ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2016 року Справа № 910/20972/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Губенко Н.М., Картере В.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" Волкова О.Ю.на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2015та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 27.10.2015у справі№910/20972/15 господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Банк"Київська Русь" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" Волкова О.Ю.доТовариства з обмеженою відповідальністю "АПОЛЛО"простягнення 18 583 886,40 грн.в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Баранов О.В.; - відповідача Івженко К.В.;ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.10.2015 у справі №910/20972/15 (суддя Ярмак О.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2015 (судді: Агрикова О.В., Чорногуз М.Г., Рудченко С.Г.), відмовлено Публічному акціонерному товариству "Банк"Київська Русь" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" Волкова О.Ю. у задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "АПОЛЛО" про стягнення 18 583 886,40 грн.

Позивач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову та рішення скасувати і справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Від відповідача у справі надійшов відзив на касаційну скаргу банку, в якому відповідач заперечує проти її задоволення; крім того, до відзиву товариство додало рішення Шевченківського районного суду міста Києва, якими ПАТ "Банк "Київська Русь" відмовлено у задоволенні позовів про визнання правочинів недійсними.

Ознайомившись з матеріалами та встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, перевіривши повноту їх встановлення та правильність юридичної оцінки попередніх судових інстанцій, дотримання судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" Волкова О.Ю. звернулося до господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АПОЛЛО" 18 583 886,40 грн., з яких: 16 952 808,67 грн. - тіло кредиту (основна заборгованість), 1 311 713,93 грн. - заборгованість по відсоткам, 123 565,79 грн. - нарахування щомісячної плати відповідно до п .1.3.3. кредитного договору, 112 463,17 грн. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків, 18 100,39 грн. - пеня за несвоєчасну сплату комісій відповідно до п. 8.1. кредитного договору, 56 231,59 грн. - 30% річних за несвоєчасне погашення процентів, 9 002,86 грн. -30% річних за несвоєчасне погашення комісій (п. 8.2. кредитного договору).

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на те, що відповідач всупереч умов кредитного договору №808845-44.19 від 19.09.2013 (в новій редакції) перестав виконувати свої зобов'язання в частині погашення як тіла кредиту, так і відсотків за користування кредитними коштами, що й спричинило звернення із даним позовом.

Суди попередніх інстанцій не погодилися із такими доводами позивача та відмовили у позові. При цьому встановили, що кредитні кошти за кредитним договором №808845-44.19 були повернуті позичальником (ТОВ "Аполло") достроково, останній платіж за договором відбувся 19.03.2015; в цей же день, сторони за договором: ТОВ "Аполло" та ПАТ "Банк "Київська Русь" підписали договір, яким розірвали кредитний договір №808845-44.19 та погодили, що з підписанням цього договору припиняються зобов'язання сторін за вказаним кредитним договором, а сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та обов'язками , що виникли із зазначеного кредитного договору. При цьому, суди встановили, що дострокове повернення коштів за кредитним договором було здійснено за рахунок коштів, які були перераховані ОСОБА_8 зі свого рахунку, відкритому в ПАТ "Банк "Київська Русь", на рахунок ТОВ "Аполло", відкритому в ПАТ "Банк "Київська Русь", і вже потім, перераховані товариством на відповідний позичковий рахунок, відкритий в ПАТ "Банк "Київська Русь".

Вищий господарський суд України погоджується із судовими рішеннями, прийнятими у даній справі, з огляду на таке.

Згідно з ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 ЦК України).

Як встановили суди попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 19.08.2013 між ПАТ "Банк "Київська Русь" та ТОВ "Аполло" був укладений кредитний договір №80845-44.9, відповідно до умов якого (з урахуванням змін та доповнень до нього), ПАТ "Банк "Київська Русь" відкриває ТОВ "Аполло" невідновлювальну відкличну кредитну лінію та зобов'язується надавати кредитні кошти у розмірі та на умовах, визначених цим договором, а ТОВ "Аполло" зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти та інші платежі; ліміт кредитної лінії становить - 120 000 000,00 грн., кінцевий термін повернення кредиту - 18.09.2017, процентна ставка - 21% річних.

В забезпечення виконання ТОВ "Аполло" своїх зобов'язань за кредитним договором, між ПАТ "Банк "Київська Русь" та ОСОБА_8 18.11.2014 був укладений договір поруки №125381-44.19, відповідно до умов якого, поручитель (ОСОБА_8) поручився відповідати перед кредитором (банком) за виконання позичальником (ТОВ "Аполло") своїх зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі усім своїм майном, на яке відповідно до законодавства може бути звернено стягнення.

