Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. – головуючий, судді Бенедисюк І.М., Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу Львівського комунального автотранспортного підприємства №1, м. Львів (далі – ЛК АТП № 1),

на рішення господарського суду Львівської області від 27.03.2014 та

постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.07.2014

зі справи № 914/4396/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Секюріті”, м. Львів (далі –

ТОВ “Секюріті”),

до ЛК АТП № 1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, м. Львів (далі – Департамет),

про стягнення 11 736,03 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

          ТОВ “Секюріті” звернулося до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з ЛК АТП № 1 основного боргу у сумі 10 238,64 грн. пені у сумі 1 331,02 грн., трьох процентів річних у сумі 166,37 грн. та 2 300 грн., сплачених за правову допомогу, посилаючись на невиконання відповідачем укладеного сторонами договору про надання послуг контролю за міським пасажирським транспортом від 12.04.2013 № 12/04/2013 (далі – Договір).

Рішенням господарського суду Львівської області від 27.03.2014 (колегія суддів у складі: суддя Фартушок Т.Б. – головуючий, судді Пазичев В.М., Шпакович О.Ф.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.07.2014 (колегія суддів у складі: суддя Данко Л.Г. – головуючий, судді Давид Л.Л., Якімець Г.Г.), позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у сумі 10 238, 64 грн., пеню у сумі 543,35 грн., три проценти річних у сумі 122, 02 грн. та судовий збір пропорційно до задоволених вимог; у решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі ЛК АТП № 1 просить Вищий господарський суд України рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, внаслідок порушення норм процесуального права та положень статей 526 530 629 901 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги. У скарзі, зокрема, зазначено, що надання послуг за Договором посвідчується актом їх приймання-передачі, але ЛК АТП № 1 надісланого позивачем акта не підписало, оскільки цей документ було неправильно оформлено; доказів протилежного у справі не встановлено, тому у ЛК АТП № 1 відсутній обов’язок оплатити послуги позивача; подані позивачем документи обліку робочого часу охоронників-контролерів мають розбіжності.

У розгляді справи попередні судові інстанції виходили з таких фактичних обставин:

- за умовами Договору ТОВ “Секюріті” зобов’язалося надати послуги охоронника-контролера квитків щодо дотриманням пасажирами обов'язків з оплати вартості проїзду в автотранспорті ЛК АТП № 1, який здійснює міські пасажирські перевезення, а ЛК АТП № 1 - прийняти та оплатити ці послуги в установленому Договором порядку;

- строк Договору встановлено з 15.04.2013 по 14.05.2013;

- зміст послуг конкретизовано у підпунктах 2.1-2.3 пункту 2 Договору; зокрема, підпунктом 2.3 цього пункту передбачено, що виконавець зобов’язаний здійснити не менше двадцяти контрольних перевірок впродовж робочого дня згідно зі “скеруваннями” (дорученням) замовника;

- за змістом підпункту 2.4.1 пункту 2 Договору замовник зобов’язаний забезпечити виконавця “скеруваннями” (дорученнями);

- вартість послуг зазначається у додатку № 1 до Договору (підпункт 3.1 пункту 3 Договору);

- згідно з додатком №1 до Договору вартість послуг за період з 15.04.2013-14.05.2014 за місяць (30 днів) складає 14 942, 88 грн. (з ПДВ), враховуючи, що вартість 1 люд./год. складає 11,53 грн. (без ПДВ);

- приймання-передача послуг посвідчується актом (підпункт 3.2 пункту 3 Договору);

- у підпункті 3.3 пункту 3 Договору йдеться про те, що плата здійснюється лише “за період фактично наданих послуг”; доказами надання послуг є оформлені “скерування” (доручення) та документи обліку робочого часу охоронників-контролерів;

- мотивовані заперечення замовника щодо належного виконання послуг подаються протягом трьох календарних днів; виконавець розглядає такі заперечення протягом трьох календарних днів з моменту їх отримання та письмово повідомляє замовника про результати розгляду – прийняте рішення; якщо виконавець не прийме відповідне рішення або не повідомить про причини його неприйняття у вказаний строк, акт виконаних робіт (наданих послуг) вважається погодженим з урахуванням заперечень замовника (пункт 3.4 пункту 3 Договору);

- замовник протягом п’яти днів після підписання акта виконаних робіт (наданих послуг) відповідно до виставлених виконавцем рахунків перераховує кошти на розрахунковий рахунок виконавця (підпункт 3.5 пункту 3 Договору);

- підпунктом 4.5 пункту 4 Договору за порушення зобов’язання з оплати послуг встановлено пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України;

- ТОВ “Секюріті” зазначає, що фактично за Договором було надано послуги на суму 10 238,64 грн.;

