ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2015 року Справа № 5011-41/11385-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіДерепи В.І.суддів :Грека Б.М., - (доповідача у справі), Кривди Д.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філіїна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.12.14у справі№5011-41/11385-2012господарського судуміста Києва

за позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго"

доПублічного акціонерного товариства "Укртелеком"провизнання права власності на вбудоване приміщенняза участю представників від:позивачаГуменюк Т.М. (дов. від 06.10.14)відповідачаПоліщук С.О. (дов. від 03.11.14)

В С Т А Н О В И В :

ПАТ "Київенерго" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Укртелеком" про визнання права власності на вбудоване приміщення.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.09.14 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Спичак О.М., суддів: Любченко М.О., Цюкало Ю.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.14 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Шапрана В.В., суддів: Андрієнка В.В., Буравльова С.І.), позовні вимоги задоволені повністю.

Не погоджуючись з судовими актами у справі, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, в позові відмовити. Скарга обґрунтована тим, що право власності на спірну будівлю зареєстроване за відповідачем.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її доводів, судові акти просить залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, Наказом Міністерства енергетики та електрифікації України від 31.08.95 № 177, у процесі корпоратизації створено Державну акціонерну енергопостачальну компанію АК "Київенерго", яка є правонаступником виробничого енергетичного об'єднання "Київенерго", його майна, прав та обов'язків.

З урахуванням даного наказу, Фонд державного майна України передав до статутного фонду новоствореному акціонерному товариству об'єкти нерухомого майна згідно з переліком майна, переданого до статутного фонду АЕК "Київенерго", серед яких зазначена також трансформаторна підстанція № 5260 за адресою: м.Київ, вул. Єреванська, 18-А, інвентарний номер об'єкта 20030520, вартістю 329510065,68 крб., яка включена до статутного фонду позивача, про що позивачем станом на момент вирішення спору надано відповідну довідку від 20.04.12 № 034/56-2379. Передане до статутного фонду майно поставлене позивачем на облік у філіалі "Кабельні мережі Київенерго".

Акт приймання - передачі трансформаторної підстанції № 5260 за адресою: м.Київ, вул. Єреванська, 18-А, інвентарний номер об'єкта 20030520, не оформлявся, оскільки і приміщення, і обладнання трансформаторної підстанції до передачі у власність позивача юридично і фізично перебували у володінні та користуванні його правопопередника на праві повного господарського відання. Обслуговує та експлуатує дану підстанцію саме позивач, і він має доступ до вказаного приміщення.

20.01.11 позивач звернувся з листом № 034/57-238 до Київського міського бюро технічної інвентаризації КМДА з проханням провести технічну інвентаризацію трансформаторної підстанції № 5260. З листа КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" від 17.03.11 № 12017, позивач дізнався про те, що трансформаторна підстанція № 5260 за адресою: м.Київ, вул. Єреванська, 18-А, вже проінвентаризована та на неї оформлені правовстановлюючі документи на іншу юридичну особу: ПАТ "Укртелеком".

Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідачу видано свідоцтво про право власності від 15.02.06 за № 186-В на будівлю АТС-242,243 за адресою: м. Київ, вул. Єреванська, 18-А і на ньому вчинені реєстраційні написи КП Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна.

У загальний обсяг зареєстрованого за відповідачем майна входить і будівля трансформаторної підстанції № 5260 за адресою: м.Київ, вул. Єреванська, 18-А, на яку претендує позивач.

Також, згідно поверхових планів та журналом підрахунку площ приміщень будівлі АТС-242,243 площею 3473,70 кв.м, розташованої по вулиці Єреванська, 18-А в Солом'янському адміністративному районі міста Києва, складених Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, встановлено, що місце розташування трансформаторної підстанції №5260 в об'ємі будівлі відповідає приміщенню №19, розташованого на першому поверсі.

На підставі вищевикладеного, судами визнано за ПАТ "Київенерго" право власності на вбудовану будівлю трансформаторної підстанції № 5260 площею 49,16 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Єреванська, 18-а.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки помилковими з огляду на наступне.

Згідно з положеннями статей 1, 15 ГПК України господарський суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.

Судами попередніх інстанцій не враховано те, що необхідною умовою для захисту порушеного права в порядку статті 392 ЦК України є наявність права власності на момент звернення з позовом. В силу положень ст. 392 Цивільного кодексу України, позов про визнання права власності є речово-правовим, і при зверненні до суду позивач повинен підтвердити наявність у нього права власності на спірне майно. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову, є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна.

При цьому, власник має право витребувати своє майно в усіх випадках від особи, яка заволоділа ним незаконно, без відповідної правової підстави (стаття 387 ЦК України), та від особи, яка набула його безвідплатно в особи, яка не мала право його відчужувати (частина 3 статті 388 ЦК України). Указана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.12.10 у справі № 18-03-11-05/2306.

В даному випадку лише відповідач (а не позивач) надав докази наявності у нього права власності на спірну нерухомість (а.с. 61,74 т.1), зокрема, свідоцтво на право власності від 15.02.06 ЯЯЯ№479883, видане на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва. Відповідач не надав доказів недійсності вказаних правовстановлюючих документів, рівно як і доказів свого права власності на спірне майно. В той же час, зі змісту довідки від 20.04.12 № 034/56-2379 (на яку послалися суди) щодо переліку майна, переданого до статутного фонду АЕК "Київенерго", серед яких зазначена також трансформаторна підстанція № 5260 за адресою: м. Київ, вул. Єреванська, 18-А, інвентарний номер об'єкта 20030520, вартістю 329510065,68 крб., то з неї не вбачається, які об'єкти включені у вищезгадану суму (лише обладнання, чи також частина приміщення, або вся будівля за адресою м. Київ, вул. Єреванська, 18-А). Також дана довідка є одностороннім документом, при тому, що висновок судів про передачу майна позивачу Фондом державного майна України не підкріплений доказами належності спірного об'єкта нерухомості до державної власності станом на момент такої передачі.

При прийнятті оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій не врахували вищезазначеного, таким чином, неправильно застосували приписи статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин ухвалені у справі судові акти підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду. При новому розгляді, суду слід з'ясувати наведені в цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, підтвердженими в судовому засіданні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії задовольнити частково, рішення господарського суду м.Києва від 29.09.14 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.14 у справі №5011-41/11385-2012 скасувати, справу направити на розгляд господарського суду м. Києва.

Головуючий - суддя В. І. Дерепа

Судді Б. М. Грек

Д. С. Кривда