ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2017 року Справа № 5027/398-б/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю.,Суддів:Погребняка В.Я., Білошкап О.В.,

розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на ухвалуЛьвівського апеляційного господарського суду від 16.09.2016у справі № 5027/398-б/2012 господарського суду Чернівецької областіза заявоюПриватного акціонерного товариства "Литер"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Боянівка"провизнання банкрутомпредставники сторін в судове засідання не з'явились.

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 02.07.2014 (суддя: Ковальчук Т.І.) прийнято до розгляду в межах справи № 5027/398-б/2012 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Боянівка" (далі - ТОВ "Боянівка") позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Державний ощадний банк України") до відповідачів ТОВ "Боянівка" та Торгової біржі "Київська Універсальна" про визнання результатів аукціону від 04.06.2014 (лоти № 1, № 2 та № 4) з продажу нерухомого майна ТОВ "Боянівка" недійсними; залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Боянівка" до участі у справі за позовом ПАТ "Державний ощадний банк України" до ТОВ "Боянівка" та ТБ "Київська Універсальна" про визнання результатів аукціону від 04.06.2014 недійсними, як третю особу без самостійних вимог на стороні відповідачів; розгляд заяви в судовому засіданні призначено на 21 липня 2014 року за участю представників позивача, відповідачів, третьої особи, керуючого санацією Гусара О.І.; ухвалено ПАТ "Державний ощадний банк України" надати копію висновку ПП "Експерт ГАРАНТ" про ринкову вартість об'єкта незалежної оцінки від 27.01.2014 (витяг зі звіту ПП "Експерт ГАРАНТ" про оцінку ринкової вартості майна, яке належить ТОВ "Боянівка", від 27.01.2014); відповідачам надати відзив на позов, докази на його обгрунтування; у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4) звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вищевказану ухвалу, вважаючи, що права ПАТ "Державний ощадний банк України" порушені не були, а оскарження банком результатів аукціону затягує розгляд справи про банкрутство ТОВ "Боянівка", в наслідок чого порушуються права заявника, як кредитора, кредиторські вимоги якого вже значний час не задоволені.

Водночас, ФОП ОСОБА_4 просив суд поновити строк для подання апеляційної скарги, мотивуючи тим, що він не отримував оскаржуваної ухвали та не приймав участь у судовому засіданні де оголошувалась вказана ухвала, а про існування вищезазначеної ухвали останньому стало відомо лише 07.09.2016 при ознайомленні з матеріалами справи про банкрутство ТОВ "Боянівка".

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16.09.2016 (головуючий суддя: Михалюк О.В., суддя Кордюк Г.Т., суддя Плотніцький Б.Д.) відмовлено в задоволенні клопотання Приватного підприємця ОСОБА_4 про відновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_4 на ухвалу господарського суду Чернівецької області від 02.07.2014 у справі № 5027/398-б/2012 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Боянівка" повернуто без розгляду, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 та ч. 2 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись із винесеною судом апеляційної інстанції ухвалою від 16.09.2016, ФОП ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою від 30.01.2017 на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 16.09.2016 у справі № 5027/398-б/2012, з проханням скасувати останню.

В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 53, 106 Господарського процесуального кодексу України.

Переглянувши у касаційному порядку винесену судом апеляційної інстанції ухвалу, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, ухвала господарського суду Чернівецької області винесена 02.07.2014.

Скаржник - ФОП ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою на вищевказану ухвалу господарського суду - 08.09.2016, що підтверджується відміткою суду Чернівецької області про одержання апеляційної скарги із зазначенням дати та вхідного номера, а отже з пропуском процесуального п'ятиденного строку на її апеляційне оскарження.

Разом з тим, скаржник просив поновити пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги, мотивуючи тим, що він не отримував оскаржуваної ухвали та не приймав участь у судовому засіданні де оголошувалась вказана ухвала, а про існування вищезазначеної ухвали останньому стало відомо лише 07.09.2016 при ознайомленні з матеріалами справи про банкрутство ТОВ "Боянівка". Відтак, скаржник зазначив, що строк було пропущено з незалежних від нього обставин.

Частиною першою статті 53 ГПК України визначено, що за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції від 16.09.2016 про повернення апеляційної скарги без розгляду мотивована тим, що виходячи зі змісту ст. 53 ГПК України, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Оскільки факти, викладені в апеляційній скарзі, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, не пояснюють причин подання скаржником апеляційної скарги лише 08.09.2016, суд апеляційної інстанції, враховуючи зазначене, дійшов висновку про необґрунтованість клопотання скаржника - ФОП ОСОБА_4 про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції від 02.07.2014 у справі № 5027/398-б/2012 про банкрутство ТОВ "Боянівка" і повернув апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначила, що відповідно до ст. 106 ГПК України ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені у апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а в статтях Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та Господарському процесуальному кодексі України не вказано, що оскаржувана ухвала може бути переглянута в апеляційному чи касаційному порядку.

