ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року Справа № 922/1293/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П.- головуючого (доповідач), Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вега Логістика"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 31.08.2016у справі№922/1293/16 Господарського суду Харківської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Вега Логістика"доТовариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Гефест-2000" простягнення коштів за участю представників:

позивача: не з'явилися;

відповідача: не з'явилися;

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2016 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Вега Логістика" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Гефест-2000" про стягнення вартості шкоди у розмірі 48 713, 69 грн. завданої внаслідок неналежного виконання умов договору № 02/02/16 про транспортно-експедиційні послуги при перевезенні вантажів автомобільним транспортом на території України від 02.02.2016 року на підставі статті 924 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.06.2016 по справі №922/1293/16, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі встановлених обставин справи, приписів статті статей 924, 1166 Цивільного кодексу України, враховуючи те, що перевізником є саме позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вега Логістика", дійшов висновку, що позивачем у даній справі не доведено вини саме відповідача та свого права на відшкодування та заявлений розмір збитків саме відповідачем.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вега Логістика" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 06.06.2016 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, приписів статей 22, 924 Цивільного кодексу України.

Заявник касаційної скарги зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували, що:

- між позивачем, як експедитором та відповідачем, як перевізником було укладено договір з перевезення вантажу у спрощений спосіб шляхом надсилання позивачем заявки на перевезення електронними засобами зв'язку та подальшого підтвердження прийняття її до виконання відповідачем, а тому є незрозумілими висновки судів про те, що саме позивач є перевізником;

- позивачем в ході розгляду справи до матеріалів справи в обґрунтування вартості завданої шкоди (втраченого вантажу) було надано рахунок на оплату №1223 від 08.04.2016 року від вантажовідправника, а також рахунок вартості виявленої нестачі вантажу від 08.04.2016 від замовника перевезення на адресу експедитора/позивача суму 48 713,69 грн.;

- відповідачем, як перевізником були порушені взяті на себе зобов'язання, які визначені умовами транспортної заявки, з обставин справи вбачається, що саме перевізник не вчинив всіх належних та достатніх дій щодо схоронності вантажу під час транспортування, що на думку скаржника, свідчить про наявність в діях відповідача вини в невиконанні зобов'язань з доставки вантажу вантажоодержувачу без втрат;

Крім цього, на думку скаржника, судами попередніх інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин приписи статті 1166 Цивільного кодексу України, оскільки остання встановлює загальні правила відшкодування шкоди.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.02.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вега Логістика" (далі - експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дайрект Логістик Сервіс" (далі - замовник) було укладено договір № 02/02/16 про транспортно-експедиційні послуги при перевезенні вантажів автомобільним транспортом на території України (том 1, а.с. 36-39).

Відповідно до пункту 11.1 договору, сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Згідно пункту 1.1. договору, експедитор зобов'язується доставити ввірений йому замовником вантаж у встановлений цим договором строк до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а замовник і зобов'язується оплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Пунктом 2.1. договору, сторони узгодили, що замовник завчасно до дати запланованого завантаження подає експедитору заявку на перевезення (далі - заявка) у письмовій формі факсом або електронною поштою, яка є додатком до цього договору та його невід'ємною частиною. Сторони підтверджують, що всі підписані сторонами та скріплені їх печатками заявки, передані електронним/фасковим зв'язком, мають юридичну силу до обміну оригіналами І документів, що передаються сторонами один одному негайно.

Заява повинна містити інформацію про наступне: маршрут, адреса вантажовідправника та вантажоодержувача, дату і місце завантаження/розвантаження автомобіля, П.І.Б. відповідальних осіб, номери їх мобільних телефонів, опис вантажу, тип потрібного рухомого складу, вартість перевезення, додаткові або особливі умови крокетного перевезення, час, узгоджений сторонами (пункт 2.2. договору).

Згідно пунктом 3.4. договору, експедитор зобов'язаний забезпечити збереження вантажу на шляху слідування з моменту прийняття вантажу до перевезення і до моменту видачі його вантажоодержувачу, уповноваженому замовником.

Пунктом 3.8. договору, встановлено, що експедитор зобов'язаний слідкувати і контролювати якість завантаження, укладки та пакування вантажу в автомобілі так, щоб виключити його псування, бій, пошкодження, втрату вантажу відповідно до діючого законодавства, але з урахуванням положень цього договору.

Згідно пунктом 7.1. договору, експедитор несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його для перевезення до моменту видачі вантажотримувачу, який зазначений в товарно-транспортних документах. Експедитор несе відповідальність за дії осіб, що залучаються до виконання цього договору, у розмірі і на умовах, передбачених цим договором та чинним законодавством, як за свої власні.

Відповідно до пункту 7.2. договору, у випадку псування або втрати вантажу експедитор відшкодовує вартість зіпсованого або втраченого (або і те й інше) вантажу, а також відшкодовує збитки, понесені замовником в результаті цього.

Судами також було встановлено, що 06.04.2016 року замовник подав експедитору письмову заявку № 73 на надання транспортних послуг по перевезенню вантажу автомобільним транспортом (том 1, а.с. 40).

