ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2015 року Справа № 910/8832/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоЄвсікова О.О.,суддів:Кролевець О.А. (доповідач у справі), Попікової О.В.розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинг"на рішенняГосподарського суду міста Києва від 08.06.2015та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 05.08.2015у справі№910/8832/15 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Український бізнес банк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинг"простягнення 177 041,63 грн.за участю представників сторінвід позивача:Пріцак І.Є.від відповідача:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Український бізнес банк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинг" про стягнення 176777,16 грн. заборгованості за кредитним договором №279/Ю від 03.12.2013 (у тому числі 150567,96 грн. заборгованості за кредитом, 2321,38 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом та 23887,82 грн. пені).

У подальшому позивач подав уточнення до позовної заяви №2952 від 08.06.2015, згідно з яким заявив вимоги щодо стягнення з відповідача 180262,35 грн., у тому числі 150567,96 грн. заборгованості за кредитом, 2400,82 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом, 24072,85 грн. пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів, 209,36 грн. пені за прострочення сплати нарахованих процентів за користування кредитними коштами та 3011,36 грн. штрафу.

Однак суд першої інстанції прийняв до розгляду уточнені позовні вимоги лише в частині стягнення 177041,63 грн., залишивши без розгляду вимоги про стягнення 209,36 грн. пені за прострочення сплати нарахованих процентів за користування кредитними коштами та 3011,36 грн. штрафу за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором як такі, що заявлені зі зміною предмету позову після початку розгляду даної справи по суті.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.2015 (суддя Карабань Я.А.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2015 (колегія суддів у складі: Тарасенко К.В., Сулім В.В., Яковлєв М.Л.), позовні вимоги задоволено: стягнуто з позивача на користь позивача 150567,96 грн. заборгованості з тіла кредиту, 2400,82 грн. заборгованості зі сплати процентів за користування кредитними коштами та 24072,85 грн. пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Український лізинг" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що не відповідають вимогам матеріального та процесуального права, та передати справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Позивач у своєму відзиві проти вимог касаційної скарги заперечив, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 03.12.2013 між ПАТ "Український Бізнес Банк" (банк) та ТОВ "Український Лізинг" (позичальник) укладено кредитний Договір №279/Ю (надалі - Договір), за умовами якого банк за наявності вільних грошових коштів надає позичальнику у тимчасове користування грошові кошти у вигляді непоновлювальної кредитної лінії з лімітом користування у сумі 987501,00 грн. на придбання основних засобів та супутні витрати по них строком до 02.12.2014 зі сплатою 20% річних; ліміт кредитування зменшується відповідно до графіку погашення (додаток №1); проценти за користування кредитом нараховуються за кожен календарний день за методом "факт/360", тобто для розрахунку застосовується умовно 360 днів у році (п. 1.1 Договору). Додатковою угодою №2 від 17.10.2014 сторони внесли зміни до п. 1.1 Договору щодо сплати в період з 03.12.2013 до 30.09.2014 включно - 20% річних, а в період з 01.10.2014 до 02.12.2014 включно - 15% річних.

Натомість позичальник зобов'язався погашати наданий банком кредит згідно з графіком погашення, наведеним у додатку №1, який є невід'ємною частиною цього договору (п. 4.5 Договору).

У відповідності до п. 4.6 Договору в разі невиконання зобов'язань відповідно до п. 4.5 цього договору, а саме - невиконання зобов'язання щодо зменшення суми кредитування згідно з графіком погашення та/або невиконання зобов'язання щодо повного остаточного погашення кредиту до 02.12.2014 року включно, позичальник сплачує банку проценти у розмірі 50% річних на суму простроченої заборгованості до моменту її погашення.

Додатковою угодою №1 від 30.09.2014 сторони внесли зміни до п. 4.6 Договору, якими, окрім наведеної умови, передбачено, що у разі невиконання зобов'язань відповідно до п. 4.5 Договору у період з 01.10.2014 до 02.12.2014 включно, позичальник сплачує банку проценти у розмірі 20% річних на суму простроченої заборгованості до моменту її погашення.

