніка ЗАЗ", м. Запоріжжя, про звернення стягнення на заставлене майно,

за участю представників сторін:

позивача - Калініченко О.О. (дов. №П/310314/45 від 03.03.2014);

відповідача - не з'явився;

третьої особи - не з'явився,

в с т а н о в и в:

У вересні 2013р. позивач ПАТ "Комерційний банк "Володимирський" в особі ліквідатора Ткаліча А.О. звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача ПАТ "Запорізький арматурний завод" про звернення стягнення на заставлене майно.

Вказував, що 04.04.2007р. між АКБ "Європейський" та ТОВ "Сантехніка ЗАЗ" (позичальник) був укладений кредитний договір №К/2/0701, за умовами якого АКБ "Європейський" зобов'язувався надати позичальнику грошові кошти у вигляді відновлювальної кредитної лінії, а ТОВ "Сантехніка ЗАЗ" - повернути ці кошти та сплатити проценти за користування ними у порядку та строки, передбачені цим договором.

30.11.2007р. між АКБ "Європейський" (заставодержатель) та ПАТ "Запорізький арматурний завод" (заставодавець) був укладений договір застави №К/2/0701-1 для забезпечення належного виконання позичальником ТОВ "Сантехніка ЗАЗ" зобов'язань за вказаним кредитним договором.

25.03.2009р. між АКБ "Європейський", як первісним кредитором, та ВАТ "КБ "Володимирський", як новим кредитором, був укладений Договір про відступлення права вимоги (купівлі-продажу боргових зобов'язань) за кредитними договорами, в тому числі, за укладеним із ТОВ "Сантехніка ЗАЗ" кредитним договором №К/2/0701 від 04.04.2007р., а також за договорами застави, іпотеки, поруки (з урахуванням внесених змін та доповнень).

Зазначав, що позичальник ТОВ "Сантехніка ЗАЗ" належним чином своїх грошових зобов'язань за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим ПАТ "КБ "Володимирський" в рахунок погашення заборгованості позичальника у розмірі 1 677 861,74 грн. просив звернути стягнення на заставлене майно ПАТ "Запорізький арматурний завод" (712 позицій).

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.09.2013р. позовну заяву прийнято до провадження, до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено ТОВ "Сантехніка ЗАЗ".

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.11.2013р. у справі №5009/207/12-5009/2773/12-908/3022/13 (суддя - Черкаський В.І.) у позові відмовлено.

Рішення мотивоване посиланнями на ненадання позивачем належних доказів на підтвердження заявлених вимог та відсутність у матеріалах справи, зокрема: кредитного договору №К/2/0701 від 04.04.2007р., договору застави №К/2/0701-1 від 30.11.2007р., переліку заставного майна, доказів належного повідомлення позичальника та заставодавця про відступлення права вимоги, а також витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, - на які посилався ПАТ "КБ "Володимирський" у позовній заяві.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду із скаргою, в якій просив скасувати рішення місцевого господарського суду у даній справі та прийняти новий судовий акт про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Водночас, позивач просив відстрочити сплату судового збору у розмірі 11 778,62 грн. до грудня 2013р.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 04.12.2013р. №5009/207/12-5009/2773/12-908/3022/13 (колегія суддів у складі: головуючого судді - М'ясищева А.М., суддів: Москальової І.В., Сгари Е.В.) відмовлено у задоволенні клопотання ПАТ "КБ "Володимирський" про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу повернуто скаржнику без розгляду на підставі п.п. 2, 3 ч.1 ст.97 ГПК України.

Ухвала мотивована посиланнями на відсутність доказів направлення копії апеляційної скарги на адресу третьої особи, а також доказів на підтвердження того, що майновий стан скаржника перешкоджав сплаті судового збору у встановлених законом порядку і розмірі.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції однієї з основних засад судочинства - забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, передбаченої ст.129 Конституції України, просив ухвалу апеляційної інстанції від 04.12.2013р. скасувати, а справу передати до апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

Перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.94 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Недотримання цих вимог відповідно до пунктів 2, 3 ч.1 ст.97 ГПК України є підставою для повернення апеляційної скарги без розгляду.

01.11.2011р. набрав чинності Закон України від 08.07.2011р. № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон), який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати, відстрочення, розстрочення сплати та повернення судового збору.

Зокрема, за подання апеляційної скарги до господарського суду на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми. Ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (пп. 1,5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач частково сплатив судовий збір у розмірі 5 000,00 грн. згідно платіжного доручення №629 від 20.11.2013р., а в іншій частині сплату судового збору у розмірі 11 778,62 грн. просив відстрочити до грудня 2013р., мотивуючи своє клопотання недостатністю коштів, передбачених кошторисом витрат ліквідатора ПАТ "КБ "Володимирський" на листопад 2013р.

Відмовляючи у задоволенні клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору, апеляційний господарський суд обгрунтовано виходив із того, що особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, тобто обґрунтування пов'язаних з цим обставин покладається на заінтересовану сторону.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції правомірно відмовив у задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору, оскільки єдиною підставою для вчинення судом дій, передбачених ч.1 ст.8 Закону України "Про судовий збір", є врахування документально підтверджених обставин щодо майнового стану сторони.

Приєднані до касаційної скарги документи, а саме: копія рішення Комісії Національного Банку України №737 від 27.09.2013р. та копії розшифровок статті витрат "Інші витрати, пов'язані з ліквідацією банку, на ІV квартал 2013 року" з помісячною розшифровкою, - не приймаються до розгляду, адже збирання нових доказів, які не були надані судам попередніх інстанцій, відповідно до ст. 1117 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

Водночас, з огляду на відсутність доказів направлення копії скарги третій особі ТОВ "Сантехніка ЗАЗ" судом апеляційної інстанції правильно застосовано норму п.2 ч.1 ст.97 ГПК України, адже за змістом ст.27 ГПК України треті особи користуються правами і несуть обов'язки сторони у справі.

За змістом ч.4 ст.97 ГПК України після усунення обставин, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, сторона у справі має право повторно подати апеляційну скаргу в загальному порядку та з відповідним клопотанням про відновлення процесуального строку на апеляційне оскарження.

З огляду на наведене, доводи касаційної скарги про порушення права позивача на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ч.1 ст.8 Закону України "Про судовий збір" вирішення питання про відстрочку сплати судового збору віднесено до права, а не обов'язку суду, а заявник апеляційної скарги, враховуючи приписи ч.4 ст.97 ГПК України, не позбавлений права на повторне звернення з апеляційною скаргою.

Ухвала апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України