Історія справи

Постанова ВГСУ від 09.10.2014 року у справі №34/5005/10374/2012
Ухвала КГС ВП від 25.02.2020 року у справі №34/5005/10374/2012
Постанова ВГСУ від 05.02.2015 року у справі №34/5005/10374/2012
Постанова ВГСУ від 29.03.2016 року у справі №34/5005/10374/2012
Постанова ВГСУ від 22.11.2016 року у справі №34/5005/10374/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2015 року Справа № 34/5005/10374/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоУдовиченка О.С., суддівМіщенка П.К., Поліщука В.Ю.,розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.11.2014 рокуу справі№34/5005/10374/2012 господарського суду Дніпропетровської області за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваін-Юніон" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4провизнання банкрутомПредставники сторін у судове засідання не з'явились про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

В С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про банкрутство Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Дніпропетровськ порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2012 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваін-Юніон", м. Дніпропетровськ за спеціальною процедурою, передбаченою статтями 47, 49 Закону України про банкрутство (т. 1, а. с. 1).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2012 року Фізичну особу - підприємця ОСОБА_4, м. Дніпропетровськ визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на один рік (до 25.12.2013 року), зобов'язано ліквідатора завершити всі заходи ліквідаційної процедури і подати на затвердження до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс у строк 25.12.2013 року, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Колошина Вадима Петровича, м. Дніпропетровськ, якого зобов'язано вчинити певні дії (т. 1, а. с. 63-65).

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, Фізичною особою- підприємцем ОСОБА_4 подано до Дніпропетровського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, з проханням скасувати постанову суду першої інстанції та припинити провадження у справі. Оскільки Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 пропущено строк апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції, останнім заявлено клопотання про поновлення строку.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.11.2014 року у відновленні строку для подання апеляційної скарги на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2012 року у справі №34/5005/10374/2012, відмовлено, на підставі ст. ст. 53, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись із прийнятою господарським судом апеляційної інстанції ухвалою, фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернулась з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.11.2014 року у справі №34/5005/10374/2012 та направити справу до суду другої інстанції для розгляду апеляційної скарги по суті.

При цьому, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, ст. ст. ст. 53, 93, 104 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Оскаржувану фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, у апеляційному порядку постанову, судом першої інстанції винесено 25.12.2012 року.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернулась до Дніпропетровського апеляційного господарського суду лише 19.11.2014 року, тобто із значним пропуском строку на апеляційне оскарження постанови господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2012 року у справі №34/5005/10374/2012.

Обґрунтовуючи поважність причини пропуску строку на подання апеляційної скарги заявником зазначено, що про існування оскаржуваної постанови скаржнику стало відомо лише 14.11.2014 року з Єдиного реєстру судових рішень. З 18.10.2012 року скаржник зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1.

Апеляційним господарським судом встановлено, копія постанови господарського суду від 25.12.2012 року була надіслана на адресу фізичної особи підприємця ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 14917760 станом на 18.10.2012 року місце проживання фізичної особи - підприємця ОСОБА_4. АДРЕСА_2 (т.1 а.с. 42).

У відзиві на заяву кредитора від 10.12.2012 р. фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 зазначено адресу проживання: АДРЕСА_2 (т.1 а.с. 55).

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 17430118 станом на 24.10.2013 р. місце проживання фізичної особи - підприємця ОСОБА_4. АДРЕСА_2 (т.2 а.с. 190).

що на думку апеляційного господарського суду свідчить про обізнаність заявника про існування оскаржуваної постанови, щонайменше з 27.03.2014 року.

Також слід відзначити, що 15.01.2013 року в газеті "Голос України" № 8(5508) опубліковано оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі, отже, відповідно із вказаної дати інформація стала загальновідомою (т. 1, а. с. 85)..

Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, суд другої інстанції виходив з того, що фізична особа - підприємець ОСОБА_4 не підтверджує належними доказами існування об'єктивних причин, які перешкоджали останньому ознайомитися з текстом постанови та відповідно направити апеляційну скаргу.

Колегія суддів касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Загальний порядок відновлення пропущених процесуальних строків врегульований ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Клопотання про поновлення процесуального строку повинно містити роз'яснення причин пропуску такого строку і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними.

Поряд з цим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку, які в даному випадку не вбачаються за відсутності обставин, які об'єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання апеляційної скарги протягом законодавчо встановленого терміну.

Таким чином, слід погодитись із висновком колегії суддів другої інстанції про те, що можливість вчасного подання апеляційної скарги на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2012 року залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер, тому висновок про відсутність підстав для поновлення пропущеного процесуального строку, вважає правомірним.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що скаржник, звернувшись з апеляційною скаргою з пропуском встановленого ст. 93 Господарського процесуального кодексу України строку на апеляційне оскарження, не обґрунтував та не надав належних доказів, які б підтверджували наявність поважних причин пропуску строку, а тому судом апеляційної інстанції правомірно відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків апеляційного господарського суду, зазначених в ухвалі, та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 11113 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що ухвала суду апеляційної інстанції відповідає нормам процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.11.2014 року у справі №34/5005/10374/2012 залишити без змін.

Головуючий О.С. Удовиченко

Судді П.К. Міщенко

В.Ю. Поліщук