Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Постанова ВГСУ від 02.02.2016 року у справі №910/29714/14 Постанова ВГСУ від 02.02.2016 року у справі №910/2...
print
Друк
search Пошук
comment
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2016 року Справа № 910/29714/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів:Демидової А.М., Воліка І.М. (доповідача), Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Київенерго"на рішеннявід 22.09.2015господарського суду міста Києва та на постанову від 24.11.2015Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/29714/14 господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна контора "Житлоексплуатація"доПублічного акціонерного товариства "Київенерго"прозобов'язання вчинити діїВ судове засідання прибули представники сторін:позивачане з'явились;відповідачаГарковенко С.В. (дов. від 11.11.2015 № 91/2015/11/11-3);ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна контора "Житлоексплуатація" (надалі - ТОВ "ЖЕК "Житлоексплуатація") звернулося до господарського суду із позовом до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (надалі - ПАТ "Київенерго") про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок по Договору на постачання теплової енергії в гарячій воді № 1541431 від 22.09.2006 за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 на загальну суму 151859,78 грн.

Справа розглядвалась неодноразово.

За результатами нового розгляду, рішенням господарського суду міста Києва від 22.09.2015 у справі № 910/29714/14 (суддя Ярмак О.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 (колегія суддів: Михальська Ю.Б. - головуючий, судді - Отрюх Б.В., Тищенко А.І.), позов задоволено; зобов'язано ПАТ "Київенерго" здійснити перерахунок вартості теплової енергії, спожитої ТОВ "ЖЕК "Житлоексплуатація" за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1541431 від 22.09.2006 на загальну суму 151 859,78 грн.; стягнуто з ПАТ "Київенерго" на користь ТОВ "ЖЕК "Житлоексплуатація" 1218,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, відповідач - ПАТ "Київенерго" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 скасувати, і направити справу на повторний розгляд до суду першої інстанції. Касаційна скарга обґрунтована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, і зокрема, ст. 632 Цивільного кодексу України, ст. 275 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", ст. ст. 24, 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. ст. 43, 43 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), що є підставою для скасування оскаржуваних судових актів.

Позивач не скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзиви на касаційну скаргу відповідача до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 22.09.2006 між Акціонерною енергетичною компанією "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" (назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство "Київенерго", Постачальник) та ТОВ "ЖЕК "Житлоексплуатація" (Споживач), укладений Договір на постачання теплової енергії в гарячій воді № 1541431, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із Споживачем (Додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими Споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеного в Додатку № 1.

Відповідно до пункту 2.1. Договору № 1541431 від 22.09.2006, сторони при виконанні його умов, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, зобов'язані керуватись тарифами, затвердженими КМДА, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії. Постачальник зобов'язався сповіщати Споживача в 5-денний термін про зміну тарифів на теплову енергію та технічне обслуговування (п. 2.2.4. Договору).

В пунктах 2.5.1. та 2.5.2 Договору № 1541431 від 22.09.2006 сторони погодили, що Споживача має право вимагати від Постачальника надання достовірної інформації про тарифи на теплову енергію та відшкодування; перевіряти достовірність нарахувань та проведення розрахунків за теплову енергію, згідно з умовами Договору. При цьому сторони несуть взаємну відповідальність за невиконання умов цього Договору, невірність застосування тарифів і достовірність нарахувань за фактично відпущену теплову енергію, надання стороні недостовірних даних, які впливають на розрахунки (п. 3.1. Договору).

В Додатку № 2 до Договору № 1541431 від 22.09.2006 (тарифи та порядок розрахунків) передбачено, що розрахунки за теплову енергію проводяться згідно з тарифами встановленими Управлінням цінової політики КМДА, затвердженими Розпорядженнями КМДА від 10.12.2004 № 2249, за кожну відпущено Гігакалорію без врахування ПДВ для розрахунків із житловими організаціями - 54,42 грн.

