Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2014 року Справа № 923/636/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Полянського А.Г.

суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,

розглянувши

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна

акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду

від 09.10.2014 року

у справі № 923/636/14 Господарського суду Херсонської

області

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна

акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до комунального підприємства "Міськтеплокомуненерго"

про стягнення 50280 грн., 72 коп.,

за участю представників сторін:

позивача - Ященко Т.Ю. дов. від 13.05.2014 р.,

відповідача - Рахімов В.А. дов. від 19.03.2014 р.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 22.07.2014 р. (суддя - Гридасов Ю.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Міськтеплокомуненерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 1 948 грн. 42 коп. з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3 636 грн. 67 коп. з урахуванням 3% річних, 9 120 грн.78 пені, 13 227 грн. 04 коп. штрафу, 1 827 грн. витрат по сплаті судового збору. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.10.2014 р. (судді - Морщагіна Н.С., Журавльов О.О., Ярош А.І. ) рішення Господарського суду Херсонської області від 22.07.2014 р. залишено без змін.

Не погоджуючиcь з рішенням та постановою апеляційного господарського суду в частині зменшення розмірну пені та штрафу, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.02.2012 р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством "Міськтеплокомуненерго" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 150 БО-2012.

Умовами договору було передбачено, що продавець зобов'язався передати покупцю з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року імпортований природний газ, виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах Договору.

На виконання умов договору № 150 БО-2012 від 06.02.2012 р. продавець поставив протягом лютого 2012 року - квітня 2012 року, а покупець прийняв природний газ на загальну суму 1 826 387,43 грн., що підтверджено відповідними актами приймання - передачі природного газу.

Ч. 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що у разі невиконання Покупцем умов пункту 4.1 цього договору Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

У п. 9.3. Договору сторони визначили строк тривалістю у 5 (п 'ять) років, у межах якого можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань.

Ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно розрахунку позивача, розмір пені та штрафу становить, відповідно 18 241,55 грн. та 26 454,08 грн.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, розмір сум з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних становить, відповідно 1948,42грн. та 3636,67грн.

Пунктом 3 ч. 1 ст. ст.83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Суди відзначили, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, при стягнені штрафних санкцій суд також повинен виходити з принципів справедливості, добросовісності та розумності.

В даному випадку, зменшуючи розмір штрафних санкцій місцевий господарський суд прийняв до уваги, що основне грошове зобов'язання за Договором виконане відповідачем у повному обсязі, на протязі 2012 року Державною казначейською службою України в Херсонській області з державного бюджету не здійснювалася оплата сум, що підлягали сплаті за спожите тепло бюджетними установами (оскільки ця стаття видатків не є "захищеною"), тому бюджетні установи невчасно розраховувалися з КП "Міськтеплокомуненерго", що в свою чергу призводило до несвоєчасних розрахунків з ПАТ "ПАК "Нафтогаз України", відповідачем вжито заходи до виконання зобов'язання, крім того, відповідач не заперечує проти сплати сум інфляційних та 3% річних.

При застосуванні ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. З викладеного вбачається, що зазначені норми дають право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Суд касаційної інстанції погоджується з тим, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про застосування положень п. 3 ст. 83 ГПК України при зменшенні розміру штрафних санкцій, оскільки причиною несвоєчасних розрахунків за спожитий природний газ є різниця у тарифах на теплову енергію, та несвоєчасні розрахунки з відповідачем за поставлену теплову енергію. Між тим, відповідачем вжито заходів щодо повного погашення виниклої заборгованості ще до подачі позову, прострочення виконання зобов'язань за лютий 2012 року склало лише 14 днів, за березень 2012 року - 193 дні, за квітень 2012 року - 164 дні. При цьому, позивачем не доведено суду наявності понесених ним збитків саме через порушення відповідачем зобов'язань за Договором. Витрати, пов'язані із знеціненням національної валюти згідно оспорюваного рішення відшкодовані позивачу на підставі ст. 625 ЦК України.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів вважає, що суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 22.07.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.10.2014 у справі № 923/636/14 залишити без змін.

Головуючий суддя Полянський А.Г.

Судді Кравчук Г.А.

Мачульський Г.М.