ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2016 року Справа № 914/1584/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяЯценко О.В.,суддіФролова Г.М., Ходаківська І.П.розглянувши матеріали касаційної скарги Львівської міської радина постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 рокуу справі№ 914/1584/15Господарського судуЛьвівської областіза позовомЗаступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі: 1. Львівської обласної державної адміністрації, 2. Регіонального ландшафтного парку "Знесіння"доЛьвівської міської радиза участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1. ОСОБА_4, 2. Громадської організації "Правозахисний центр імені генерала УНР Володимира Сікевича"за участю третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АрхіБуд"провизнання нечинними та скасування ухвал сесії Львівської міської ради № 612 від 01.03.2007 року та № 1023 від 05.07.2007 року з наступними змінами, внесеними ухвалами сесії Львівської міської ради № 2260 від 04.12.2008 року та № 3759 від 08.07.2010 року

В засіданні взяли участь представники:

- прокуратури:Грищенко М.А. посвідчення № 031484 від 22.01.2015 року, Суходольський С.М. посвідчення № 041032 від 02.02.2016 року,- позивачів:Львівської ОДА: не з'явився, РЛП "Знесіння": не з'явився,- відповідача:Піскун А.Й. дов. № 1104-вих-124 від 02.03.2016 року,- третіх осіб:ОСОБА_4 не з'явився, ГО "Правозахисний центр імені генерала УНР Володимира Сікевича": не з'явився, ТОВ "АрхіБуд": не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації та Регіонального ландшафтного парку "Знесіння" звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АрхіБуд" (далі за текстом - ТОВ "АрхіБуд") про визнання нечинними та скасування ухвал сесії Львівської міської ради № 612 від 01.03.2007 року та № 1023 від 05.07.2007 року з наступними змінами, внесеними ухвалами сесії Львівської міської ради № 2260 від 04.12.2008 року та № 3759 від 08.07.2010 року

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.06.2015 року, в порядку ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_4 та Громадську організацію "Правозахисний центр імені генерала УНР Володимира Сікевича"

Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.07.2015 року у справі № 914/1584/15 в задоволенні позовних вимог заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації та Регіонального ландшафтного парку "Знесіння відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, заступник прокурора Львівської області звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 30.07.2015 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 року у справі № 914/1584/15/15 апеляційну скаргу заступника прокурора Львівської області залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 30.07.2015 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, Львівська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської від 30.07.2015 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 року у справі № 914/1584/15 та прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. ст. 3, 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 11.02.2016 року колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого -. Яценко О.В., суддів - Фролової Г.М., Ходаківської І.П касаційна скарга Львівської міської ради прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 03.03.2016 року.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що ухвалою сесії Львівської міської ради № 612 від 01.03.2007 року ТОВ "АрхіБуд" погоджено місце розташування земельної ділянки та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Довбуша, 15 у м. Львові в оренду терміном на 10 років для будівництва об'єктів архітектурної діяльності, відповідно до погодженого у встановленому порядку містобудівного обґрунтування за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення за функцією використання - землі змішаного використання.

05.07.2007 року ухвалою сесії Львівської міської ради № 1023 ТОВ "АрхіБуд" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано земельну ділянку площею 2, 8317 га на вул. Довбуша, 15 у м. Львові в оренду терміном на 10 років для будівництва кварталу житлової забудови за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення за функцією використання - землі житлової забудови.

Ухвалою Львівської міської ради від 04.12.2008 року № 2260 "Про внесення змін та доповнень до ухвали міської ради від 05.07.2007 року №1023" доповнено вказану ухвалу п. 1 наступного змісту: "Вилучити за згодою з користування військового містечка № 301а військової частини 2144 Державної прикордонної служби України земельну ділянку площею 2, 8939 га на вул. Довбуша, 15 в м Львові та перевести до земель міста"; слова: "площею 2, 8317 га" замінено словами: "площею 2, 8939 га", слова "за рахунок земель промисловості транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення" замінено словами: "перевівши із земель транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення до земель житлової та громадської забудови".

Крім того, 08.07.2010 року ухвалою Львівської міської ради № 3759 "Про внесення змін до ухвали міської ради від 05.07.2007 року № 1023" внесено зміни до вказаної ухвали, а саме: у п.1 слова: "для будівництва кварталу житлової забудови" змінено на слова: "для будівництва готельно-рекреаційного комплексу".

