Історія справи

Постанова ВГСУ від 01.02.2024 року у справі №283/1556/16-к
Постанова від 01.02.2024 року у справі №283/1556/16-к

Постанова

Іменем України

01 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 283/1556/16-к

провадження № 51-4609км23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

засудженого ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

прокурора ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_5 та в його інтересах захисника ОСОБА_6 на вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 26 серпня 2022 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 24 квітня 2023 року в кримінальному провадженні № 12016060080000249 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Троковичів Черняхівського району Житомирської області, раніше неодноразово судимого,останнього разу за вироком Богунського районного суду м. Житомира від 31 березня 2008 року за ч. 1 ст. 115 КК України на 11 років позбавлення волі, звільненого від відбування покарання умовно-достроково 28 березня 2019 року на 1 рік 10 місяців 14 днів,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 262, пунктами 6, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

1. За вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 26 серпня 2022 року ОСОБА_5 засуджено за: ч. 3 ст. 185 КК України - на 4 роки позбавлення волі; ч. 1 ст. 262 КК України - на 5 років позбавлення волі; пунктами 6, 13 ч. 2 ст. 115 КК України - до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна; ч. 3 ст. 289 КК України - на 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

2. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_5 покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

3. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків із урахуванням невідбутого покарання за вироком Богунського районного суду м. Житомира від 31 березня 2008 року призначено ОСОБА_5 остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

4. Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону № 838-VIII) зараховано засудженому ОСОБА_5 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 03 квітня 2016 року до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

5. Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 24 квітня 2023 рокузазначений вирок стосовно ОСОБА_5 залишено без змін.

6. Згідно з вироком ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він, знаходячись 03 квітня 2016 року близько 16:00 на території домоволодіння АДРЕСА_1 , діючи умисно, з метою таємного викрадення чужого майна, переконавшись, що його дії будуть непоміченими, через незамкнені двері веранди шляхом вільного доступу проник у вищевказаний будинок, обшукав його кімнати та у вітальній кімнаті з меблевої стінки таємно викрав грошові кошти в сумі 1 760,00 грн, які належали ОСОБА_8 .

7. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_5 , достовірно знаючи місцезнаходження сейфа, в якому знаходяться грошові кошти, вогнепальна зброя та бойові припаси, зайшов у спальну кімнату будинку, де за допомогою невстановленого предмета пошкодив механізм замка і таким чином відкривши його, проник до сейфа, який слугував сховищем, звідки таємно викрав мисливський нарізний карабін «Сайга» № НОМЕР_1 калібру 7,62*39 мм 1993 року виготовлення, сім набоїв до нього калібру 7,62*39 мм та грошові кошти в сумі 1 000,00 доларів США, що становить 26 218,20 грн, які належали ОСОБА_9 .

7. Після цього ОСОБА_5 , будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, діючи з умислом на заволодіння транспортним засобом - автомобілем марки «AUDI» А-6, державний номерний знак НОМЕР_2 , та на умисне вбивство ОСОБА_10 з корисливих мотивів, привів у готовність викрадений мисливський нарізний карабін «Сайга» та через вікно будинку здійснив постріл у голову потерпілому і таким чином умисно вбив його. Смерть ОСОБА_10 настала внаслідок вогнепального наскрізного поранення голови з переломом кісток склепіння і основи черепа та руйнуванням речовини головного мозку.

8. Продовжуючи свої злочинні дії, поєднані із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я потерпілого, ОСОБА_5 заволодів вищевказаним автомобілем вартістю 194 277,00 грн, який належав ОСОБА_8 та знаходився на подвір`ї домоволодіння.

Вимоги касаційних скарг і доводи осіб, які їх подали

9. У касаційних скаргах засуджений і захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, надмірну суворість призначеного ОСОБА_5 покарання, просять вирок та ухвалу стосовно нього скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Даючи власний аналіз доказам у кримінальному провадженні, вважають, що досудове розслідування та судовий розгляд проведені неповно і однобічно, висновки судів не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а дії ОСОБА_5 отримали неправильну кримінально-правову оцінку. Зокрема, стверджують, що вбивство ним вчинено з необережності, жодних мотивів умисного вбивства не встановлено, як і не доведено здійснення ним прицільного пострілу в потерпілого; ознака проникнення у сховище в діях засудженого відсутня, оскільки сейф був відчинений; встановлена вартість транспортного засобу є сумнівною, а заволодіння ним не поєднане із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров`я потерпілого, а обумовлене намаганням ОСОБА_5 залишити місце події, щоб уникнути розправи з боку родичів потерпілого. Вказують, що при обранні засудженому найсуворішого покарання у виді довічного позбавлення волі судами не було враховано його особу, у тому числі незадовільний стан здоров`я, позитивні характеризуючі дані, обставини, які пом`якшують покарання, та не наведено мотивів, з яких суди не вважали за можливе обрати йому позбавлення волі на певний строк.

10. Також посилаються на недотримання вимог статей 404 419 КПК України апеляційним судом, який формально провів апеляційний розгляд, не усунув порушень, допущених судом першої інстанції, належним чином не перевірив доводів апеляційних скарг сторони захисту на вирок стосовно ОСОБА_5 та не зазначив у своїй ухвалі докладних мотивів, з яких визнав їх необґрунтованими. При цьому безпідставно відмовив захиснику в повторному дослідженні висновків експертів, які ставилися ним під сумнів, та у виклику експерта для роз`яснення висновку комплексної експертизи, який сторона захисту вважає суперечливим, побудованим на сумнівних вихідних даних та з ознаками інсценування прицільного пострілу, що потребувало призначення повторної експертизи.

Позиції інших учасників судового провадження

11. У засіданні суду касаційної інстанції засуджений та захисник підтримали касаційні скарги і просили їх задовольнити.

12. Прокурор заперечила проти задоволення касаційних скарг.

Мотиви Суду

13. Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

14. За приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

15. Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу (ч. 2 ст. 438 КПК України).

16. Неповнота судового розгляду (ст. 410 КПК України) та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) не є підставою для перегляду судових рішень в касаційному порядку, чинним кримінальним процесуальним законом не передбачена можливість скасування касаційним судом рішень судів першої та апеляційної інстанцій з цих підстав.

17. Оцінка доказів є прерогативою виключно суду першої інстанції, у передбачених законом випадках - й суду апеляційної інстанції. Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і при перегляді судових рішень у касаційному порядку виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, не вдаючись до переоцінки доказів. Відтак доводи у касаційних скаргах захисника і засудженого, які фактично зводяться до надання власної оцінки дослідженим у справі доказам, відмінної від їх оцінки судом, не узгоджуються із вищевикладеними положеннями кримінального процесуального закону та не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

18. Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим (ст. 370 КПК України). Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до

ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведенні належні і достатні мотиви та підставі його ухвалення.

19. Положеннями ст. 94 КПК України встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

20. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, доводи щодо невинуватості ОСОБА_5 у пред`явленому обвинуваченні, подібні до тих, які викладені в касаційних скаргах захисника і засудженого, були предметом ретельної перевірки у ході судового провадження в судах попередніх інстанцій.

21. Зокрема, спростовуючи версію сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_5 корисливого мотиву та умислу на позбавлення життя ОСОБА_10 , необережне вбивство останнього ОСОБА_5 та обумовленість його подальших дій намаганням залишити місце події та уникнути розправи з боку родичів потерпілого, суди обґрунтовано послалися на дані у висновку експерта № 168/1/4-321 від 13.05.2020 за результатами проведення комплексної судово-медичної та судово-балістичної експертизи, призначеної судом з урахуванням клопотань сторони обвинувачення і сторони захисту. Згідно з цими даними результати експериментальних пострілів свідчать, що відстань від дульного кінця зброї до пошкодження на тюлі перевищувала 1 м незалежно від кута розміщення зброї. Куля проходила через тюль та скло і відповідно через голову зверху вниз під кутом 10-15° до горизонтальної площини. Штатним положенням зброї є таке, при якому приклад зброї стріляючому впирається в його плече та стріляючий однією з рук тримається за цівку. Плече стріляючого з урахуванням результатів експериментальних пострілів та довжини зброї мало б бути розміщене на висоті не менше ніж від 162 см до 180 см від підлоги, що виключає можливість здійснення пострілу за умови, що ОСОБА_5 на момент пострілу стояв на підлозі кімнати і тримав карабін на рівні поясу. При проведенні експертизи у тому числі були використані вихідні дані, отримані під час огляду місця події, судово-медичної та додаткової експертиз трупа потерпілого, судово-балістичної експертизи знаряддя вбивства.

