ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2016 року Справа № 918/1207/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Кролевець О.А., Шевчук С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"на ухвалу та постановугосподарського суду Рівненської області від 14.12.2015 Рівненського апеляційного господарського суду від 25.01.2016у справі№ 918/1207/15 господарського суду Рівненської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Рівнеазот"доПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Приватне акціонерне товариство "Сєвєродонецьке об'єднання Азот"провизнання договору недійсним,за участю представників: від позивача Бруль А.С.від відповідачаСуденко Р.В.від третьої особине з'явився

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Рівнеазот" (далі - ПАТ "Рівнеазот") звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - Промінвестбанк України) про визнання недійсним договору поруки № 20-0189/3-3 від 05.02.2015, укладеного між позивачем та відповідачем.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 14.12.2015 у справі № 918/1207/15 (суддя Андрійчук О.В.) призначено у даній справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Іншою ухвалою господарського суду Рівненської області від 14.12.2015 у справі № 918/1207/15 (суддя Андрійчук О.В.) провадження у даній справі зупинено на час проведення судової експертизи.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 (колегія суддів у складі: Гулова А.Г. - головуючий, Маціщук А.В., Петухов М.Г.) ухвалу господарського суду Рівненської області від 14.12.2015 про зупинення провадження у справі № 918/1207/15 залишено без змін.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Рівненської області від 14.12.2015 про зупинення провадження у справі та постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 у справі № 918/1207/15, Промінвестбанк України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати вказані судові акти, а справу направити до господарського суду Рівненської області для розгляду по суті.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані ухвала та постанова прийняті з порушенням норм процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.02.2016 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Кролевець О.А., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу Промінвестбанку України до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 01.03.2016 о 10 год. 35 хв.

У відзиві на касаційну скаргу Промінвестбанку України, який надійшов до Вищого господарського суду України 01.03.2016 до початку судового засідання, ПАТ "Рівнеазот" проти касаційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржувані ухвалу та постанову - без змін.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак третя особа не скористалась передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ "Рівнеазот" послалося на те, що зміст оскаржуваного договору поруки від № 20-0189/3-3 від 05.02.2015 суперечить вимогам Цивільного та Господарського кодексів України, оскільки між сторонами договору не досягнуто згоди щодо усіх істотних умов (строку дії договору та його ціни).

27.11.2015 до господарського суду Рівненської області надійшли додаткові пояснення ПАТ "Рівнеазот" у справі № 918/1207/15, де позивач зазначив, що голова правління ПАТ "Рівнеазот" ОСОБА_9 висловив сумніви з приводу підписання ним оспорюваного договору поруки та наголосив, що не "пам'ятає, щоб знайомився з його змістом". Також, у поясненнях вказано, що на підприємстві відсутній оригінал цього договору, внаслідок чого немає можливості перевірити, хто саме його підписував. На підтвердження викладеного, до вказаних додаткових пояснень додано письмові пояснення ОСОБА_9 від 27.11.2015.

14.12.2015 до господарського суду Рівненської області надійшло клопотання Промінвестбанку України про залучення до матеріалів справи, зокрема, оригіналу договору поруки № 20-0189/3-3 від 05.02.2015, укладеного між позивачем та відповідачем. До зазначеного клопотання додано оригінал вказаного договору.

Згідно з ч. 2 ст. 79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою, зокрема, у випадку призначення господарським судом судової експертизи.

Як визначено у ст. 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Водночас, згідно з ч. 1 ст. 41 ГПК України судова експертиза призначається для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Як роз'яснено у п.п. 2, 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Про призначення судової експертизи виноситься ухвала, в якій, крім відомостей, передбачених частиною другою статті 86 ГПК України, зазначаються, зокрема: обставини справи, які мають значення для проведення судової експертизи; підстави та мотиви призначення судової експертизи, у тому числі додаткової, повторної, комісійної, комплексної експертизи; організація або особа, якій доручається проведення судової експертизи; перелік питань, що потребують роз'яснення; мотиви, за якими відхилено пропозиції учасників судового процесу стосовно проведення судової експертизи; об'єкти експертного дослідження (предмети, матеріали, документи тощо), які надаються судовому експерту, а якщо йдеться про об'єкти, які не може бути доставлено до суду чи судовому експерту (наприклад, нерухоме майно), - їх місцезнаходження; обов'язок експертної організації (експерта) надіслати копії експертного висновку сторонам згідно з частиною першою статті 42 ГПК України (п. 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 86 ГПК України ухвала господарського суду має містити мотиви її винесення з посиланням на законодавство.

При винесенні ухвали про призначення у даній справі судової почеркознавчої експертизи, місцевий господарський суд, з урахуванням додаткових пояснень позивача, виходив з того, що позиції представників сторін є взаємно суперечливими, а дослідження підпису особи, яка підписала оспорюваний правочин, не може бути замінено іншими засобами доказування, у зв'язку з чим існує об'єктивна необхідність у призначенні судової почеркознавчої експертизи для дослідження підпису уповноваженої особи позивача - голови правління ОСОБА_9, проставленого на договорі поруки № 20-0189/3-3 від 05.02.2015.

Також, господарський суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, зазначив, що вирішення зазначеного питання забезпечить дотримання повного, всебічного та об'єктивного дослідження в судовому процесі всіх обставин справи, що входять до предмета доказування. Разом з тим, з'ясування зазначених обставин потребує спеціальних знань, якими суд в обсязі, необхідному для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, не володіє.

Як наслідок, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 79 ГПК України, зупинив провадження у даній справі на час проведення судової експертизи.

При цьому, відхиляючи доводи відповідача проти призначення судової експертизи, зокрема, щодо наявності відбитку печатки позивача на оспорюваному договорі поруки, що, на думку відповідача, є свідченням схвалення такого договору, суд першої інстанції, пославшись на положення ч.ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, зазначив, що для укладення правочину першочергове та вирішальне значення має саме підпис особи, уповноваженої на це, зокрема, її установчими документами, а не печатка юридичної особи.

Разом з тим, згідно з приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У той же час, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги той факт, що позивач, стверджуючи про підписання оспорюваного договору поруки зі сторони позивача невстановленою особою, не посилається при цьому на звернення до правоохоронних органів стосовно вказаних обставин та не підтверджує це відповідними доказами, як і не посилається на незаконне використання печатки підприємства позивача. Відомостей щодо наявності службового розслідування за фактом незаконного використання печатки, звернення позивача до правоохоронних органів стосовно втрати або викрадення печатки матеріали справи не містять.

Таким чином, твердження позивача щодо підписання оспорюваного договору поруки зі сторони позивача невстановленою особою є лише припущенням позивача, яке ґрунтується на висловлених головою правління ПАТ "Рівнеазот" ОСОБА_9 сумнівах щодо підписання ним цього договору.

Водночас, суди попередніх інстанцій не врахували, що ПАТ "Рівнеазот" не заявляло клопотання про призначення у даній справі судової почеркознавчої експертизи, а лише зазначило у письмових поясненнях про те, що господарський суд вправі для правильного вирішення справи з власної ініціативи призначити таку експертизу.

З огляду на викладене, при винесенні ухвали про призначення судової експертизи, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, не обгрунтував неможливість самостійного встановлення судом фактичних обставин при розгляді даної справи за результатами оцінки наявних у справі доказів у їх сукупності.

У зв'язку з викладеним, з урахуванням конкретних обставин справи, вказану ухвалу не можна визнати обґрунтованою та такою, що винесена з дотриманням норм процесуального права.

У підсумку, необґрунтоване призначення судової експертизи призвело до прийняття судом неправильного рішення (ухвали) про зупинення провадження у справі.

Колегія суддів касаційної інстанції наголошує на тому, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, відтак безпідставне призначення судової експертизи та зупинення у зв'язку з цим провадження у справі перешкоджає подальшому розгляду справи.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що зупинення провадження у справі є наслідком призначення судом експертизи, а отже, ухвала про призначення судової експертизи та ухвала про зупинення провадження у справі перебувають у нерозривному зв'язку одна з одною.

Таким чином, призначення судової експертизи з одночасним зупиненням у зв'язку з цим провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розцінюватись як два самостійних акти - окремо щодо призначення судової експертизи і щодо зупинення провадження у справі. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною, зокрема, у постанові від 20.01.2009 у справі № 24/489, щодо одноактної (нерозривної) процесуальної дії.

У зв'язку з наведеним, скасування самої лише ухвали про зупинення провадження у справі не призведе до усунення обставин, що зумовили неможливість проведення судом першої інстанції процесуальних дій, - проведення експертною установою судової експертизи.

Враховуючи викладене, а також те, що обгрунтовані доводи відповідача, викладені як в апеляційній, так і в касаційній скарзі, зводяться виключно до недоцільності та безпідставності призначення судової експертизи, що зумовило зупинення провадження у справі, зважаючи на те, що однією з основних засад судочинства є законність (п. 1 ч. 3 ст. 129 Конституції України), а завданням суду, який здійснює правосуддя на засадах верховенства права, - забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"), беручи до уваги повноваження касаційної інстанції стосовно перевірки правильності застосування місцевим і апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України, діючи з метою забезпечення дієвого судового захисту усіх учасників судового процесу, дійшов висновку про необхідність одночасного скасування ухвали про зупинення провадження у даній справі, постанови апеляційної інстанції, прийнятої за наслідками її перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали про призначення судової експертизи, яка зумовила зупинення провадження у справі.

При цьому, слід зазначити, що статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист. Відмова суду в прийнятті позовних заяв, скарг, оформлених відповідно до процесуального закону, є порушенням права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Пунктом 8 частини 3 статті 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

За правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у пункті 9 мотивувальної частини Рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до пп. 3.2 п. 3 Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012 у справі № 1-12/2012 право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129). Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007). Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути забезпечене, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Таким чином, однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129 Основного Закону України), що передбачає можливість перевірки в апеляційному та касаційному порядку судових рішень. Це конституційне положення реалізовано у розділах ХІІ, ХІІ1 ГПК України, де врегульовано питання апеляційного та касаційного оскарження судових рішень. Зокрема, у статті 106 ГПК України наведено перелік ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду. У ч. 1 ст. 11113 ГПК України визначено, що ухвали місцевого та апеляційного господарського суду можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених частиною першою статті 106 цього Кодексу.

При цьому приписи ст.ст. 106 та 11113 ГПК України не містять заборони стосовно апеляційного та касаційного оскарження ухвал, постанов господарського суду.

Водночас стаття 41 ГПК України, якою врегульовано питання призначення і проведення судової експертизи, не містить положень, які б встановлювали заборону на оскарження ухвал про призначення судової експертизи.

Відсутність у Господарському процесуальному кодексі України прямих вказівок на можливість оскарження ухвал, які суттєво впливають на права та обов'язки учасників судового процесу, не може бути підставою для відмови у прийнятті апеляційної чи касаційної скарги, оформленої згідно з вимогами господарського процесуального законодавства, за відсутності прямої заборони в Законі на їх оскарження. Ця відмова розглядається як порушення конституційного права на судовий захист, яке за ст. 64 Конституції України не може бути обмежене.

Враховуючи викладене та те, що основним принципом судочинства, закріпленим Конституцією України, є законність і, що відповідно до статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд, колегія суддів вважає, що відсутність законодавчого закріплення можливості оскарження ухвали про призначення судової експертизи не є перешкодою для її перегляду в апеляційному та касаційному порядку.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 та ухвали господарського суду Рівненської області від 14.12.2015 у справі № 918/1207/15 скасувати.

Справу № 918/1207/15 передати до господарського суду Рівненської області для розгляду по суті.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді О.А. Кролевець

С.Р. Шевчук