Так, заступник прокурора Львівської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі: Львівської обласної державної адміністрації та Регіонального ландшафтного парку "Знесіння" про визнання нечинними та скасування ухвал сесії Львівської міської ради № 612 від 01.03.2007 року та № 1023 від 05.07.2007 року з наступними змінами, внесеними ухвалами сесії Львівської міської ради № 2260 від 04.12.2008 року та № 3759 від 08.07.2010 року.

За приписами ст. ст. 1, 2 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них.

Згідно п. "ж" ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, в тому числі, на землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Положеннями ст. 84 Земельного кодексу України визначено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

За приписами ст. 1 ГПК України що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В той же час, згідно ч. 3 ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ГПК України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Частиною 2 ст. 21 ГПК України закріплено, що позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Тобто законодавцем визначено, що при вирішенні справ даної категорії, судом необхідно з'ясовувати обсяг компетенції, прав та обов'язків саме особи (позивача), чиї права або інтереси порушено оскаржуваним правовим актом індивідуальної дії.

Враховуючи наведені норми права судами попередніх інстанцій, при вирішенні даного спору, з'ясовувався обсяг компетенції прав та обов'язків саме позивача, чиї права або інтереси порушено оскаржуваними правовими актами індивідуальної дії.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Львівської обласної ради № 97 від 20.03.1996 року "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель, що знаходяться в користуванні органів Міністерства оборони України, державного комітету у справах охорони державного кордону України" земельна ділянка площею 3, 5130 га по вул. Довбуша, 15 входила в загальну площу 5, 0000 га земельної ділянки (вул. Зелена, вул. Довбуша), яка знаходилась у користуванні військової частини 2144.

Згідно ст. 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про використання земель оборони" військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України. Особливості надання земельних ділянок військовим частинам під військові та інші оборонні об'єкти визначаються Кабінетом Міністрів України.

Судами досліджено, що згідно листа № 614/6877 від 13.12.2006 року начальником Львівського прикордонного загону було надано згоду на вилучення з користування військової частини 2144 земельної ділянки площею 2, 8262 га, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Довбуша, 15, із земель оборони до земель запасу міста Львова.

За приписами ст. 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність (за згодою відповідних органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності") належить до компетенції Кабінету Міністрів України.

Згідно п. 6 Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1919 від 28 грудня 2000 року, рішення про відчуження військового майна, зазначеного у пунктах 3 і 4 цього Положення, приймає Кабінет Міністрів України із затвердженням за пропозицією Міноборони переліку рухомого військового майна за формою згідно з додатком 1 та переліку нерухомого військового майна Збройних Сил, яке може бути відчужено окремо від земельних ділянок за формою згідно з додатком 2, а у разі відчуження земельних ділянок разом із розташованими на них об'єктами нерухомого військового майна - за формою згідно з додатком 3.

Суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку про те, що військова частина 2144 як постійний користувач земельної ділянки, розташованої у м. Львові по вул. Довбуша, 15, повинна була звернутись із зверненням про добровільну відмову від користування земельною ділянкою до власника землі - держави, яка реалізує це право через Кабінет Міністрів України та уповноважені ним органи, а не до органу місцевого самоврядування.

Таким чином, суди дійшли до обґрунтованого висновку про те, що вказаний лист військової частини 2144 з проханням вилучити з користування даної військової частини земельної ділянки не створює, не змінює та не припиняє будь-яких прав та обов'язків і носить інформативний характер.

Крім того, наведене підтверджується постановою Вищого адміністративного суду України від 09.04.2014 року у справі № К/800/8934/13 за позовом військового прокурора Західного регіону України, заявленого в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації до відповідача - Військової частини 2144 про визнання протиправним та скасування рішення, оформленого листом №614/6877 від 13 грудня 2006 року, яким начальник Львівського прикордонного загону звернувся до міського голови м. Львова щодо вирішення питання про вилучення з користування військової частини 2144 земельної ділянки площею 2, 8262 га.

Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що розпорядженням Кабінету Міністрів України № 258-р від 13.07.2005 року затверджено перелік нерухомого військового майна Держприкордонслужби, яке може бути відчужене (форма згідно з додатком 2 до Положення (перелік нерухомого майна, яке може бути відчужено окремо від земельних ділянок)), до якого, зокрема, включено нерухоме майно військового містечка № 301а, що розташоване у м. Львові по вул. Довбуша, 18.

