ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2015 року Справа № 910/11049/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю.,суддів:Жукової Л.В. (доповідач), Погребняка В.Я.,розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Новотехніка"на рішеннягосподарського суду Луганської області від 22.07.2015та постановуДонецького апеляційного господарського суду від 15.09.2015у справі № 910/11049/15 господарського суду Луганської областіза позовомкомунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва"до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Новотехніка"пророзірвання договору оренди та виселенняза участю представників сторін: КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва"- Фісун Г.В.

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою господарського суду міста Києва (суддя Маринченко Я.В.) від 30.04.2015 прийнято позовну заяву комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" до товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Новотехніка" про розірвання договору оренди та виселення до розгляду та порушено провадження у справі №910/11049/15.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.05.2015 справу №910/11049/15 передано за підсудністю до господарського суду Луганської області.

Рішенням Господарського суду Луганської області (суддя Іванов А.В.) від 22.07.2015 у справі № 910/11049/15 позов задоволено повністю, розірвано договір оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району міста Києва № 6548/2 від 26.12.2003 та повернуто Комунальному підприємству "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" нежиле приміщення в буд. №7 по вул. Десятинній загальною площею 115,4 кв. м.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.09.2015 у справі №910/11049/15 (головуючий суддя: Попков Д.О., судді: Зубченко І.В., Стойка О.В.) апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Новотехніка" на рішення господарського суду Луганської області від 22.07.2015 у справі №910/11049/15 задоволено частково, рішення господарського суду Луганської області від 22.07.2015 у справі №910/11049/15 скасовано в частині задоволення позовних вимог комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» до товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Новотехніка" про розірвання договору оренди нежилих приміщень №6598/2 від 26.12.2003, прийнято в скасованій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволені позовних вимог комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" до товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Новотехніка" про розірвання договору оренди нежилих приміщень №6598/2 від 26.12.2003, змінено пункти 3 і 4 резолютивної частини рішення Господарського суду Луганської області від 22.07.2015, виклавши їх в наступній редакції:

" 3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП Новотехніка" (92600, м. Луганськ, вул. Совєтськая, 25, ідентифікаційний код 24943628) звільнити та передати протягом 10 календарних днів, починаючи з 15.09.2015р. за актом прийому - передачі Комунальному підприємству "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" (04050, м. Київ, вул. Білоруська, 1, ідентифікаційний код 34966254) нежиле приміщення в буд. №7 по вул. Десятинній загальною площею 115,4 кв.м.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Новотехніка" (92600, м. Луганськ, вул. Совєтськая, 25, ідентифікаційний код 24943628) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" (04050, м. Київ, вул. Білоруська, 1, ідентифікаційний код 34966254) витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1218грн."

Стягнуто з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" (04050, м. Київ, вул. Білоруська, 1, ідентифікаційний код 34966254) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Новотехніка" (92600, м. Луганськ, вул. Совєтськая, 25, ідентифікаційний код 24943628) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 609,00грн.

Доручено господарському суду Запорізької області видати відповідні накази на примусове виконання цієї постанови, оформивши їх у відповідності до приписів ст.18 Закону України "Про виконавче провадження".

ТОВ "НВП Новотехніка" у касаційній скарзі просить Вищий господарський суд України рішення господарського суду Луганської області у справі № 910/11049/15 від 22.07.2015 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.09.2015 скасувати повністю, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, пославшись на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, заявник касаційної скарги посилається на те, що розгляд справи судом першої інстанції здійснено без участі та належного повідомлення відповідача, на що суд апеляційної інстанції уваги не звернув.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено під час розгляду справи судами попередніх інстанцій, 26.12.2003 між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП Новотехніка" (Орендар) укладено Договір оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва №6548/2, предметом якого, відповідно до п.1.1. цього Договору є правовідносини, за якими Орендодавець на підставі розпорядження райдержадміністрації від 18.12.2003 № 2175 передає, а Орендар приймає в оренду нежиле приміщення в буд.№7, по вул. Десятинній, загальною площею 115,4 кв. м. під офіс.

Відповідно до п.6.2. договору строк його дії встановлений з 26.12.2003 по 01.01.2006.

14.02.2011 сторони уклали Додаткову угоду №1 до Договору оренди нежилого приміщення від 26.12.2003 №6598/2, якою внесено зміни до Договору та змінено назву Орендодавця - "Комунальне підприємство "Керуюча дирекція", а також змінено юридичні адреси та реквізити сторін.

