Історія справи

Постанова ВГСУ від 22.04.2015 року у справі №902/666/13
Постанова ВГСУ від 02.09.2014 року у справі №902/666/13
Постанова ВГСУ від 10.02.2014 року у справі №902/666/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2014 року Справа № 902/666/13

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Бенедисюк І.М. і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк", м. Київ (далі - Банк),

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.06.2014

зі справи № 902/666/13

за позовом Банку

до: відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут", м. Калинівка Вінницької області (далі - ВАТ "Вінніфрут");

товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Сфера", м. Калинівка Вінницької області (далі - ТОВ "Еко-Сфера"),

про стягнення 1 140 249,80 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

Банку - Кириленка О.П.,

ВАТ "Вінніфрут" - Слюсар О.В.,

ТОВ "Еко-Сфера" - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення з відповідачів солідарно 1 140 249,80 грн. збитків (з урахуванням подальшого збільшення розміру позовних вимог).

Рішенням господарського суду Вінницької області від 07.05.2014 (суддя Лабунська Т.І.): позов задоволено частково; з ВАТ "Вінніфрут" стягнуто на користь Банку 1 109 637 грн. збитків і 22 192,74 грн. судового збору; у решті позовних вимог відмовлено; з ВАТ "Вінніфрут" стягнуто в доход державного бюджету України 1 000 грн. штрафу за невиконання вимог суду.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.06.2014 (колегія суддів у складі: Мельник О.В. - головуючий, Розізнана І.В. і Грязнов В.В.): залишено без задоволення апеляційну скаргу Банку; згадане рішення місцевого господарського суду змінено з викладенням пункту 2 резолютивної частини цього рішення в новій редакції, згідно з якою з ВАТ "Вінніфрут" стягнуто на користь Банку 944 723,80 грн. збитків та 18 894,46 грн. судового збору; у стягненні з ВАТ "Вінніфрут" 195 526 грн. збитків відмовлено; з Банку стягнуто в доход державного бюджету України 612,26 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції; у решті рішення місцевого господарського суду залишено без змін. Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 (у тому ж складі) виправлено описку, допущену в резолютивній частині оскаржуваної постанови, з неї виключено абзац, в якому йдеться про стягнення з Банку в доход державного бюджету України 612,26 грн. судового збору.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Банк просить скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції з даної справи та передати останню на новий розгляд до господарського суду Вінницької області. Скаргу мотивовано порушенням господарським судом статті 42, частини третьої статті 35, статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), частини другої статті 1172 Цивільного кодексу України.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Суд першої інстанції у розгляді справи виходив з таких обставин та висновків.

Первісно позов було подано про стягнення 1 109 637 грн. збитків, завданих внаслідок знесення виробничих будівель і споруд по вул. Фрунзе, 45 у м. Калинівка Вінницької області, власником яких є Банк.

В обґрунтування своїх вимог Банк посилається на те, що 06.09.2005 та 18.12.2007 акціонерне товариство "Український інноваційний банк" (у подальшому - приватне акціонерне товариство "Український інноваційний банк") і ВАТ "Вінніфрут" уклали кредитний договір № 296 і кредитний договір № 143-07 відповідно. Банк як кредитор надало ВАТ "Вінніфрут" як позичальнику кредит шляхом відкриття мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 6 815 000 євро та 6 868 000 грн., а ВАТ "Вінніфрут" зобов'язалося повернути надані кошти та сплатити відсотки за користування ними.

З метою забезпечення виконання ВАТ "Вінніфрут" зобов'язань між ним і Банком було укладено договір іпотеки від 06.09.2005 № 02-02/25з (далі - Договір іпотеки), згідно з яким:

- іпотекодавець передає в іпотеку частину цілісного майнового комплексу "Калинівський завод фруктових концентратів" (виробничі будівлі, споруди та обладнання), розміщений за адресою: Вінницька область, м. Калинівка, вул. Фрунзе, 45 (далі - ЦМК) (пункт 1.2);

- предмет іпотеки складається з частини ЦМК, а саме - будівель, споруд та обладнання згідно з додатком № 1 до цього договору (із змінами, внесеними додатковою угодою від 24.09.2007 № 4) (пункт 2.1);

- вартість предмета іпотеки, визначена сторонами, і становить 77 661 309,18 грн. (пункт 2.2 зі змінами);

- предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності (пункт 2.3 із змінами).

До складу об'єктів ЦМК входили також будівлі (споруди) про які йдеться у позовній заяві (додаток № 1 до Договору іпотеки).