Також, колегією суддів апеляційної інстанції було встановлено, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.2014 у справі № 5027/398-б/2012 припинено апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги ПАТ "Державний ощадний банк України" на ухвалу господарського суду Чернівецької області від 02.07.2014 у даній справі, оскільки ухвали про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову або в задоволенні клопотання про скасування заходів до забезпечення позову оскарженню не підлягають. Ухвала набрала законної сили, в касаційному порядку не переглядалась.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що в даному випадку оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції від 16.09.2016 винесена з порушенням норм процесуального права та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", враховуючи наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Статтею 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що порядок здійснення господарського судочинства в Україні регламентується відповідним спеціальним законом - Господарським процесуальним кодексом України, нормами якого, зокрема, визначено конкретні випадки можливості оскарження тих чи інших процесуальних документів суду.

Згідно з ч. 1 ст. 91 ГПК України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 106 ГПК України, ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Пунктом 10 частини 1 статті 106 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом про банкрутство.

Статтею 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено перелік судових рішень, що підлягають оскарженню у процедурі банкрутства.

Зокрема, згідно з цією статтею, ухвали господарського суду, винесені у справі про банкрутство за наслідками розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

В апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та цим Законом.

Згідно вимог ч. 2 ст. 106 ГПК України, у разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, місцевий господарський суд повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що зі змісту ч. 1 ст. 106 ГПК України вбачається, що положеннями Господарського процесуального кодексу України не передбачено апеляційного оскарження ухвал про прийняття до розгляду в межах справи про банкрутство позовної заяви про визнання результатів аукціону з продажу нерухомого майна боржника недійсними; залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідачів; призначення розгляду заяви в судовому засіданні; зобов'язання сторін надати докази по справі, окремо від рішення місцевого господарського суду, що, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 106 ГПК України, унеможливлює їх оскарження в апеляційному чи касаційному порядку.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що в даному випадку ухвала господарського суду Чернівецької області від 02.07.2014, якою, зокрема, господарським судом прийнято до розгляду в межах справи № 5027/398-б/2012 про банкрутство ТОВ "Боянівка" позовну заяву ПАТ "Державний ощадний банк України" до відповідачів ТОВ "Боянівка" та Торгової біржі "Київська Універсальна" про визнання результатів аукціону від 04.06.2014 (лоти № 1, № 2 та № 4) з продажу нерухомого майна ТОВ "Боянівка" недійсними є такою, що винесена судом першої інстанції з метою вчинення дій по підготовці справи до розгляду.

У відповідності до п. 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" (із змінами та доповненнями) якщо апеляційну скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, місцевий господарський суд згідно з ч. 2 ст.106 ГПК України повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню. Якщо ж місцевий господарський суд помилково не повернув апеляційну скаргу та направив її до апеляційного господарського суду, то останній відмовляє в прийнятті такої скарги з посиланням на статтю 91 та частину другу статті 106 ГПК України.

Разом з тим, як вбачається із резолютивної частини оскаржуваної ухвали господарського суду Чернівецької області від 02.07.2014 у справі № 5027/398-б/2012, судом першої інстанції в пункті 6 відмовлено у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_4 просив скасувати ухвали господарського суду Чернівецької області від 02.07.2014 у справі № 5027/398-б/2012 в повному обсязі, посилаючись на ч. 2 ст. 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" якою передбачено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та цим Законом.

Аналізуючи вимоги Господарського процесуального кодексу України, зокрема ст. 106 ГПК України, у взаємозв'язку з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що є можливим апеляційне оскарження судового рішення у випадках, коли закон не містить прямої заборони на таке оскарження.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що системний підхід до розуміння змісту статті 106 ГПК України дає підстави зробити висновок, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали як про забезпечення позову і щодо скасування забезпечення позову, так і ухвали, якими відмовлено в забезпеченні позову і скасуванні забезпечення позову. Таке розуміння узгоджується з положеннями пункту 2 частини третьої статті 129 Конституції України, яким гарантується рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Аналогічний правовий висновок міститься у рішенні Конституційного Суду України від 28.04.2010 у справі № 1-30/2010.

В даному випадку, суд апеляційної інстанції, встановивши в оскаржуваній ухвалі від 16.09.2016, що ухвала господарського суду Чернівецької області від 02.07.2014 не входить до переліку ухвал місцевого господарського суду, які можуть бути оскаржені у апеляційному порядку у випадках передбачених ст. 106 ГПК України, не звернув уваги на можливість оскарження цієї ухвали господарського суду лише в частині відмови у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову (пункт 6), що свідчить про порушення колегією суддів апеляційної інстанції норм процесуального права та, відповідно до вимог ст. 111-10 ГПК України, є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції від 16.09.2016.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 16.09.2016 підлягає скасуванню, а справа № 5027/398-б/2012 - передачі на розгляд до суду апеляційної інстанції на стадію прийняття апеляційної скарги.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 16.09.2016 у справі № 5027/398-б/2012 скасувати. Справу № 5027/398-б/2012 передати на розгляд до Львівського апеляційного господарського суду на стадію прийняття апеляційної скарги.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді В.Я. Погребняк

О.В. Білошкап