Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2014 рокуСправа № 911/645/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Демидової А.М.,

суддів Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

Прокопанич Г.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 25.06.2014 р. (судді: Ільєнок Т.В., Корсакова Г.В., Яковлєв М.Л.) у справі№911/645/14 господарського суду Київської областіза позовомДержавного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Київріанта"простягнення 141 812 грн. 69 коп. суми основного боргу, 7 679 грн. 17 коп. пені, 1 772 грн. 12 коп. 3% річних та 1 544 грн. 99 коп. інфляційних витрат за Договором оренди нерухомого майна №37-19-2/805 від 10.04.2009 р.за участю представників: від позивачаГостищєва Н.В., довіреність №35-29-15 від 08.04.2014 р. від відповідачаБоженко І.Ф., довіреність №68-4 від 20.06.2014 р. В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Київської області від 28.04.2014 р. у справі №911/645/14 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київріанта" (далі - ТОВ "Київріанта") на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль") 141 812 грн. 69 коп. основного боргу, 7 679 грн. 17 коп. пені, 1 772 грн. 12 коп. 3% річних, 1 544 грн. 99 коп. інфляційних витрат, 3 056 грн. 18 коп. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2014 р. у справі №911/645/14 вказане рішення скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з вказаною постановою, ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2014 р. та залишити в силі рішення господарського суду Київської області від 28.04.2014 р.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.08.2014 р., колегією суддів у складі: головуючий суддя - Демидова А.М., судді: Волік І.М., Ємельянов А.С. (доповідач у справі), касаційну скаргу ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 19.08.2014 р.

Ухвалою Вищого господарського суду від 19.08.2014 р. розгляд справи №911/645/14 відкладено на 02.09.2014 р.

Розпорядженням Секретаря першої судової палати №02-05/374 від 01.09.2014 р. у зв'язку з перебуванням судді Воліка І.М. у відпустці, для розгляду справи №911/645/14 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Демидова А.М., судді - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), Прокопанич Г.К.

В судове засідання 02.09.2014 р. з'явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2014 р., залишити в силі рішення господарського суду Кіївської області від 28.04.2014 р.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги та просив залишити оскаржувану постанову апеляційного господарського суду без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 10.04.2009 р. між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець), ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (балансоутримувач) та ТОВ "Київріанта" (орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №37-19-2/805 (далі - договір).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 вказаного договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину приміщень в галереї терміналу "В", площею 108,00 кв.м. та частину твердого покриття аеропорту, площею 783,00 кв.м., що знаходяться на балансі балансоутримувача та розташовані за адресою: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, аеропорт.

Предметом судового розгляду по справі №911/645/14 є позовні вимоги про стягнення 141 812 грн. 69 коп. суми основного боргу, 7 679 грн. 17 коп. пені, 1 772 грн. 12 коп. 3% річних та 1 544 грн. 99 коп. інфляційних витрат за вищевказаним договором.

Пунктом 1.4 даного договору оренди встановлено, що майно передається в оренду з метою:

- частина приміщень в галереї терміналу "В" - для розміщення магазину;

- частина твердого покриття аеропорту - для розміщення будівлі складу-офісу.

Згідно із п. 2.1 договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору та акту передачі-приймання майна. Акт передачі-приймання підписують балансоутримувач та орендар.

У разі призупинення дії або розірвання договору, орендар зобов'язаний протягом 10-ти діб з дати повідомлення про призупинення договору або з дати, зазначеної у повідомленні, або набрання чинності рішення про розірвання договору повернути майно балансоутримувачу у належному стані, з урахуванням нормального фізичного зносу. При поверненні майна, балансоутримувач та орендар підписують акт передачі-приймання майна. Орендар повертає майно балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому договором при передачі майна орендарю. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання акту передачі-приймання орендованого майна, який підписується балансоутримувачем та орендарем.

Вищевказане, зокрема, закріплено в п. 2.4 договору оренди №37-19-2/805 від 10.04.2009 р.

Пунктами 14.1, 14.4 договору встановлено, що договір укладено строком на один рік, що діє з 10.04.2009 р. по 10.04.2010 р. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною договору при обов'язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди.

15 квітня 2010 року сторонами договору було підписано додаткову угоду №1 до договору оренди №37-19-2/805 від 10.04.2009 р., відповідно до п. 1 якої продовжено дію договору до 08.04.2012 р. включно.

При цьому, враховуючи відсутність в матеріалах справи заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди №37-19-2/805 від 10.04.2009 р. протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що договір оренди №37-19-2/805 від 10.04.2009 р. продовжив свою дію.

На виконання умов договору оренди позивач передав, а відповідач прийняв у користування нерухоме майно, а саме частину приміщень в галереї терміналу "В", площею 108,00 кв.м. під розміщення магазину та частину твердого покриття аеропорту, площею 783,00 кв.м. під розміщення будівлі складу-офісу з легких швидкомонтуючих конструкцій, що підтверджується актами передачі-приймання орендованого майна від 10.04.2009 р., наявними в матеріалах справи та дослідженими судами попередніх інстанцій.

Як встановлено п.3.1 договору, орендарем здійснюється оплата оренди з дати підписання балансоутримувачем і орендарем акту передачі-приймання майна в оренду і припиняється з дати фактичного звільнення орендарем майна, що підтверджується підписанням балансоутримувачем і орендарем акту передачі-приймання майна, що встановлено в п. 3.1 договору оренди.

Порядок здійснення оплати за користування орендованим майном, закріплений в п. 5.4. договору №37-19-2/805 від 10.04.2009 р., встановлює, що орендна плата перераховується орендарем не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним, відповідно до пропорції розподілу, установлених КМУ і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, згідно з рахунком-фактурою, який надає орендарю балансоутримувач.

На виконання вищевикладених положень договору оренди, позивачем за період липень-вересень 2013 р. були виставлені відповідачу рахунки-фактури на оплату орендної плати за частину приміщень в галереї терміналу "В", площею 108,00 кв.м., на загальну суму 497 065 грн. 89 коп., а саме рахунок-фактура №904/876 від 31.07.2013 р. на суму 165 688 грн. 63 коп.; рахунок-фактура №904/977 від 31.08.2013 р. на суму 165 688 грн. 63 коп.; рахунок-фактура №904/1081 від 30.09.2013 р. на суму 165 688 грн. 63 коп. та акти приймання-здачі виконаних послуг: від 31.07.2013 р. на суму 165 688 грн. 63 коп., від 31.08.2013 р. на суму 165 688 грн. 63 коп. та від 30.09.2013 р. на суму 165 688 грн. 63 коп., що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та досліджено судами попередніх інстанцій.

Крім того, місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 30.04.2013 р. відповідач за актом передачі-приймання орендованого майна передав, а позивач прийняв частину твердого покриття аеропорту, площею 783,00 кв.м., а 30.09.2013 р. позивач прийняв від відповідача за актом передачі-приймання частину приміщень в галереї терміналу "В", площею 108,00 кв.м.

На підставі наведеного, місцевий господарський суд дійшов висновку, що згідно з п. 3.1. договору оренди відповідач повинен здійснювати оплату орендних платежів за частину твердого покриття аеропорту, площею 783,00 кв.м., та частину приміщень в галереї терміналу "В", площею 108,00 кв.м., до дати фактичного звільнення майна, тобто до 30.04.2013 р. та 30.09.2013 р. відповідно та стягнув з відповідача на користь позивача пред'явлений борг у розмірі 141 812 грн. 69 коп., пеню у сумі 7 679 грн. 17 коп., 3% річних у сумі 1 772 грн. 12 коп. та інфляційні втрати у сумі 1 544 грн. 99 коп.

Проаналізувавши спірні правовідносини, які виникли між сторонами по справі, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Статтями 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності. Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

У разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди, що передбачено ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється. Вказане закріплено в ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України.

Згідно абз. 4 п. 5.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" з урахуванням положень статей 653, 795 ЦК України та умов договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним.

За таких обставин, враховуючи, що частини орендованого майна були повернуті відповідачем позивачу 30.04.2013 р. та 30.09.2013 р., відповідно до актів передачі-приймання, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевим господарським судом правомірно та обґрунтовано зроблено висновок про наявність заборгованості у ТОВ "Київріанта" перед Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №37-19-2/805 від 10.04.2009 р. за період липень-вересень 2013 р.

При цьому, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що передбачено ст. 530 Цивільного кодексу України.

Приписами статтей 525, 526 даного кодексу передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку колегії суддів, стягнення місцевим господарським судом з відповідача на користь позивача пені, 3% річних та інфляційних втрат є правомірним та обгрунтованим.

Судова колегія Вищого господарського суду України також погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо безпідставності тверджень відповідача про звільнення його від сплати орендної плати за весь час неможливості користування орендованим майном на підставі ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, у зв'язку із створенням орендодавцем, в порушення п. 9.2. договору оренди, перешкод орендарю у користуванні орендованою площею.

Так, наказом №01-07-237 від 29.03.2013 р. з меж території пункту пропуску через державний кордон України в ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" виключено території та приміщення, де розташоване орендоване майно по обслуговуванню авіаперевізників міжнародних рейсів. Вказане, на думку відповідача, унеможливило функціонування будь-якого закладу роздрібної торгівлі, тому ТОВ "Київріанта" не могло користуватись орендованим майно в період з липня по вересень 2013 р.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що листом №61/13 від 02.04.2013 р. відповідач повідомив позивача про те, що з 01.04.2013 р. товари з приміщень орендованих під магазин будуть тимчасово переміщені на склад підприємства на час відсутності міжнародних рейсів з терміналу "В".

Проте, з листа ТОВ "Київріанта" до ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"№137/13-1 від 15.07.2013 р. вбачаться, що орендар вважає договір №37-19-2/805 від 10.04.2009 р. діючим та не має наміру достроково припиняти його дію.

З огляду на те, що вказана територія аеропорту у зазначений період використовувалась для обслуговування внутрішніх рейсів, оскільки ТОВ "Київріанта" не надано господарським судам першої та апеляційної інстанції жодних доказів неможливості використання орендованого майна в період з липня по вересень 2013 р., колегія суддів вважає, що ст. 762 Цивільного кодексу України не може бути застосована до врегулювання спірних правовідносин у справі №911/645/14.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, порушивши норми матеріального та процесуального права, неправильно застосувавши до спірних правовідносин ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, господарський суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків та прийняв постанову, яка підлягає скасуванню.

Згідно ст.ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. При цьому, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2014 р. у справі №911/645/14 скасувати.

Рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2014 р. у справі №911/645/14 залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київріанта" (08307, Київська обл., м.Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль", код ЄДРПОУ 00452417) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08307, Київська обл., м.Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль", код ЄДРПОУ 20572069) 1 528 грн. 10 коп. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Київської області.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді: А.С. Ємельянов

Г.К. Прокопанич