Відповідно до частини 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання, до яких відноситься спірний Договір, підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно із частинами 6 та 7 ст. 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до пункту 23 Правил користування теплової енергії, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межою балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показників вузла обліку згідно із діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

В статті 20 Закону України "Про теплопостачання", в редакції, яка діяла станом на дату укладення Договору та виникнення спірних правовідносин, визначено, що тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Таким чином, як договором, так і чинним на дату спірних правовідносин законодавством встановлено, що теплова енергія має постачатися за тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 30.11.2009 № 1333 "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення" затверджено, зокрема, тарифи на теплову енергію, що виробляється АК "Київенерго" та ЗАТ "ЕК "ДАРтеплоцентраль" для відпуску балансоутримувачам теплових пунктів, в тому числі житлово-експлуатаційним організаціям, житлово-будівельним кооперативам, об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим балансоутримувачам жилих будинків усіх форм власності, для вироблення/створення комунальних послуг з централізова-ного опалення і постачання гарячої води населенню, згідно яких вартість 1 Гкал теплової енергії без ПДВ становить 94,33 грн.

З 01.07.2010 Розпорядження Київської міської державної адміністрації №1333 від 30.11.2009 втратило чинність згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.05.2010 № 392 "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення".

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.05.2010 № 392 "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення" затверджено тарифи на теплову енергію, що виробляється АК "Київенерго" та ЗАТ "ЕК "ДАРтеплоцентраль" для відпуску балансоутримувачам теплових пунктів, в тому числі житлово-експлуатаційним організаціям, житлово-будівельним кооперативам, об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим балансоутримувачам жилих будинків усіх форм власності, для вироблення/створення комунальних послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води населенню, згідно яких вартість 1 Гкал теплової енергії без ПДВ становить 125,47 грн.

Судами встановлено, що позивачем, на підставі Договору на постачання теплової енергії в гарячій воді № 1541431 від 22.092006 за період січень - грудень 2010 року, спожито теплової енергії у кількості 2429,96743 Гкал на загальну суму 310 546,37 грн., що підтверджується актами приймання-передавання товарної продукції та обліковими картками.

Відповідач здійснюючи нарахування вартості послуг, у період січень - червень 2010 року керувався тарифами, затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1333 від 30.11.2009 "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення" та у період липень - грудень 2010 року керувався тарифами, затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 392 від 31.05.2010 "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення".

Втім, постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 10.12.2010, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.06.2014 у справі № 2а-1888/10, визнано незаконними та нечинними з моменту прийняття розпорядження Київської міської державної адміністрації №1333 від 30.11.2009 та № 392 від 31.05.2010.

Відповідно до частини 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також в рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" констатовано, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

З огляду зазначеного, факт незаконності та нечинності з моменту прийняття розпоряджень Київської міської державної адміністрації № 1333 від 30.11.2009 та №392 від 31.05.2010 підтверджується постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 10.12.2010, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.06.2014 у справі № 2а-1888/10, тому не підлягає повторному доказуванню.

Відповідно до ст. 7 Господарського кодексу України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В частині 1 ст. 4 ГПК України визначено, що господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

З урахуванням вищенаведених законодавчих приписів, суд дійшов висновку, що рішення центрального органу виконавчої влади про встановлення тарифів на теплову енергію, які в судовому порядку визнанні незаконними і нечинними з моменту їх прийняття, застосуванню не підлягають, а отже є обґрунтованими вимоги позивача про здійснення перерахунку вартості спожитої ним протягом січня - грудня 2010 року теплової енергії.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За встановлених обставин, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що при розрахунку належної до сплати вартості спожитої позивачем теплової енергії у спірний період необхідно здійснювати за тарифами, які були погоджені сторонами у Додатку № 2 до Договору № 1541431 від 22.09.2006, з огляду на відсутність протягом спірного періоду встановлених у законному порядку тарифів, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки дійсно, позивачу у спірний період виставлено рахунки за спожиту теплову енергію із застосуванням нечинних тарифів, тому вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок по Договору № 1541431 від 22.09.2006 за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 є правомірними та обгрунтованими.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та передусім зводяться до переоцінки досліджених судами доказів, а згідно частини 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів Вищого господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування оскаржуваних судових актів не вбачається.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2015 у справі № 910/29714/14 залишити без змін.

Головуючий, суддя А.М. Демидова

Судді : І.М. Волік

С.Р. Шевчук

logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст