ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2016 року Справа № 5023/2735/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Барицька Т.Л.,

Євсікова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Норма"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19 липня 2016 року

та на ухвалу господарського суду Харківської області від 21 червня 2016 року

у справі № 5023/2735/12

господарського суду Харківської ї області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Норма"

до Харківського державного вищого училища фізичної культури № 1

про стягнення 46 33549,63 грн.

за участю представників

позивача - Мухітдінов Р.Д.

відповідача - Баранов Т.О.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 червня 2016 року (суддя Присяжнюк О.О.) залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19 липня 2016 року (судді Ільїн О.В., Пелипенко Н.М., Хачатрян В.С.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Норма" про визнання поважними причин пропуску строку пред'явлення до виконання наказу господарського суду Харківської області від 07 травня 2014 року у справі №5023/2735/12 та його відновлення залишено без задоволення повністю.

Не погодившись з зазначеними ухвалою та постановою Товариство з обмеженою відповідальністю "Буд-Норма" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19 липня 2016 року та ухвалу господарського суду Харківської області від 21 червня 2016 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про визнання поважними причин пропуску строку пред'явлення до виконання наказу господарського суду Харківської області від 07 травня 2014 року у справі №5023/2735/12 та відновлення пропущеного строку пред'явлення Наказу.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Ухвалою господарського суду від 15 вересня 2015 року, залишеною без змін постановами Харківського апеляційного господарського суду від 30 листопада 2015 року та Вищого господарського суду України від 05 квітня 2016 року, скаргу Харківського державного вищого училища фізичної культури № 1 на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області при виконанні наказу господарського суду Харківської області у справі № 5023/2375/12 задоволено повністю. Визнано незаконними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області Білоконова О. В. під час відкриття виконавчого провадження № 43656370 з виконання наказу господарського суду Харківської області від 07 травня 2014 року у справі. Крім того, зазначеною ухвалою визнано недійсною постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області Білоконова О. В. від 11 червня 2014 року про відкриття виконавчого провадження № 43656370 з виконання наказу господарського суду Харківської області від 07 травня 2014 року у справі, визнано недійсними наслідки відкриття виконавчого провадження № 43656370.

17 вересня 2015 року управлінням Державної казначейської служби України у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області, на підставі зазначеної ухвали господарського суду від 15 вересня 2015 року, листом № 05-23/97 та у зв'язку з пропуском строку пред'явлення наказу до виконання, у відповідності до п. 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, повернуто наказ від 07 травня 2014 року у справі Стягувачу ТОВ "Буд-Норма".

У зв'язку із викладеним, ТОВ "Буд-Норма" звернулось до господарського суду із заявою про поновлення строку на пред'явлення судового наказу до виконання, обґрунтовуючи поважність причин пропуску відповідного строку фактом того, що відповідний наказ було отримано ним від управління Державної казначейської служби України у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області 06 жовтня 2015 року, тобто після закінчення строку пред'явлення його до виконання.

Відмовляючи у задоволенні заяви товариства про визнання поважними причин пропуску строку пред'явлення на виконання наказу господарського суду Харківської області від 07 травня 2014 року, суди попередніх інстанцій зазначили наступне.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду. Про відмову у відновленні строку виноситься ухвала, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно ч. 1 ст. 119 ГПК України, у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.

Ухвалою господарського суду від 15 вересня 2015 року у справі встановлено, що 11 червня 2014 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області Білоконовим О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 43656370 з виконання зазначеного наказу у справі.

Із зазначеної постанови про відкриття виконавчого провадження вбачається, що відповідна заява стягувача ТОВ "Буд-Норми" про відкриття виконавчого провадження подана до органу державної виконавчої служби 06 червня 2014 року, тобто у межах встановленого судом строку пред'явлення наказу до виконання.