- на підтвердження виконання послуг за Договором ТОВ “Секюріті” подало суду: видані ЛК АТП № 1 “скерування” (доручення) на здійснення контролю (т.1, а.с 12, 13), документи обліку робочого часу охоронників-контролерів та графік та табель виходу контролерів на відповідні маршрути та здійснення ними контролю; хронометражі автобусних маршрутів під час перевірок, журнал ТОВ “Секюріті” проведення щоденного інструктажу охоронників-контролерів квитків та проїзних документів пасажирського транспорту; шляхові листи ЛК АТП № 1 з відмітками представників ТОВ “Секюріті”, виконані на підставі згідно пункту 2.1.2 підпункту 2 Посадової інструкції охоронників-контролерів квитків та проїзних документів пасажирського транспорту, затвердженої ТОВ “Секюріті” та погодженої з ЛК АТП № 1;

- фактичне надання послуг, з-поміж іншого, підтверджується також поясненнями працівників сторін відповідно до статті 30 ГПК України;

- у справі наявні докази про виявлення ТОВ “Секюріті” на маршрутах відповідача проїзду без квитків 45 пасажирів та вилучення чотирьох пільгових документів, що незаконно використовувалися;

- з листа ЛК АТП № 1 від 28.05.2013 № 286/02 вбачається, що: дане підприємство отримало виставлений контрагентом рахунок-фактуру від 29.04.2013 №СФ-000175 про оплату послуг за Договором на суму 10 238, 64 грн., а також акта від 29.04.2013 № ОУ-0000112 приймання-передачі робіт (надання послуг) за Договором на зазначену суму 10 238,64 грн.; проте в цих документах йдеться про надання послуг “фізичної охорони”, які не передбачені Договором; ТОВ “Секюріті” здійснювало перевірку дотримання водіями відповідача правил продажу квитків пасажирам, що не передбачено Договором; відтак ТОВ “Секюріті” визначені Договором зобов’язання виконувалися неналежно, тому вимога про оплату послуг є необґрунтованою;

- позивач зазначає, що: видача водіями проїзних квитків є передумовою для отримання їх пасажирами та безпосередньо стосується виконання ТОВ “Секюріті” прийнятих за Договором зобов’язань і свідчить про виконання останніх, а не навпаки; відповідні порушення водіїв були виявлені не на всіх маршрутах; ТОВ “Секюріті” повідомило про зазначене контрагента листом від 22.04.2013 № 184-ФО;

- 11.06.2013 ТОВ “Секюріті” надіслало ЛК АТП № 1 рахунок-фактуру від 29.04.2013 № СФ-000175 з призначенням платежу “послуги охоронника-контролера квитків в автотранспорті АТП №1” та акт приймання-передачі робіт (надання послуг) № ОУ-0000112, що підтверджується фіскальним поштовим чеком та описом вкладення з відбитком поштового штемпеля;

- відповідач отримання останнього рахунка не заперечує, але зазначає, що йому знову було надіслано копію акта приймання-передачі послуг “з фізичної охорони”, який вже надсилався раніше; суд ці доводи відповідача оцінює критично, оскільки вони спростовуються змістом згаданих фіскального чека та опису поштового вкладення;

- ЛК АТП № 1 заперечень щодо останнього акта ТОВ “Секюріті” відповідно до пункту 3.4 пункту 3 Договору не подавало;

- 11.06.2013 ТОВ “Секюріті” надіслало претензію щодо оплати послуг за Договором, а 31.07.2013 звернулося до ЛК АТП № 1 з повторною претензією.

Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 ЦК України).

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (стаття 611 ЦК України).

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За приписом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, господарські суди встановили, що відповідач не підписав надісланого ТОВ “Секюріті” 11.06.2013 акта № ОУ-0000112 приймання-передачі робіт (надання послуг).

Однак фактичне виконання послуг доводять досліджені господарськими судами у справі докази.

Обсяг основної заборгованості відповідача, зазначений у позовній заяві, підтверджується відповідно до підпункті 3.3 пункту 3 Договору поданими позивачем суду “скеруваннями” (дорученнями) відповідача та документами обліку робочого часу охоронників-контролерів.

У справі не встановлено фактичних даних, які свідчили б, зокрема в розумінні підпункту 3.4 пункту 4 Договору, про неналежне виконання позивачем визначених Договором зобов’язань, у даному разі про їх невиконання.

З огляду на викладене попередні судові інстанції, встановивши прострочення відповідачем грошового зобов’язання за Договором та перевіривши подані позивачем розрахунки, дійшли висновку про часткове задоволення заявлених до стягнення сум пені та трьох процентів річних.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п’ятої статті 49 ГПК України підлягають оплаті та розподілу пропорційно до задоволених позовних вимог лише витрати, сплачені за послуги адвоката, у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”.

Докази таких витрат у справі відсутні. Таким чином, господарські суди правомірно відмовили в задоволенні позову в частині стягнення 2 300 грн., сплачених за правову допомогу.

Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують. У тому числі в касаційній скарзі не обґрунтовано, як саме розбіжності в документах обліку охоронників-контролерів робочого часу, на які посилається скаржник, впливають на заявлену до стягнення суму боргу.

Отже, підстави для скасування оскаржуваних судових актів відсутні.

Керуючись статтями 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 27.03.2014 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.07.2014 зі справи № 914/4396/13 залишити без змін, а касаційну скаргу Львівського комунального автотранспортного підприємства №1 – без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Палій