Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2015 року Справа № 904/2320/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Демидової А.М.,

суддів Воліка І.М.

Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуКомунального підприємства Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.12.2014 р. (судді: Парусніков Ю.Б., Білецька Л.М., Верхогляд Т.А.) у справі№904/2320/14 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго"доКомунального підприємства Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід"простягнення 72 671 540 грн. 76 коп. за участю представників: від позивача не з'явились від відповідача Передерій Олександр Сергійович, довіреність №1222/2-14 від 26.11.2014 р.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго" (далі - ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід" (далі - КП Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід") про стягнення 72 671 540 грн. 76 коп.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2014 р. порушено провадження у справі №904/2320/14.

В процесі судового розгляду справи представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження у даній справі.

Вказане клопотання мотивовано тим, що в провадженні Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська знаходиться справи №200/7670/14-ц за позовом Левченко Віталія Володимировича до ПАТ "ДТЕК "Дніпрообленерго" та КП Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід" про визнання недійсним договору.

На думку відповідача, вирішення спору у справі №904/2320/14 є неможливим до прийняття Бабушкінським районним судом міста Дніпропетровська остаточного рішення у справі №200/7670/14-ц.

Так, заявник вважає, що з врахуванням збільшення позовних вимог предметом спору у вказаній цивільній справі є, зокрема, вимога про визнання недійсним договору про постачання електричної енергії за державні кошти №10ЦТ1 від 26.02.2013 р. В свою чергу невиконання відповідачем своїх зобов'язань за даним договором є підставою звернення з позовом у справі №904/2320/14.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2014 р. провадження у справі №904/2320/14 зупинено до розгляду по суті пов'язаної цивільної справи №200/7670/14-ц та набранням законної сили рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська у даній цивільній справі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.12.2014 р. задоволено апеляційну скаргу ПАТ "ДТЕК "Дніпрообленерго", вищевказану ухвалу скасовано.

Не погодившись з постановою, прийнятою господарським судом апеляційної інстанції, КП Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.12.2014 р. та залишити в силі ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2014 р.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.01.2015 р., колегією суддів у складі: головуючий суддя - Демидова А.М., судді: Волік І.М., Ємельянов А.С. (доповідач у справі), касаційну скаргу КП Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 03.02.2015 р.

В судове засідання 03.02.2015 р. з'явився представник відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представника позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.12.2014 р. та залишити в силі ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2014 р. у справі №904/2320/14.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Пунктом 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 р. передбачено, що ст. 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Згідно з п. 2.17 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013 р. спір про визнання недійсним правочину (господарського договору) вирішується одночасно з розглядом іншим судом іншої справи, позовні вимоги в якій ґрунтуються на цьому ж правочині (зокрема, про стягнення коштів, витребування майна тощо), то наведене згідно з ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України може з урахуванням обставин конкретної справи бути підставою для зупинення провадження у такій іншій справі до закінчення розгляду справи про визнання правочину (господарського договору) недійсним.

З огляду на зміст вищенаведених правових норм, для вирішення питання про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду іншої судової справи господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати наступне:

- як саме справа, яка розглядається господарським судом, пов'язана з іншою судовою справою;

- якою обставиною обумовлена неможливість розгляду даної справи до набрання законної сили рішення у іншій судовій справі.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі. Вказані обставини повинні бути істотними для вирішення спору по даній справі.

Неможливість розгляду справи, що знаходиться в провадженні господарського суду, до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються в іншій справі, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Як вбачаться з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, предметом судового розгляду по справі №904/2320/14 є стягнення 72 671 540 грн. 76 коп. заборгованості за договором про постачання електричної енергії за державні кошти №10ЦТ1 від 26.02.2013 р. Позов у даній справі заявлено до КП Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід", як споживача за договором.

При цьому, предметом позову у справі №200/7670/14-ц є визнання недійсними договору. Однак, як правильно зазначено Дніпропетровським апеляційним господарським судом у постанові від 25.12.2014 р., відповідачем не надано господарському суду будь-яких процесуальних документів (їх копій), які б підтверджували, що у справі №200/7670/14-ц заявлено позовну вимогу про визнання недійсним саме договору про постачання електричної енергії за державні кошти №10ЦТ1 від 26.02.2013 р.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком апеляційного господарського суду щодо необґрунтованості ухвали господарського суду Дніпропетровської області про зупинення провадження у справі №904/2320/14, з огляду на недоведеність зв'язку між обставинами, які можуть бути з'ясовані в процесі судового провадження у справі №200/7670/14-ц, та розглядом заявлених позовних вимог у справі №904/2320/14, а також, відсутністю впливу обставин встановлених під час розгляду справи про недійсність договору на оцінку доказів, якими сторони підтверджують свої вимоги та заперечення, у даній справі, виходячи із предмету, підстав позову та з урахуванням презумпції правомірності правочину, передбаченої ст. 204 Цивільного кодексу України.

Суд також звертає увагу позивача та відповідача на те, що п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Отже, зазначеною нормою передбачено право господарського суду визнати недійсним повністю чи в певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству, безпосередньо в межах судового провадження у справі №904/2320/14.

З огляду на наведене, судова колегія вважає, що господарським судом апеляційної інстанції правильно та відповідно до норм чинного законодавства зроблено висновок про відсутність обставин, які не можуть бути встановлені судом самостійно у даній справі до закінчення судового розгляду у справі №200/7670/14-ц.

Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

Відповідно до ч. 2 ст. 11113 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, що закріплено в ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова господарського суду апеляційної інстанції у даній справі прийнята у відповідності з нормами процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її зміни чи скасування не вбачається. Натомість, доводи, викладені у касаційній скарзі, судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними матеріалами справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на приписи ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.12.2014 р. у справі №904/2320/14 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді: І.М. Волік

А.С. Ємельянов