Ухвалою господарського суду від 15 вересня 2015 року наведена постанова державного виконавця визнана недійсною, дії з її винесення визнані незаконними, визнані недійсними наслідки відкриття виконавчого провадження, у тому числі юридичний факт переривання строків пред'явлення наказу до виконання.

На підставі повідомлення про здійснення безспірного списання коштів з рахунків від 25 червня 2015 року, зазначеною ухвалою господарського суду від 15 вересня 2015 року також встановлено, що стягувач ТОВ "Буд-Норма" лише 24 червня 2015 року звернувся до управління Державної казначейської служби України у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області із заявою про виконання наказу від 07 травня 2014 року у справі, тобто після спливу встановленого у ньому строку пред'явлення до виконання, який первісно правомірно встановлено судом до 16 квітня 2015 року, що зумовило необхідність його повернення стягувачеві органом Державної казначейської служби.

Постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області Білоконова О.В. про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" від 22 травня 2015 року, також винесена після спливу зазначеного строку пред'явлення наказу до виконання (16 квітня 2015 року).

Крім того, в матеріалах справи наявні докази щодо належного звернення стягувачем щодо виконання наказу до управління Державної казначейської служби України у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області іншого наказу господарського суду у цій справі від 13 січня 2015 року про стягнення з боржника судового збору у розмірі 33 774, 90 грн.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які приймають участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 ГПК України в судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, брати участь в огляді та дослідженні доказів.

Суд першої інстанції, в ухвалі зазначив, що директор ТОВ "Буд-Норма" Красільник С.В. надав пояснення, що як керівник стягувача усвідомлював та вважав за необхідне спрямувати наказ господарського суду від 07 травня 2014 року у справі під час його перебуванні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області до управління Державної казначейської служби України у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області за належністю. Крім того, у своїх поясненнях директор ТОВ "Буд-Норма" Красільник С.В. не заперечував, що підписував та скріплював печаткою стягувача заяву про спрямування 11 червня 2015 року наказу до управління Державної казначейської служби України у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області, що була надана йому на підпис іншими представниками стягувача, яких він уповноважив на досягнення цієї мети - належного виконання наказу у справі від 07 травня 2014 року.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що під час первісного неналежного спрямування наказу у справі від 07 травня 2015 року до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області 06 червня 2014 року в діях директора та інших представників юридичної особи стягувача ТОВ "Буд-Норма" мав місце суб'єктивний фактор юридичної необізнаності щодо належності способу виконання наказу, а саме щодо того яким органом державної влади та у якому порядку повинен виконуватись відповідний наказ.

Вищезазначене підтверджується наступним:

1. первісним неналежним спрямуванням наказу у справі від 07 травня 2015 року для виконання до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області 06 червня 2014 року;

2. належним спрямуванням цього ж самого наказу лише 24 червня 2015 року до управління Державної казначейської служби України у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області;

3. первісним одразу ж належним спрямуванням на виконання іншого наказу у справі від 13 січня 2015 року до управління Державної казначейської служби України у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області.

Статтею 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

А тому, обставини отримання заявником наказу за наслідком його повернення після спливу строку пред'явлення його до виконання правомірно не взяті судом до уваги, як такі, що не полягають у причинно-наслідковому зв'язку із фактом несвоєчасного пред'явлення до виконання до управління Державної казначейської служби України у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області.

Суди попередніх інстанцій не приймають до уваги висновок судової почеркознавчої експертизи від 08 червня 2016 року № 5654/5655, як такий, що не стосується предмету доказування в межах розгляду заяви про визнання поважними причини пропуску строку пред'явлення наказу до виконання та його відновлення, оскільки відсутній причинно-наслідковий зв'язок між фактом невласноручного підписання представником ТОВ "Буд-Норма" Мухітдіновим Р.Д. оригіналу заяви про повернення виконавчого документу від 19 травня 2015 року, адресованої начальнику управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області та фактом пропуску відповідного процесуального строку.

У відповідності до ч. 5, 6 ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.

Твердження заявника ТОВ "Буд-Норма" щодо підстав повернення йому наказу від 07 травня 2014 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області Білоконовим О.В. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", тобто у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, також не враховані судами попередніх інстанцій, оскільки постанова про відкриття цього виконавчого провадження та наслідки такого відкриття визнані судом недійсними, а відповідні дії державного виконавця незаконними, а отже такі дії державного виконавця у протиправно відкритому виконавчому провадженні на даний час не можуть породжувати правових наслідків, у тому числі встановлювати підстави повернення виконавчого документу стягувачеві шляхом здійснення рукописних відміток на наказі, тобто у інакший спосіб ніж винесення постанови.

Крім того, до моменту прийняття судом ухвали від 15 вересня 2015 року про визнання недійсною постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області Білоконова О. В. від 11 червня 2014 року про відкриття виконавчого провадження № 43656370 з виконання наказу господарського суду Харківської області від 07 травня 2014 року у справі № 5023/2735/12, останнім 22 травня 2015 року винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві саме на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно п. 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Аналогічна норма передбачена Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженим указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, яке діяло на момент винесення оскаржуваної постанови, тобто станом на 11 червня 2014 року.

Підпунктом 1 п. 4 Положення про управління (відділення) Державної казначейської служби України у районах, районах у містах, містах обласного, республіканського значення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.10.2011 № 1280, управління (відділення) Казначейства відповідно до покладених на них завдань здійснюють через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів.

Відповідно до ч. 2 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" і пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників.

Нормами п. 2 наведеного Порядку передбачено, що боржниками згідно положень Порядку є визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.

Абзацом 7 п. 6 Порядку встановлено, що виконавчі документи пред'являються до виконання протягом одного року з дня, що настає за днем набрання рішенням про стягнення коштів законної сили.

Пунктом 9 наведеного Порядку передбачено, що відповідний орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачу у разі, коли виконавчий документ пред'явлено до виконання з пропущенням установленого строку.

Із долученої до матеріалів справи Боржником копії довідки УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області від 04 лютого 2015 року № 05-23/172 вбачається, що останній є саме бюджетною установою та утримується за рахунок державного бюджету та має рахунки лише в органах Державної казначейської служби України.

Згідно ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджетна установа це - орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевих бюджетів.

Таким чином, виконання наказу у справі від 07 травня 2014 року про стягнення коштів з Боржника ХДВУФК №1, який є саме бюджетною установою, відповідно до спеціальної норми ч. 2 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" та затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 на її виконання Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, як і іншого наказу у справі від 12 січня 2015 року, який був виконаний відповідним належним чином, повинно здійснюватись органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів Боржника як їх розпорядника, а саме управлінням Державної казначейської служби України у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області.

До такого саме висновку суд дійшов в ухвалі від 15 вересня 2015 року, яка має преюдиційне значення в силу наведеної вище ч. 3 ст. 35 ГПК України.

З вищенаведеної постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 22 травня 2015 року та інформації про виконавче провадження № 43656370 вбачається, що таке повернення вже відбулось як юридичний факт саме на підставі пункту 1 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", а стягувач ТОВ "Буд-Норма" отримав у розпорядження відповідний наказ та самостійно пред'явив його на виконання до управління Державної казначейської служби України у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області в іншому належному порядку, передбаченому ч. 2 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження", Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, але після спливу строку пред'явлення наказу до виконання, що не заперечувалось керівником та представником ТОВ "Буд-Норма" у ході судового розгляду.

Будь-яких інших об'єктивних обставин, які б зумовлювали непереборну силу неможливості своєчасного та належного пред'явлення наказу у справі від 07 травня 2014 року до виконання, та які б обумовлювали поважність причин пропуску такого пред'явлення, заявником не наведено, а судом не встановлено.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене. Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Норма" залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19 липня 2016 року у справі № 5023/2735/12 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді Т. Л. Барицька

О. О. Євсіков