Так, згідно акту прийому-передачі від 29.06.2006 року від Адміністрації Державної прикордонної служби України до ТОВ Виробниче підприємство "Будінвест" передано нежитлові будівлі, які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Довбуша, 15, військове містечко № 301а, будівлі № Б-1, № О-1, № К-1, № М-1, № Ж-1, № Г-1, № Н-1, № З-1, зареєстровані в Обласному комунальному підприємстві Львівської обласної ради "БТІ та ЕО" в реєстровій книзі під реєстровим номером 13915289, загальною площею 722, 6 кв. м.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено відсутність доказів згоди Кабінету Міністрів України на вилучення та передачу спірної земельної ділянки, що знаходиться у м. Львові по вул. Довбуша, 15 Львівській обласній державній адміністрації, а лист військової частини 2144 з проханням вилучити з користування даної військової частини земельної ділянки, адресований міському голові м. Львова, не створює, не змінює та не припиняє будь-яких прав та обов'язків, з огляду на що, колегія суддів дійшла висновку, що спірна земельна ділянка не була вивільнена та передана у порядку, встановленому законодавством, чинним на час прийняття спірних ухвал міської ради. Вказана земельна ділянка є державною власністю та відноситься до земель оборони.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що в даному випадку відсутнє порушення прав Львівської державної адміністрації, якій спірна земельна ділянка не передавалась.

Також, судами досліджено, що згідно п. 3 рішення Львівської обласної ради № 71 від 01.10.1998 року "Про розширення та впорядкування природно-заповідного фонду області" затверджено Проект організації території регіонального ландшафтного парку "Знесіння" та встановлено його охоронну зону - площею 473, 6 га.

21.06.2011 року ухвалою Львівської міської ради № 1113 "Про затвердження меж і надання земельної ділянки у постійне користування регіональному ландшафтному парку "Знесіння" у м. Львові та деякі територіальні і нормативно-організаційні питання функціонування регіонального ландшафтного парку "Знесіння", затверджено для регіонального ландшафтного парку "Знесіння", як об'єкту природно-заповідного фонду України: зовнішню межу, яка визначає територію парку площею 312, 0949 га та межу охоронної зони, яка визначає територію площею 473, 615 га (п. 1.1).

Судами встановлено, що з території парку площею 312, 0949 га Регіональному ландшафтному парку "Знесіння" надано земельні ділянки загальною площею 153, 69 га, у спільне користування парку з Львівською обласною дитячою клінічною лікарнею - земельну ділянку площею 0, 0947 га і залишено за іншими землекористувачами та землевласниками земельні ділянки загальною площею 158, 3099 га (п. 1.2). Серед таких землекористувачів і Військова частина 2144 Державної прикордонної служби України.

В той же час, п. 4 наведеної вище ухвали передбачено надання, згідно чинного законодавства, Регіональному ландшафтному парку "Знесіння" в постійне користування земельних ділянок, які надалі будуть вивільнятися на території, визначеній зовнішньою межею парку "Знесіння".

Так, на підставі зазначеної ухвали, 19.12.2001 року Регіональному ландшафтному парку "Знесіння" видано державний акт І-ЛВ № 004103 на право постійного користування землею - 153, 6903 га землі для обслуговування території регіонального ландшафтного парку "Знесіння".

Звертаючись до суду з даним позовом, заступник прокурора обґрунтовував порушення прав парку "Знесіння" посиланням на вказану вище ухвалу Львівської міської ради, проте, суди дійшли до вірного висновку про те, що спірна земельна ділянка по вул. Довбуша, 15 у м. Львові не була вивільнена, як то передбачено п. 4 ухвали Львівської міської ради № 1113 від 21.06.2001 року.

Крім того, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, спірна земельна ділянка не вибувала із права постійного користування Державної прикордонної служби, отже охоронюване законом право позивача-2 - не порушено.

Сам факт знаходження спірної земельної ділянки, що межує з парком "Знесіння" не може свідчити про порушення його права.

Таким чином, колегія суддів Касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про те, що спірними ухвалами Львівської міської ради № 612 від 01.03.2007 року та № 1023 від 05.07.2007 року з наступними змінами, внесеними ухвалами сесії Львівської міської ради № 2260 від 04.12.2008 року та № 3759 від 08.07.2010 року, не порушено прав обраних прокурором позивачів, а тому заступнику прокурора обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи місцевим та апеляційним господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарськими судами вірно застосовані норми права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі судових актів.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Львівської міської ради на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 року у справі № 914/1584/15 залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 року у справі № 914/1584/15 залишити без змін.

Головуючий суддяО.В. Яценко СуддіГ.М. Фролова І.П. Ходаківська