Крім того, судами встановлено, що між ОСОБА_8 та ПАТ "Банк Київська Русь" 09.09.2014 був укладений договір банківського вкладу в національній валюті "Супер-вклад" №100820-44.19 та договір банківського вкладу в іноземній валюті "Цікава пропозиція 2015" від 17.03.2015, відповідно до яких, банк прийняв від ОСОБА_8 на зберігання грошові кошти у формі депозитного вкладу.

Судами встановлено, що 19.03.2015 між ТОВ "Аполло" та ПАТ "Банк "Київська Русь" був укладений договір про розірвання кредитного договору №80845-44.9, в якому, окрім іншого, сторони узгодили, що між ними відсутні будь-які зобов'язання за вказаним кредитним договором.

При цьому, як встановили суди, укладенню вказаного договору від 19.03.2015 про розірвання кредитного договору, передувало дострокове погашення позичальником заборгованості як по тілу кредиту, так і по процентам за користування кредитними коштами, та по інших обов'язкових платежах згідно з кредитним договором №80845-44.9.

Дострокове погашення кредиту відбулося наступним чином: - листом від 09.03.2015 ТОВ "Аполло" повідомило ОСОБА_8 як поручителя про скрутне фінансове становище та просило надати поворотну фінансову допомогу для повного розрахунку за кредитним договором №80845-44.19; - заявами на ім'я ПАТ "Банк "Київська Русь" ОСОБА_8 повідомив банк про дострокове розірвання договорів банківського вкладу №100820-44.19 від 09.009.2014 та №23649-44.19 від 17.03.2015 та про дострокове повернення коштів (вкладів) у сумі 140 000,00 доларів США та 13 641 289,90 грн. на рахунок ОСОБА_8, відкритий в ПАТ "Банк "Київська Русь"; - ПАТ "Банк "Київська Русь" повернуто ОСОБА_8 грошові кошти на вказаний ним рахунок; - з цього рахунку ОСОБА_8 перераховані грошові кошти у розмірі 13 752 808,67 грн. та 3 200 000,00 грн. на рахунок ТОВ "Аполло" як безпроцентна поворотна фінансова допомога і вже за рахунок цих коштів ТОВ "Аполло" здійснило дострокове погашення кредиту та відсотків за кредитним договором №80845-44.19.

Згідно із довідкою ПАТ "Банк Київська Русь" від 26.03.2015, виданою ТОВ "Аполло", останнє не має перед банком заборгованості по кредитах та відсотках.

Згідно з п. 6.2.2. кредитного договору №80845-44.9. позичальник має право достроково розірвати договір, попередньо в повному обсязі погасивши заборгованість за кредитом, нарахованими процентами та іншими платежами відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, встановивши наведені обставини, керуючись наведеними нормами, суди попередніх інстанцій прийшли до правомірного висновку про припинення зобов'язань ТОВ "Аполло" та ПАТ "Банк Київська Русь" за кредитним договором №80845-44.9. їх виконанням сторонами за договором.

Як встановили суди, постановою правління Національного банку України від 19.03.2015 ПАТ "Банк "Київська Русь" було віднесено до категорії неплатоспроможних та з 20.03.2015 запроваджено у банку тимчасову адміністрацію.

05.08.2015 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" Волковим О.Ю. було направлено ТОВ "Аполло" повідомлення про відкликання кредиту за кредитним договором №80845-44.9., в якому також зазначено, що уповноваженою особою Фонду визнаються нікчемними правочини від 18.03.2015 та 19.03.2015 з перерахування ОСОБА_8 грошових коштів у сумі 3 200 000,00 грн. та 13 752 808,67 грн. на рахунок ТОВ "Аполло" та з перерахування ТОВ "Аполло" в тому числі і вказаних сум в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Аполло" за кредитним договором №80845-44.19 на підставі ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; листом від 10.08.2015 уповноважена особа Фонду Волков О.Ю. ще раз надіслала ТОВ "Аполло" листа про нікчемність правочинів в тому числі договору про розірвання кредитного договору №80845-44.9 на підставі п.п. 1, 2, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з позовної заяви Публічного акціонерного товариства "Банк"Київська Русь" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" Волкова О.Ю., нікчемність правочинів з дострокового повернення кредитних коштів за кредитним договором №80845-44.9, а також нікчемність договору про розірвання кредитного договору не була вказана позивачем як одна з підстав позову про стягнення з відповідача заборгованості.