22. Допитаний судом першої інстанції з метою роз`яснення висновку голова експертної комісії - експерт ОСОБА_11 пояснив, щопри проведенні експертизи розміщення ушкоджень на тілі потерпілої особи експертів не цікавили. Вихідними даними були розміщення кульових отворів на тюлі та склі вікна. Розміщення потерпілого значення не мало, після проведення експериментів була встановлена мінімальна відстань до тюлі, положення потерпілого ніяк не могло вплинути, була рана на ділянці шкіри №1, а вихідним отвором була рана на шкірі тім`яної ділянки голови праворуч. Саме ж розміщення потерпілого в даному випадку не мало ніякого значення, оскільки голова є рухомою частиною тіла, а основними критеріями були фіксовані стаціонарні об`єкти, тобто скло та тюль, які не зміщувалися. Дистанція пострілу визначається в ході проведення медико-криміналістичної експертизи тканини мішені з послідовністю, було встановлено, що відстань перевищувала 1 метра, в даному випадку ця відстань могла бути 2-3 метра, однак з урахуванням зброї та розміру кімнати, чим більша буде відстань від тканини до дульного зрізу зброї, тим на більшій висоті буде знаходитись приклад зброї. Пошкодження скла було розміщено на висоті 180 см від землі, тобто від поверхневого ґрунту на вулиці, пошкодження тюлі було розміщено на висоті 126 см від підлоги. Має значення кут між тюлю та склом. Під час огляду місця події був встановлений кут руху кулі, в ході експериментальних пострілів була встановлена мінімальна відстань від тюлі і відповідно висота на якій знаходилася зброя при пострілі.

23. Згідно з поясненнями в засіданні суду першої інстанції члена експертної комісії - експерта ОСОБА_12 , тюль могла зміститись після влучання в неї кулі, при швидкості кулі не потрібно навантаження. Додаткових факторів пострілу не було на тюлі. За рахунок глушника довжина зброї зміниться, сам кут польоту кулі глушник не змінить. При огляді місця події вилучалася тільки гільза, по якій було встановлено її найменування та маркування. Дана гільза відноситься до калібру 7,62x39мм з експансивною кулею, яка не є кулею з зміненим центром тяжкості. При проведенні експертизи використовувався карабін, який був вилучений на місці події.

33. Слід відзначити, що обидва експерти були по декілька разів допитані судом першої інстанції у межах змагальної процедури розгляду справи по суті за участі обох сторін, як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, які не були позбавлені можливості задавати експертам запитання та висловлювати зауваження. При цьому колегія суддів касаційного суду звертає увагу на те, що прийняття рішення за результатами розгляду клопотань учасників судового провадження є прерогативою суду, який здійснює розгляд справи по суті. Сама собою відмова у задоволенні клопотання сторони кримінального провадження, яке було розглянуто у змагальному процесі з дотриманням передбаченого кримінальним процесуальним законом порядку та прийняттям за результатами його розгляду відповідного рішення, не свідчить про обмеження її можливостей щодо реалізації наданих процесуальних прав і не може вважатися істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

24. Даючи критичну оцінку показанням ОСОБА_5 та розцінюючи їх як такі, що спрямовані на уникнення ним кримінальної відповідальності за вчинене, суд першої інстанції у вироку зазначив, що обвинувачений, вказуючи на те, що він не мав досвіду поводження з вогнепальною зброєю, а його дії були викликані звичайною цікавістю, тим не менш приєднав до карабіна пристрій для безшумної та безполум`яної стрільби, тобто знав, що це за пристрій та як він закріплюється на зброї, при цьому ОСОБА_5 вказував на те, що його зацікавив тільки приціл та йому було цікаво, як він працює.

25. Далі, спростовуючи твердження обвинуваченого про те, що постріл ним здійснено з необережності внаслідок втрати рівноваги, коли він заходив в одну із кімнат, де перечепився об килимове покриття, тримаючи при цьому карабін на рівні поясу, суд послався на дані висновку комплексної експертизи

№ 168/1/4-321 від 13.05.2020 та відповідні роз`яснення експерта про те, що з урахуванням отриманих під час огляду місця події вихідних даних та результатів проведених експериментальних пострілів, довжини зброї та характеристик кулі, плече стріляючого мало б бути розміщене на висоті не менше ніж від 162 см до 180 см від підлоги, що виключає можливість здійснення пострілу за умови, що ОСОБА_5 на момент пострілу стояв на підлозі кімнати і тримав карабін на рівні поясу.