Згідно умов даної заявки, маршрут перевезення: м. Бровари - м. Харків. Як зазначено у додаткових умовах, водій транспортної компанії зобов'язаний бути присутнім при завантаженні/вивантаженні і рахувати кількість завантажуваного/вивантажувано товару, несе повну матеріальну відповідальність за вантаж з моменту завантаження та до повного вивантаження автомобіля. Підпис водія в товарно-транспортній накладній є доказом того, що водій рахував кількість завантаженого товару та повністю з ним згоден. Наявність пломби та її цілісність не є аргументом або доказом того, що вантаж не піддавався вилученню.

Крім цього, 06.04.2016 року експедитором на адресу товариства з обмеженою відповідальністю 'Торговий дім Гефест -2000" було направлено транспортну заявку. Згідно умов якої, державний номер автомобіля НОМЕР_1, водій ОСОБА_5, маршрут перевезення: м. Бровари - м. Харків, місце завантаження: м. Бровари, буд. 134, місце вивантаження: м. Харків згідно ТТН, вантажем є шини у кількості 1,2 т. Як зазначено у додаткових умовах, водій зобов'язаний приймати вантаж під рахунок, та слідкувати за якістю завантаження. Перевізник несе повну відповідальність за збереження та цілісність вантажу під час перевезення. За умови згоди з умовами перевезення та ставкою на перевезення, експедитор просив перевізника підписати дану заявку, завірити печаткою та надіслати експедитору, що й було зроблено перевізником (том 1, а.с. 41).

На підтвердження факту перевезення позивач надав товарно-транспортні накладні №0000002993 від 6.04.2016 року та № 0000002994 від 06.04.2016 року (том 1, а.с. 42-43).

З товарно - транспорної накладної № 0000002993 від 06.04.2016 року, вбачається, що вантажовідправником є товариство з обмеженою відповідальністю "Нокіа Шина", вантажоодержувачем товариство з обмеженою відповідальністю "Вігарос", автомобільним перевізником є Вега Логістика, найменування вантажу: автошини 195/70 R 15 С 104/1028 Nокіа Nогdman SC у кількості 32 штуки, автошини 235/60 R 16 100Н Nокіа Nогdman S SUV у кількості 60 штук, а всього 92 штуки на загальну суму 159 312,32 грн. На вказаній товарно-транспортна накладна наявна печатка замовника та міститься підпис водія (том 1, а.с. 42).

З товарно-транспорної накладної № 0000002994 від 06.04.2016 року, вантажовідправником є товариство з обмеженою відповідальністю "Нокіа Шина", вантажоодержувачем товариство з обмеженою відповідальністю "Вігарос", автомобільним перевізником є Вега Логістика, найменування вантажу: автошини 225/45 R 17 91W Nокіа Нakka bleck flat run у кількості 4 штуки, автошини LТ275/70 R 18 125/122S Nokia Rotiiva Plus у кількості 8 штук, автошини 255/70 R 16 111Т 235/60 R Nокіа Rotiiva AT у кількості 4 штуки, а усього 16 штук на загальну суму 82 728 грн. На вказаній товарно-транспортна накладна наявна печатка замовника та міститься підпис водія.

07.04.2016 року вантажоотримувачем - товариством з обмеженою відповідальністю "Вігарос" було складено акт недостачі вантажу у кількості 24 штук, відповідно до товарно-транспортних накладних №0000002993 від 6.04.2016 року та № 0000002994 від 06.04.2016 року.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Гефест-2000" вартості шкоди у розмірі 48 713, 69 грн. завданої внаслідок неналежного виконання умов договору № 02/02/16 про транспортно-експедиційні послуги при перевезенні вантажів автомобільним транспортом на території України від 02.02.2016 року.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладання договору перевезення вантажу підтверджується складанням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента, тощо) відповідно до вимог законодавства.

Положеннями частин 2, 3 статті 909 Цивільного кодексу України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі і укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної.

Пунктом 11.8. Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363 (надалі - Правила) визначено: У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж.

Згідно статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до частини 2 статті 308 Господарського кодексу України, відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

За умовами частини 1 статті 314 Господарського кодексу України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Згідно вищенаведених норм перевізник відповідає за вантаж з моменту його прийняття до перевезення.

Дослідивши зміст товарно-транспортних накладних №№ 0000002993 та 0000002994 від 06.04.2016 року, суди правомірно встановили, що перевізником у даному випадку є саме позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вега Логістика", а тому відповідальність за втрату вантажу покладається саме на Товариство з обмеженою відповідальністю "Вега Логістика", як на перевізника.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до положень якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За приписами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки.

Під збитками розуміються витрати, зроблені стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які б управнена сторона одержала у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Судом попередніх інстанцій було встановлено недоведеність позивачем наявності всіх елементів складу правопорушення, з огляду на що висновок господарського суду першої та апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, колегія визнає правомірним та обґрунтованим.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування та порушення господарським судом попередніх інстанцій норм матеріального права, які по суті зводяться до оспорювання висновку суду стосовно доведеності обставин справи та намагань заявника скарги надати перевагу його доказам над іншими, що суперечить вимогам статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, а тому не можуть впливати на правильність та законність оскаржуваних судових актів, підстави для скасування яких відсутні.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 у справі №922/1293/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді: Г.А.Кравчук

Г.М. Мачульський