Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2014 року Справа № 910/8155/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Дунаєвської Н.Г.суддівГольцової Л.А. (доповідач), Мележик Н.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Інтеграл"на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 15.10.2013 Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013у справі№ 910/8155/13господарського судуміста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Інтеграл"до1. Комунального підприємства "Дирекція з утримання та обслуговування Житлового фонду" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації; 2. Солом'янської районної в місті Києві державної адміністраціїтретя особаКомунальне підприємство "Індустріальне"за участюПрокурора Солом'янського району міста Києвапростягнення 111846,26 грн.за участю представників сторін:

позивача: Казак К.І., дов. від 08.01.2014;

відповідача-1:Дмитренко В.А., дов. від 20.01.2014;

відповідача-2: повідомлений, але не з'явився;

третьої особи: Цукрова А.Ю., дов. від 02.01.2014;

прокурора: Гудименко Ю.В., прокурор відділу Генеральної прокуратури України, посв. №014715 від 21.01.2013;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2013 у справі № 910/8155/13 (суддя Мандриченко О.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Рєпіна Л.О., Сулім В.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2013 у справі № 910/8155/13 залишено без змін.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

Між КП "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації (Орендодавець) та ТОВ "Альфа-Інтеграл" (Орендар) 17.07.2008 укладений договір №371/І оренди нерухомого майна комунальної власності територіальної громади Солом'янського району міста Києва, за умовами якого Орендодавець на підставі розпоряджень Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації від 29.12.2007 №2492, від 17.07.2008 №1207 передав, а Орендар прийняв в оренду нежиле приміщення для надання послуг по ремонту комп'ютерної техніки за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 34/36.

Згідно з п. 2.3 договору опис технічного стану об'єкту оренди на дату передачі його Орендареві, його склад зазначається в акті прийому-передачі, що є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що строк дії договору встановлено з 17.07.2008 по 17.06.2011.

На виконання умов договору, Орендодавець передав, а Орендар прийняв орендоване майно за актом прийому-передачі від 17.07.2008.

Відповідно до додаткової угоди від 19.10.2011 №371/І до зазначеного договору, дію договору оренди продовжено до 31.03.2012 включно.

В подальшому, між КП "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації та ТОВ "Альфа-Інтеграл" 15.05.2012 укладена додаткова угода про внесення змін до договору від 17.07.2008 №371/І, за умовами якої Орендодавець за згодою Орендаря передав, а Солом'янська районна в місті Києві державна адміністрація прийняла на себе права та обов'язки Орендодавця за договором оренди №371/І.

КП "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації за згодою Орендаря в подальшому виступає Балансоутримувачем (п. 2 додаткової угоди від 15.05.2012). Термін дії договору продовжено до 30.03.2015 (п. 3 додаткової угоди від 15.05.2012).

Як досліджено судами попередніх інстанцій, 15.05.2012 сторонами підписано акт приймання-передачі об'єкта оренди, згідно якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв, приміщення загальною площею 67,7 м2, розташоване за адресою: м. Київ, вул.Виборзька,34/36, у задовільному стані.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач, як вірно зазначили суди послався на те, що в результаті проведених у 2011 році КП "Індустріальне" ремонтних робіт, позивач позбавлений можливості використовувати орендоване приміщення за цільовим призначенням, оскільки порушено герметизацію даху і стіни приміщення стали пропускати зовнішню вологу. Зважаючи на зазначені обставини, позивач просив суд зобов'язати відповідачів відшкодувати збитки (вартість робіт), понесені ним для усунення причин залиття та відновлення стану приміщення.

Також, позивач просив стягнути з відповідачів надмірно сплачені кошти за оренду приміщення, оскільки оціночна вартість приміщення, а, відповідно, й орендна плата, яка обчислюється на підставі цієї вартості, не відповідають дійсності та потребують перерахуванню в бік зменшення з момента істотного погіршення стану орендованого приміщення, а саме з жовтня 2011.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень ЦК України, ГК України та надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

При цьому, орендар, приймаючи об'єкт оренди в користування, в присутності орендодавця має перевірити, зокрема, шляхом звичайного огляду, стан об'єкта і якщо орендар не виявить недоліків, об'єкт вважається таким, що переданий йому в належному стані.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Статтею 34 ГПК України обумовлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано зауважив, що моментом погіршення стану орендованого приміщення, як зазначає позивач, є жовтень 2011, тоді, як за актом приймання-передачі об'єкта оренди від 15.05.2012, позивач прийняв приміщення загальною площею 67,7 м2, розташоване за адресою: м. Київ, вул.Виборзька, 34/36, у задовільному стані, тобто при прийнятті приміщення в оренду позивач погодився, що стан приміщення, яке він приймає в орендне користування його задовольняє та не висловив будь-яких зауважень до стану цього приміщення.

Що стосується посилання позивача на наявність обставин для стягнення з відповідачів збитків, то колегія суддів, погоджуючись з доводами судів попередніх інстанцій і зазначає, що господарськими судами враховано, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як - то: - протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; - шкідливий результат такої поведінки (збитки); - причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; - вина правопорушника.

За приписами процесуального законодавства, предмет позову - це певна матеріально - правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондує зі способами захисту права, а підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції були розглянуті питання та встановлені відповідні обставини щодо правової природи заявлених збитків, виходячи з предмету та підстав позову, а також приписів ст.ст.224, 225 ГК України та обґрунтовано зазначено про відсутність підстав для відшкодування збитків, оскільки не встановлено обставин, які б свідчили про наявність в діях відповідачів протиправної поведінки або вчинена неправомірна дія, яка могла б мати своїм наслідком спричинення шкоди позивачеві саме відповідачами.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Суд апеляційної інстанції правильно звернув увагу, що наявні докази, надані сторонами процесу та зібрані під час розгляду справи по суті спору, підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Здійснюючи перегляд рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд, керуючись положеннями ст.ст. 99, 101 ГПК України, відхиляючи доводи позивача (апелянта) та спростовуючи подані останнім докази, у мотивувальній частині судового рішення навів правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи та докази не взято до уваги судом.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні позовних вимог, зроблені з дотриманням вимог ст. ст. 43, 47, 43 ГПК України щодо повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених меж позовних вимог та правильного застосування законодавства під час розгляду справи.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що доводи скаржника фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції, з огляду на приписи ст.ст. 1115, 1117 ГПК України.

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Інтеграл" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 у справі №910/8155/13 - без змін.

Головуючий суддя Н.Г.ДУНАЄВСЬКА

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

Н.І. МЕЛЕЖИК