26. При цьому по вилученій на місці події гільзі було встановлено, що куля була експансивною, яка не є кулею зі зміненим центром тяжкості, а тому не могла змінити напрямок руху незалежно від наявності чи відсутності подвійної рами на вікні, через яке було здійснено постріл. Зазначеним нівелюються показання ОСОБА_5 про те, що раму нібито витягли після події у зв`язку з тим, що куля могла змінити напрямок руху. Натомість потерпілі наполягали, що в даній кімнаті була тільки одна рама, що й підтверджується даними протоколу огляду місця події.

27. Обґрунтовуючи висновки щодо наявності в діях ОСОБА_5 корисливого мотиву, суд указав на те, що він цілеспрямовано шукав гроші в кімнатах будинку. При цьому суд послався на показання потерпілого ОСОБА_8 , який повідомив, що в нього пропали гроші в сумі 1700 грн купюрами по сто і двісті гривень, які були в меблях, і щоб дістатися до них, слід пройти ще через одну кімнату.

28. Колегія суддів касаційного суду погоджується з такими аргументами суду першої інстанції. Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що за встановлених фактичних обставин після вбивства ОСОБА_10 перешкод для залишення ОСОБА_5 місця події не існувало і переслідувати його не було кому, адже злочин ним вчинено за відсутності очевидців. Однак ОСОБА_5 , залишаючи місце події на автомобілі «Ауді», який належав брату загиблого - потерпілому ОСОБА_8 , взяв із собою викрадений карабін, який тримав на колінах та не встиг узяти в руки, оскільки його вихватив свідок ОСОБА_13 , який саме приїхав до двору потерпілого і своїм автомобілем перегородив виїзд ОСОБА_5 .

29. Батько загиблого - потерпілий ОСОБА_9 показав у суді, що сейф, у якому знаходились гроші та зброя, зачинявся на навісний замок, ключі від якого зберігались у нього. Це також підтвердили свідки. Ключі від автомобіля «Ауді» зберігались за телевізором. Ніхто не міг відкрити сейф ОСОБА_5 .

30. За даними протоколу огляду місця події в одній із кімнат будинку виявлено металевий ящик сірого кольору, оснащений металевими дверцятами, які мають металеві скоби, зачиняються навісним замком, двері на момент огляду знаходяться у положенні «відчинено» (сейф). На ньому у картонній коробці з мисливськими патронами та іншими речами виявлено навісний замок у відчиненому стані, яким, зі слів власника, був зачинений цей металевий ящик. Згідно з даними висновку експерта № 1/1739 від 01.07.2016 за результатами проведення судової трасологічної експертизи замок наданий на дослідження в несправному стані. Будь-який замок можливо відкрити сторонніми предметами. Даний замок у стані, в якому він наданий на дослідження, не можливо відкрити за допомогою ключа, наданого на експертизу.

31. Середня ринкова вартість автомобіля «Ауді» А-6, державний номерний знак НОМЕР_2 , встановлена висновком судового експерта № 5/295 від 11.07.2016 за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи і становить 194 277,00 грн.

32. Висновки експертів відповідають вимогам статей 101 102 КПК України, складені уповноваженими особами, містять докладний опис проведених досліджень та обґрунтовані відповіді на поставлені запитання.

33. Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України, а його дії правильно кваліфіковано судом за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 262, пунктами 6, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289 КК України.

34. Положення ч. 3 ст. 404 КПК України не встановлюють для суду апеляційної інстанції обов`язку при кожному апеляційному перегляді вироку місцевого суду повторно досліджувати докази у провадженні, тільки якщо про це заявлено клопотання. Процесуальний закон такий обов`язок не зробив беззаперечним, оскільки має бути встановлено неповноту дослідження таких доказів або порушення під час їх дослідження, тому в разі відсутності таких підстав відмова у задоволенні клопотання учасника судового розгляду не може розцінюватися як порушення апеляційним судом вимог процесуального закону. Оскільки сама собою незгода сторони захисту із висновками суду, зробленими на підставі досліджених доказів, не є підставою для їх повторного дослідження, у задоволенні клопотання апеляційним судом було обґрунтовано відмовлено.