Додатковою угодою №2 від 14.07.2011 змінено умови щодо строку дії договору та встановлено його дію до 31.03.2012 включно. При цьому, за змістом складеного сторонами Акту на додаток до цієї додаткової угоди вбачається, що орендні правовідносини між сторонами на дату укладання цієї угоди не припинились через належність виконання обов'язків Орендаря та відсутність заяв сторін щодо припинення договору.

У п.6.5 Договору визначено підстави, з настанням яких сторони пов'язують припинення дії договору, серед яких: закінчення строку, на який його було укладено, та банкрутство Орендаря.

Відповідно до п.6.3. Договору орендоване приміщення після закінчення строку дії договору повинно бути звільнено та передано Орендодавцю за актом протягом трьох днів.

Як встановлено апеляційним судом за наданими на його вимогу документами, Позивач листом №191 від 26.03.2012 (а.с.142), надісланим 07.04.2012, повідомив Відповідача про сплив строку дії договору 31.12.2012, необхідність внесення змін до договору із викладенням його в новій редакції з належним орендодавцем (Шевченківською районною у місті Києві адміністрацією).

Також 08.10.2013 на адресу Відповідача Позивачем повторно направлено Повідомлення про припинення договору оренди, що підтверджується листами від 08.10.2013 за №198-юр та №197-юр з вимогою про повернення об'єкту оренди, проте, на ці повідомлення Відповідач ніяким чином не відреагував та орендоване приміщення не звільнив.

Постановою Господарського суду Луганської області від 10.04.2013 у справі №21б/5014/2773/2012 Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП Новотехніка" визнано банкрутом, введено ліквідаційну процедуру, припинено господарську діяльність товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Новотехніка" з 10.04.2013, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Кудінова Євгена Володимировича, ліцензія АВ №499035 від 04.12.2009.

Встановивши наведені обставини та пославшись на положення ст. 836 Цивільного кодексу України, яка передбачає право позичкодавця, у разі якщо користувач не повертає річ, на примусове повернення речі після припинення договору, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог та розірвання Договір оренди нежилих приміщень від 26.12.2013 №6548/2.

Апеляційний господарський суд частково не погодився із наведеними висновками та відмовив у частині позовних вимог, які стосуються розірвання Договору оренди та встановив, що орендні правовідносини між сторонами з приводу означеного майна припинились 31.12.2012.

Разом з тим, встановивши, що припинення договору оренди тягне за собою виникнення зобов'язання Орендаря з повернення майна Орендодавцю, господарський суд другої інстанції пославшись на безпідставність застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин ст. 836 КК України та застосувавши до спірних правовідносин положення ч. 2 ст. 795 ЦК України, дійшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо звільнення приміщення шляхом виселення відповідача.

Погоджуючись із висновками Донецького апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України, виходить з такого.

Правомірність застосування будь-якого способу судового захисту в контексті приписів ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України є можливою виключно у випадку наявності і доведеності таких умов: наявність певного захищуваного суб'єктивного права або інтересу у позивача; існування порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку Відповідача на момент звернення до суду; належність обраного способу судового захисту.

Враховуючи правову природу укладеного між сторонами договору оренди майна комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва №6548/2 від 26.12.2003, спірні правовідносини регламентуються, насамперед, нормами Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також Господарського кодексу України і Цивільного кодексу України, що підлягають застосуванню до правовідносин за вказаним договором.

В сою чергу, з природи орендних правовідносин, визначеної положеннями ч.1 ст.2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України та ч. 1 ст.759 Цивільного кодексу України, випливає, що внаслідок укладання договору оренди Орендар набуває право тимчасового правомірного володіння та користування комунальним майном - спірним орендованим приміщенням - впродовж строку дії (чинності) відповідного договору, що узгоджується із ч.1 ст.631 Цивільного кодексу України та ч.7 ст.180 Господарського кодексу України.

Такий спосіб судового захисту, в контексті положень ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, який обрано позивачем, у вигляді розірвання спірного договору оренди спрямований на припинення орендних правовідносин, що за змістом визначених ч. ч. 2, 3 ст.653 цього Кодексу наслідків, може бути застосований лише до чинного (діючого) на дату подання позову і прийняття судового рішення договору.

