ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2017 року Справа № 918/616/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О.,суддівДанилової М.В., Сибіги О.М.розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 16.11.2016у справі№ 918/616/16 Господарського суду Рівненської областіза позовомПершого заступника керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі Миляцької сільської ради Дубровицького району Рівненської областідоПублічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Рівненської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"простягнення заборгованості у сумі 5 355,20 грн.

за участю представників сторін від:

позивача: не з'явились, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

відповідача: Веселик Т.М. (дов. від 12.12.2016),

прокуратури: Доценко Т.О. (посв. №029222)

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі Миляцької сільської ради Дубровицького району Рівненської області звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком, в якому з урахуванням заяви про збільшення вимог, просив стягнути з відповідача на користь Миляцької сільської ради Дубровицького району Рівненської області неустойки в розмірі 5 355,20 грн., нарахованої за період з 20.05.2015 по 20.08.2016. Позов обґрунтований обставинами неповернення відповідачем орендованого майна після визнання недійсним у судовому порядку договору оренди. При цьому прокурор посилався на приписи статей 785, 795 Цивільного кодексу України, статей 193, 222 Господарського кодексу України, статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 30.08.2016, ухваленим суддею Торчинюк В.Г., позов задоволено. Вмотивовуючи рішення суд виходив з обставин відсутності належних та допустимих доказів повернення відповідачем позивачу орендованого майна після визнання недійсним у судовому порядку договору оренди. При цьому суд керувався приписами статті 785 Цивільного кодексу України, статей 193, 222, 291 Господарського кодексу України, статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Рівненський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Гудак А.В. - головуючий, Грязнов В.В., Олексюк Г.Є., постановою від 16.11.2016 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на неврахування судами того, що договір оренди спірного майна №11-228/26 був визнаний недійсним у судовому порядку з підстав порушення вимог статті 63 Закону України "Про освіту" у зв'язку використання приміщення загальноосвітнього закладу не для освітніх цілей чи навчально-виховного процесу. З огляду на що, на думку скаржника, зазначене виключає наявність підстав для стягнення неустойки за прострочення повернення орендованого майна за недійсним договором. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статей 8, 785, 1212 Цивільного кодексу України, статті 35 Господарського процесуального кодексу України, статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Ухвалою від 23.01.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Данилової М.В., Сибіги О.М., касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 02.02.2017.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши суддю Швеця В.О., пояснення представників відповідача та прокуратури, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.01.2014 між Управлінням освіти, молоді та спорту Дубровицької районної державної адміністрації Рівненської області (орендодавець) та Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Рівненської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (орендар) укладено договір оренди майна № 11-228/26, що є спільною власністю територіальної громади Дубровицького району (договір). Відповідно до пункту 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 24 кв.м., розміщене за адресою: село Миляч, Дубровицького району Рівненської області, на першому поверсі будівлі № 2, для розміщення обладнання електрозв'язку. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 у справі № 918/1996/14 вказаний договір визнано недійсним з підстав порушення вимог статті 63 Закону України "Про освіту" у зв'язку використання приміщення загальноосвітнього закладу не для освітніх цілей чи навчально-виховного процесу. Місцевим господарським судом також установлено, що спірне майно на час розгляду справи Миляцькій сільській раді Дубровицького району Рівненської області (правонаступнику) не повернуто. Як убачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога першого заступника керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області, заявлена в інтересах держави в особі Миляцької сільської ради Дубровицького району Рівненської області до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком про стягнення з відповідача на користь Миляцької сільської ради Дубровицького району Рівненської області неустойки в розмірі 5355,20 грн., нарахованої за період з 20.05.2015 по 20.08.2016. Задовольняючи позов суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач без відповідних правових підстав користувався приміщенням позивача, а відтак останній вправі нараховувати неустойку передбачену статтею 785 Цивільного кодексу України за вказаний період. Водночас колегія суддів визнає такі висновки судів попередніх інстанцій помилковими з огляду на наступне. Так, відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Між тим, як установлено судами, договір оренди майна № 11-228/26 було визнано недійсним у судовому порядку, а відтак підстави для задоволення вимог про стягнення неустойки, нарахованої за прострочення повернення орендованого майна відсутні, оскільки, за змістом частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, відповідальність у вигляді сплати неустойки має застосовуватися до орендаря за прострочення повернення орендованого майна лише у випадку припинення дійсного (чинного) договору оренди, а не з підстав його недійсності. Окрім цього, суди попередніх інстанцій також помилково посилались на норми частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України та частини1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якими врегульовано правові наслідки припинення дійсного договору оренди у разі закінчення строку його дії та відмови від його продовження. За таких обставин, висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову визнається колегією суддів помилковим. Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом. Згідно з приписами статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи; 4) скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції повністю або частково і припинити провадження у справі чи залишити позов без розгляду повністю або частково; 5) змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції; 6) залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов. Відповідно до приписів частини 1 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. З огляду на що, доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження. Витрати зі сплати судового збору за розгляд касаційної скарги покладаються на прокуратуру.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 у справі №918/616/16 Господарського суду Рівненської області та рішення Господарського суду Рівненської області від 30.08.2016 скасувати.

Прийняти нове рішення про відмову у позові.

Стягнути з Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" 1 653,60 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя: В. Швець

Судді: М. Данилова

О. Сибіга