Додатковою угодою №2 від 17.10.2014 сторони внесли зміни до п. 4.6 Договору, згідно з якими у разі невиконання зобов'язань відповідно до п. 4.5 Договору позичальник сплачує банку в період з 03.12.2013 до 30.09.2014 включно - 50% річних на суму простроченої заборгованості до моменту її погашення, починаючи з 01.10.2014 - 15% річних на суму простроченої заборгованості до моменту її погашення.

Пунктом 4.7 Договору передбачено кошти у погашення будь-якої заборгованості за цим договором направляти на рахунок №37394321973150 для розподілу у наступній послідовності: прострочена заборгованість за комісіями; прострочена заборгованість за процентами; прострочена заборгованість за кредитом; комісії строк сплати яких настав; проценти, строк сплати яких настав; поточна заборгованість за кредитом.

У п. 5.10 Договору сторони погодили, що при порушенні строків погашення кредиту, нарахованих за ним процентів, комісій, банк має право вимагати від позичальника за кожен день прострочення сплати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченої заборгованості за кредитом.

На виконання умов Договору позивач надав відповідачу кредит в загальній сумі 987501,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером від 03.12.2013 №260_3.

Однак відповідач свої зобов'язання з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами належним чином не виконав, у зв'язку з чим ПАТ "Український Бізнес Банк" звернулось до господарського суду з позовом у даній справі щодо стягнення 177041,63 грн., у тому числі 150567,96 грн. заборгованості за кредитом, 2400,82 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом, 24072,85 грн. пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів (згідно з уточненням до позовної заяви №2952 від 08.06.2015 з урахуванням залишення частини вимог без розгляду судом першої інстанції).

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, на підставі договорів чи інших правочинів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

За вимогами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Вказана правова норма кореспондується зі ст. 193 ГК України.

Положеннями ч. 1 ст. 230, ч.ч. 4, 6 ст. 231 ГК України, ч. 3 ст. 549, ч. 1 ст. 612 ЦК України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено зобов'язання учасника господарських відносин сплатити штрафні санкції у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, зокрема, у вигляді пені, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, розмір яких, зазвичай, визначається обліковою ставкою Національного банку України та не може перевищувати подвійної облікової ставки, що діяла у відповідний період. У силу ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. При цьому в силу ст.ст. 42, 43, 33, 101 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності та змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Дослідивши надані сторонами під час розгляду справи докази, суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини неналежного виконання ТОВ "Український лізинг" своїх обов'язків з повернення кредиту та сплати процентів за Договором. З огляду на встановлення таких обставин та положення викладених вище норм права, перевіривши правильність здійснених позивачем розрахунків, суди дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 150567,96 грн. заборгованості з тіла кредиту, 2400,82 грн. заборгованості зі сплати процентів за користування кредитними коштами та 24072,85 грн. пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів.

При цьому суди обґрунтовано відхилили доводи відповідача щодо неправильного розрахунку позивачем тіла кредиту та відсутності заборгованості зі сплати процентів за користування кредитними коштами, оскільки відповідачем при зарахуванні здійснених ним проплат не враховано положення п. 4.7 Договору щодо порядку розподілу коштів, що надходять в погашення існуючої заборгованості по договору, який не змінюється у зв'язку із зазначенням відповідачем у призначенні платежу іншого порядку, тоді як позивач правильно зараховував такі надходження грошових коштів від відповідача згідно з умовами Договору.

У касаційній скарзі відповідач проти висновків судів заперечує, проте його доводи по суті зводяться до переоцінки судом касаційної інстанції наданих сторонами доказів та встановлення інших обставин, ніж встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, що не входить до меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Отже, скаржником не доведено порушення або неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій певних норм матеріального чи процесуального права щодо обставин, встановлених ними під час розгляду справи.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судами в порядку ст.ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинг" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2015 у справі №910/8832/15 залишити без змін.

Головуючий суддя О.Євсіков

Судді О.Кролевець

О.Попікова