Місцевим господарським судом встановлено, що орендні правовідносини між сторонами з приводу зазначеного майна припинились 31.12.2012 через закінчення строку дії спірного договору оренди, оскільки своєчасно надісланий лист Орендодавця №191 від 26.03.2012 з повідомленням про необхідність внесення до нього змін унеможливлює подальше автоматичне продовження його в порядку ч.4 ст.284 Господарського кодексу України та ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"

Слід погодитись із колегією суддів апеляційної інстанції про те, що припинення спірного договору відбулось до подання Орендодавцем позовної заяви, отже права Позивача не могли бути порушені фактом існування орендних правовідносин та не підлягали судовому захисту.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст.785 Цивільного кодексу України, припинення договору оренди тягне за собою виникнення зобов'язання Орендаря з повернення майна Орендодавцю.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, положення ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України про обов'язковість договору для виконання сторонами.

За встановлених попередніми судовими інстанціями обставин, Відповідач не має правових підстав для ухилення від повернення Позивачеві об'єкту оренди після припинення строку дії договору відповідно до вимог останнього.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

У матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі орендованих Відповідачем приміщень, що зумовлює висновок про наявність у Позивача як відповідного суб'єктивного права, яке підлягає судовому захисту, так і факту його порушення Відповідачем.

За таких обставин, вимога Позивача про звільнення приміщення шляхом виселення в контексті зазначених норм, відповідає способу судового захисту, передбаченого ст.16 Цивільного кодексу України, що полягає у спонуканні Відповідача до виконання зобов'язання з повернення орендованого майна, є цілком обґрунтованою та правомірно задоволена судом апеляційної інстанції.

Щодо доводів касаційної скарги про неналежне повідомлення відповідача судом першої інстанції про час та місце розгляду справи, слід відзначити наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, офіційним місцезнаходженням товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Новотехніка" є місто Луганськ, вул. Совєтська, 25.

Особливості повідомлення осіб, які знаходяться у зоні проведення АТО, роз'яснено у Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12.09.2014 року N 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції", з урахуванням змін і доповнень.

Згідно п. 6 зазначеного Листа учасник судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за таких умов:

- якщо відповідну ухвалу господарським судом надіслано поштою за місцезнаходженням учасника судового процесу, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. При цьому слід мати на увазі, що згідно із статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними, доки до них не внесено відповідних змін;

- у разі коли учасник судового процесу не значиться у згаданому реєстрі, - якщо названу ухвалу господарським судом надіслано поштою за адресою, яку зазначено в заяві (скарзі), або за місцем проживання фізичної особи, або за місцезнаходженням відокремленого підрозділу юридичної особи (коли заяву пов'язано з його діяльністю);

- якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв'язку) відомості про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, то суд не вчиняє дій, зазначених у підпунктах 1 і 2 цього пункту. У такому разі, а також у випадках, коли поштові відправлення учасникам судового процесу все ж було надіслано, але їх повернуто підприємством зв'язку через неможливість вручення, суд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. У такому разі на примірнику переданого тексту, що залишається у матеріалах справи, зазначаються дата і година його передачі і прізвища та ініціали осіб, які передали і прийняли текст. У матеріалах справи мають міститися документи, що підтверджують отримання учасником судового процесу повідомлення (завірений судом витяг з журналу реєстрації телефонограм, журналу реєстрації електронних поштових відправлень тощо);

- за неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.

Як вбачається з матеріалів справи, інформація про час і місце судового засідання розміщувалась на сторінці господарським судом Луганської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/), що підтверджується роздруківкою з мережі Інтернет (а.с. 87), на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначено дати розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа.

Отже, доводи касаційної скарги про неналежне повідомлення відповідача, який знаходяться на території проведення АТО відхиляються колегією суддів, оскільки наявними у справі доказами підтверджується належне повідомлення судом першої інстанції відповідача про час та місце розгляду даної справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків апеляційного господарського суду, зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі встановлених ст. ст. 1115, 1117 ГПК України повноважень суду касаційної інстанції.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи Донецьким апеляційним господарським судом її фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки у постанові суду другої інстанції відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, відтак відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваної апеляційної постанови.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Новотехніка" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.09.2015 у справі №910/11049/15 залишити без змін.

Головуючий суддя: І.Ю. Панова Судді: Л.В. Жукова В.Я. Погребняк