За Договором іпотеки (із змінами і доповненнями) визначено, що якщо в момент настання терміну виконання іпотекодавцем зобов'язань (у тому числі й по сплаті будь-яких платежів, які повинні бути здійснені відповідно до кредитного договору), забезпечених іпотекою, вони не будуть виконані, іпотекодержатель (Банк) набуває право розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Умовами цього договору передбачено позасудову процедуру передачі предмету іпотеки.

Внаслідок невиконання ВАТ "Вінніфрут" зобов'язань за кредитним договором від 06.09.2005 № 296 Банком здійснено звернення стягнення на предмет іпотеки.

03.03.2011 КП "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" здійснило державну реєстрацію права власності Банку на нерухоме майно за Договором іпотеки.

07.09.2012 проведеною поточною інвентаризацією по замовленню Банку встановлено, що прибудова до транспортного цеху літера "В1", будівля насосної станції літера "У", будівля цеху з виробництва фруктового пюре літера "М6" знесені. Під час проведення даної інвентаризації Банк не забезпечив обстеження споруди артезіанської свердловини № 5.

Факт демонтажу об'єктів літери "В1" і "М6" підтверджено також технічним звітом та висновком ("заключенням") про технічний стан будівельних конструкцій існуючих будівель, складеним інститутом "Вінницяагропроект". Демонтаж вказаних об'єктів не заперечується й ВАТ "Вінніфрут", яке зазначило, що: приміщення прибудов розібрані та знесені у зв'язку з їх непридатністю за рішенням, прийнятим власником в 2008 році; будівля насосної станції літера "У" була розібрана.

Судом не подано доказів, що свідчили б про наявність об'єктів (споруд), у зв'язку із знищенням яких заявлено позовні вимоги.

16.12.2008 ВАТ "Вінніфрут" як продавець і ТОВ "Еко-Сфера" як покупець укладено договір купівлі-продажу, за яким продавець передав, а покупець прийняв у власність виробничо-складське приміщення літера "Ю" площею 3 028,3 кв.м, яке становить 33/100 частини виробничих будівель та споруд, належних продавцю на праві власності, що знаходяться за адресою: Вінницька область, місто Калинівка, вул. Фрунзе, 45.

Відповідно до рішення Калинівської міської ради від 18.10.2001 ВАТ "Вінніфрут" на праві постійного користування належала земельна ділянка площею 4,5251 га.

19.12.2008 ТОВ "Еко-Сфера" звернулося до ВАТ "Вінніфрут" з листом, в якому просило у зв'язку з купівлею виробничо-складського приміщення площею 3 028,3 кв.м надати згоду на відведення земельної ділянки орієнтованою площею 3 га для обслуговування та будівництва нових об'єктів. Того ж дня ВАТ "Вінніфрут" надало згоду на відчуження земельної ділянки на користь ТОВ "Еко-Сфера". Рішенням названої ради від 26.01.2009 № 45 припинено право користування частиною земельної ділянки орієнтованою площею 3 га із земельної ділянки загальною площею 4,5251 га, що перебуває в користуванні ВАТ "Вінніфрут". А іншим рішенням, від 23.07.2009 № 346, ТОВ "Еко-Сфера" на умовах довгострокової оренди терміном 10 років передано земельну ділянку загальною площею 3,3706 га.

ТОВ "Еко-Сфера" здійснювало будівництво на цій території.

Банк в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на приписи статей 1166, 1190 Цивільного кодексу України, вважаючи, що демонтаж зазначених об'єктів здійснено під час будівництва закритого навісу складу ТОВ "Еко-Сфера" і що майнова шкода заподіяна спільними діями ВАТ "Вінніфрут" і ТОВ "Еко-Сфера".

Наявні у справі докази, в тому числі й ті, що свідчать про виконання будівельних робіт ТОВ "Еко-Сфера", не підтверджують знищення спірних об'єктів. Тому відповідальність за збитки має нести ВАТ "Вінніфрут".

Договором іпотеки передбачалося, зокрема, що:

предмет іпотеки залишається у володінні та користуванні іпотекодавця;

іпотекодавець має право: володіти та користуватися предметом іпотеки відповідно до його призначення; розпоряджатись (в т.ч. відчужувати, передавати в спільну діяльність, лізинг, оренду тощо) предметом іпотеки, його частиною лише за письмовою згодою іпотекодержателя;

іпотекодавець зобов'язаний: на вимогу іпотекодержателя надати рівноцінне майно, прийнятне для іпотекодержателя, відновити знищений або пошкоджений предмет іпотеки у разі випадкового знищення, випадкового пошкодження або втрати предмета іпотеки; не допускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад вартість його звичайного зносу; вживати за власні кошти всіх необхідних заходів для належного збереження предмета іпотеки, включаючи своєчасне проведення поточного ремонту, відновлення незначних пошкоджень, раціональну експлуатацію та захист предмета іпотеки від незаконних посягань та вимог інших осіб; протягом 5 днів повідомляти іпотекодержателя про будь-яку зміну, яка відбулась (з дня настання зміни) чи може відбутися (з дня, коли стало про це відомо) з предметом іпотеки, про будь-які дії третіх осіб щодо предмета іпотеки, про загрозу знищення, пошкодження, псування чи погіршення стану предмета іпотеки, а також про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути на предмет іпотеки; відшкодувати збитки, понесені іпотекодержателем у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням іпотекодавцем зобов'язань за цим договором.

Як зазначено Банком, демонтаж відбувся під час будівництва ТОВ "Еко-Сфера" після 03.03.2011, проте не подано належних доказів, які свідчили б про дату знищення об'єктів, стосовно яких заявлено про стягнення збитків. Відтак відсутні підстави для притягнення до відповідальності ТОВ "Еко-Сфера".

Водночас докази у справі в їх сукупності підтверджують, що внаслідок здійснення ВАТ "Вінніфрут" самовільного демонтажу приміщень, які перебували в іпотеці і на які у березні 2011 року Банк мав набути право власності, останньому завдано збитки. ВАТ "Вінніфрут" не погодило з Банком демонтаж відповідного майна, заміну предмета іпотеки також не було здійснено.

31.03.2014 Банк подав до суду клопотання про вихід за межі позовних вимог у разі необхідності захисту прав і законних інтересів Банку та збільшення розміру збитків, що підлягають відшкодуванню. Це клопотання задоволенню не підлягає, оскільки такий вихід є правом, а не обов'язком суду.

Під час провадження у справі мало місце невиконання відповідачами вимог ухвал суду, а тому з ВАТ "Вінніфрут" підлягає стягненню штраф згідно з пунктом 5 статті 83 ГПК України.

Судом апеляційної інстанції додатково з'ясовано та зазначено таке.

Іпотека припиняється у разі набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки (стаття 17 Закону України "Про іпотеку", пункт 5.2.3 Договору).

Банк набув права власності на предмет іпотеки 03.03.2011, а до зазначеної дати Банком і ВАТ "Вінніфрут" існували договірні відносини, за змістом яких на останнє було покладено обов'язки щодо збереження іпотечного майна.

Натомість згідно з протоколами від 15.12.2008 №№ 30, 30/2, 30/4 на засіданні правління ВАТ "Вінніфрут" вирішено затвердити рішення з демонтажу та перенесення: насосної станції (літера "У") у зв'язку з тим, що дана споруда є аварійною внаслідок руйнування стіни; пункту приймання сировини для виготовлення пюре (літера "М6"); прибудови транспортного цеху (літера "В1").

01.11.2010 "УкрНДІагропроект інститут Вінницяагропроект" Мінагрополітики України на замовлення ВАТ "Вінніфрут" надано технічний звіт та висновок про технічний стан будівельних конструкцій наявних будівель: адмінбудинку літ. "Г", частини будівлі транспортного цеху літ. "В", навісу літ. "Е4", цеху літ. "М6" по вул. Фрунзе, 45 у м. Калинівці Вінницької області. Згідно з цим звітом у зовнішній стіні по осі в межах осей А-Б було виявлено, що перешийок, який з'єднував адмінбудинок літ "Г" з будівлею транспортного цеху літ "В", був демонтований, після чого вхід в будівлю транспортного цеху був закладений, під нього виконано фундаменти. Цех літ. "М6" примикав до стіни цеху літ. "М3", але ніякими конструкціями не спирався на цех літ. "М3". Демонтаж перешийку ("В1"), цеху літ. "М6" та відсутність перекриття на покрівлі навісу не вплинуло на конструктивну схему будівель у цілому та на несучу спроможність конструкцій.

Відтак на час розгляду справи судом апеляційної інстанції будівля насосної станції літера "У", прибудова до транспортного цеху літера "В1" та будівля цеху по виробництву фруктового пюре "М6" станом на 01.11.2010 були вже зруйновані.

Отже, в період дії Договору іпотеки ВАТ "Вінніфрут" допустило порушення своїх договірних зобов'язань щодо збереження зазначеного іпотечного майна.

Водночас подані сторонами документи не містять інформації щодо знищення чи то в період дії Договору іпотеки, чи то після набуття Банком права власності на предмет іпотеки будівлі артезіанської свердловини № 5. Тобто Банком не доведено знищення відповідачами цієї будівлі та, як наслідок, заподіяння йому збитків у сумі 187 470 грн., тому немає підстав для задоволення позову у відповідній частині.

В обґрунтування розміру позовних вимог Банком подано звіт суб'єкта оціночної діяльності ПП "Діалог-Консалтинг" про незалежну оцінку виробничо-складського комплексу, що знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Калинівка, вул. Фрунзе, 45. Згідно з даними цього звіту Банком заявлено вимогу про стягнення вартості знищеного майна, а саме насосної станції літера "У" - 38 779 грн., цеху по виробництву фруктового пюре літера "М6" - 733 901,60 грн., прибудови до транспортного цеху літера "В1" - 180 099,20 грн. Водночас Банком помилково зазначено, що збитки, завдані йому знесенням цеху з виробництва фруктового пюре літера "М6", становлять 733 901,60 грн., тоді як вартість даної будівлі - 725 845,60 грн. (180,2 кв.м х х 4 028 грн.).

Отже, сума понесених Банком збитків у зв'язку з неотриманням ним майна 03.03.2011 під час звернення стягнення на предмет за Договором іпотеки становить 944 723,80 грн. (38 779 грн. + 180 099,20 грн. + 725 845,60 грн.).

Клопотання про призначення судової експертизи у справі для визначення вартості нерухомого майна не заявлялося, об'єкти оцінки знищені, обґрунтовані заперечення щодо наведених у звіті від 21.01.2011 висновків спеціаліста відсутні.

Судом першої інстанції у розгляді справи не було враховано, що Банк заявою від 09.07.2013 збільшив розмір позовних вимог до 1 140 249,80 грн. збитків.

Рішення місцевого суду, на думку апеляційної інстанції, підлягає зміні в частині задоволення позову до ВАТ "Вінніфрут" про стягнення 187 470грн. збитків, що складають вартість будівлі артезіанської свердловини, та суми помилково обрахованих збитків - 8 056грн.

Банком не доведено завдання йому збитків неправомірними діями ТОВ "Еко-Сфера".

Так, жоден з наявних у справі документів не містить інформації про наявність на забудованій ТОВ "Еко-Сфера" земельній ділянці нерухомого майна, у зв'язку з яким виник спір, - транспортного цеху літера "В1", будівлі насосної станції літера "У" (разом із будівлею артезіанської свердловини № 5) чи цеху з виробництва фруктового пюре літера "М6".

Водночас рішенням господарського суду Вінницької області від 04.07.2013 у справі № 902/768/13, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.08.2013, відмовлено в позові Банку до ТОВ "Еко-Сфера", Калинівської міської ради (за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ВАТ "Вінніфрут") про визнання недійсними рішень та договору оренди земельної ділянки. Суд апеляційної інстанції у згаданій постанові зазначив, що на спірній земельній ділянці (вул. Фрунзе, 45 у м. Калинівка) на момент набуття ТОВ "Еко-Сфера" права оренди не було об'єктів іпотеки, тому оскаржуване рішення Калинівської міської ради від 23.07.2009 № 346 та договір оренди не порушують права та інтереси Банку, оскільки жодних прав на цю земельну ділянку у Банку не було.

Будь-яких договірних відносин між Банком і ТОВ "Еко-Сфера" не існувало, обов'язків із збереження майна на останнє покладено не було, доказів знищення майна неправомірними діями ТОВ "Еко-Сфера" Банком суду не подано.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з частинами першою і другою статті 22 Цивільного кодексу України: особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

З огляду на наведені законодавчі приписи, а також статті 611 і частини першої статті 623 Цивільного кодексу України попередні судові інстанції повинні були вичерпно з'ясувати обставини, пов'язані з наявністю і розміром збитків (за їх наявності), заподіяних Банку (позивачу). Проте господарськими судами цього належним чином не здійснено, оскільки залишено поза увагою та оцінкою доводи скаржника стосовно наявності рішення господарського суду Вінницької області від 20.06.2013 у справі № 6/174-09, яке залишено без змін судами апеляційної і касаційної інстанції і яким, на думку позивача, встановлено обставини, пов'язані з набуттям ним права власності на предмет іпотеки за Договором іпотеки, в тому числі на майно, з приводу якого виник спір у даній справі № 902/666/13, а саме на будівлі і споруди: літера "М6", літера "В1" і літера "У", артезіанська свердловина № 5.

Водночас за змістом частини третьої статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у, зокрема, господарській справі, що набрало законної сили, має преюдиціальне значення для розгляду інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, в даному разі - для даної справи № 902/666/13.

Не з'ясувавши відповідних обставин і не надавши їм та доводам Банку належної правової оцінки, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду господарським судом в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Відтак у Вищого господарського суду України відсутні й підстави для висновку про правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права, в тому числі Господарського кодексу України і Цивільного кодексу України.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, згідно з пунктом 3 статті 1119 і частини другої статті 11110 ГПК України прийняті по суті справи судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді суду слід врахувати викладене, встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись статтями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" задовольнити.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 07.05.2014 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.06.2014 зі справи № 902/666/13 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Вінницької області.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Палій