34. Таких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б автоматично призводили до визнання доказів недопустимими та могли вплинути на остаточність висновків судів попередніх інстанцій, колегією суддів касаційного суду не виявлено.

35. При цьому суд касаційної інстанції вкотре зауважує, що, як неодноразово вказував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від свавілля; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine) від 09 грудня 1994 року). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27 вересня 2001 року).

36. Водночас доводи у касаційних скаргах щодо надмірної суворості призначеного ОСОБА_5 покарання у виді довічного позбавлення волі колегія суддів касаційного суду вважає слушними.

37. Так, відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

38. Довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк (ст. 64 КК України).

39. Обираючи ОСОБА_5 найсуворіший із усіх видів основних покарань, суд у вироку послався на те, що він раніше неодноразово судимий, в тому числі за вчинення тяжких злочинів та умисне вбивство, не працює, під час розгляду справи в суді одружився, характеризується за місцем попереднього відбування покарання посередньо, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, має ряд захворювань, вчинив нові умисні злочини під час умовно-дострокового звільнення. Обставин, які би пом`якшували ОСОБА_5 покарання, судом не встановлено. Обставиною, яка обтяжує покарання, визнано рецидив злочинів.

40. Застосовуючи довічне позбавлення волі, суд узяв до уваги, що обвинувачений будучи молодою, фізично здоровою, працездатною людиною, не вважаючи життя людини найвищою цінністю, вбив із використанням вогнепальної зброї раніше знайомого йому потерпілого, а після вбивства ще і заволодів майном потерпілих, чим поставив життя померлого потерпілого нижче від своїх бажань, нехтуючи загальнолюдськими цінностями. Наявність попередньої судимості у обвинуваченого та посередню характеристику з місця відбуття покарання суд розцінив як такі, що свідчать про небажання ОСОБА_5 стати на шлях виправлення.

41. Безумовно засуджуючи дії обвинуваченого, який невдовзі після умовно-дострокового звільнення від відбування покарання за попереднім вироком, яким його засуджено за умисне вбивство без кваліфікуючих ознак на 11 років позбавлення волі, знову вчинив умисний злочин проти життя людини, використовуючи при цьому вогнепальну зброю та керуючись корисливим мотивом на заволодіння майном потерпілих, колегія суддів касаційного суду, зважаючи на необхідність посилення кримінально-правової санкції з метою досягнення мети покарання, але з урахуванням конкретних обставин цього кримінального провадження та особи засудженого вважає за можливе пом`якшити йому покарання за пунктами 6, 13 ч. 2 ст. 115 КК України і призначити йому за цим законом покарання у виді позбавлення волі на визначений строк.

42. Зокрема, колегія суддів бере до уваги дані, які містяться у характеристиці ОСОБА_5 за місцем попереднього відбування покарання. Так, зі змісту характеристики убачається, що від моменту затримання у жовтні 2007 року до дати видачі характеристики в лютому 2016 року поведінка ОСОБА_5 набула стійкого позитивного спрямування. Він був працевлаштований на виробництві установи, де зарекомендував себе як сумлінний та дисциплінований працівник. Підтримував стосунки із засудженими позитивної спрямованості, серед яких здобув авторитет і повагу. Зберіг соціально-корисні зв`язки на волі, підтримує стосунки з рідними, має з ними добрі відносини. Брав участь у реалізації програми диференційованого виховного впливу «Професія» шляхом читання літератури технічного змісту, працював над підвищенням свого загальноосвітнього рівня шляхом читання художньої літератури, брав участь у роботі самодіяльних організацій, був членом спортивно-масової секції засуджених. Покладені на нього обов`язки виконував сумлінно, за що неодноразово заохочувався адміністрацією установи (Т. 3, а. п. 84-87).

43. З огляду на вищенаведене, касаційні скарги засудженого і захисника підлягають частковому задоволенню, а вирок та ухвала стосовно ОСОБА_5 зміні у частині призначеного йому покарання.

Керуючись статтями 433 434 436 438 441 442 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 26 серпня 2022 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 24 квітня 2023 рокустосовно ОСОБА_5 змінити.

Пом`якшити ОСОБА_5 покарання за пунктами 6, 13 ч. 2 ст. 115 КК України та призначити йому за цим законом покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків з урахуванням невідбутого покарання за вироком Богунського районного суду м. Житомира від 31 березня 2008 року призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3