Поряд з цим, як надані позивачем до матеріалів справи документи (листи на ім'я ТОВ "Аполло" щодо нікчемності правочинів, про відкликання кредиту, тощо), так і доводи апеляційної та касаційної скарг, свідчать про те, що позивач почав наголошувати на тому, що правочини з дострокового повернення коштів за кредитним договором та договір про розірвання кредитного договору є нікчемними в силу ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", позаяк відповідачем порушені зобов'язання, визначені кредитним договором.

Суди попередніх інстанцій, спростували вказані доводи позивача з чим погоджується й суд касаційної інстанції, проте, вважає за необхідне наголосити на наступному.

В касаційній скарзі уповноважена особа Фонду (скаржник) зазначає про те, що правочини щодо дострокового повернення кредиту та договір про розірвання кредитного договору є нікчемними, оскільки ОСОБА_8 (особа - поручитель, за грошові кошти якого було здійснено ТОВ "Аполло" дострокове погашення кредиту) отримав від банку перевагу у вигляді скорочення терміну повернення кредитних коштів, що суперечить, на думку скаржника, п. 4.2. Правил залучення коштів фізичних осіб в ПАТ "Банк "Київська Русь", які (правила) є невід'ємною частиною укладених між ОСОБА_8 та ПАТ "Банк "Київська Русь" договорів банківського вкладу, і до яких приєднався ОСОБА_8 підписавши ці договори.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В той же час, називані позивачем правочини щодо перерахування грошових коштів з рахунку на рахунок не є правочинами в розумінні наведених норм, а є банківськими операціями, а відтак не можуть визнаватися нікчемними.

Крім того, колегія суддів зазначає, що як вбачається із доданих відповідачем у справі до відзиву на касаційну скаргу рішень Шевченківського районного суду міста Києва, останнім відмовлено ПАТ "Банк "Київська Русь" у задоволенні позову до ТОВ "Аполло" та ОСОБА_8 про визнання недійсними правочинів з перерахування депозитного вкладу грошових коштів у розмірі 3 220 000,00 грн. та, зокрема, 13 752 808,67 грн., за рахунок яких ТОВ "Аполло" здійснило дострокове повернення кредиту за кредитним договором №80845-44.9, з тих підстав, що меморіальний ордер та платіжне доручення (інструменти /розрахункові документи/, завдяки яким здійснюються банківські операції) не є правочинами в розумінні ст.ст. 202, 628, 638 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1060 ЦК України (в редакції, що діяла на момент вимоги ОСОБА_8 до ПАТ "Банк "Київська Русь" про дострокове повернення вкладів) за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Отже, виходячи з наведеного, вкладник має право на дострокове повернення йому банком вкладу і в подальшому, розпоряджатися ним, позаяк, доводи скаржника про протилежне (неможливість дострокового отримання ОСОБА_8 грошових коштів з депозиту, та подальшого їх використання на власний розсуд) є необґрунтованими.

При цьому, доводи скаржника про те, що він не зобов'язаний доводити нікчемність правочинів, а лише має констатувати нікчемність правочину, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, як вказувалося вище, дії з перерахування грошових коштів не є правочинами; стосовно ж тверджень скаржника про нікчемність договору від 19.03.2015 про розірвання кредитного договору №80845-44.19., то як вірно зазначив апеляційний господарський суд, позивач не довів, що внаслідок укладення вказаної угоди, позивач став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим, навпаки, банк отримав від відповідача кошти, в якості повернення кредиту за вказаним кредитним договором.

Крім того, колегія суддів не може погодитися із доводами скаржника про те, що жодною нормою права не передбачено право поручителя достроково виконувати обов'язки боржника, за виконання яких боржник поручився перед кредитором, оскільки, скаржником не наведено жодної норми, яка б забороняла поручителю вчиняти такі дії; навпаки, як у ст. 556 ЦК України, так і в договорі поруки (п. 3.2.2.) передбачені наслідки виконання поручителем зобов'язань боржника - перехід до поручителя усіх прав кредитора у такому зобов'язанні.

Інші доводи касаційної скарги також не спростовують висновків, викладених у судових рішеннях, що оскаржуються, їм дана оцінка судами попередніх інстанцій, з чим погоджується суд касаційної інстанції. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані рішення та постанова відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" Волкова О.Ю. залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 27.10.2015 у справі №910/20972/15 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.Л. Барицька

Судді: Н.М. Губенко

В.І. Картере