ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" листопада 2016 р. м. Київ К/800/54212/15

Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді - Олексієнка М.М. (доповідач),

суддів: Рецебуринського Ю.Й., Штульман І.В.,

за участі секретаря судового засідання Пасічніченко А.А., за участі: представника позивача Сімчука І.А., представника відповідача Ратушного Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в касаційному порядку справу за адміністративним позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» (далі - ДТГО «Південно-Західна залізниця») до управління праці та соціального захисту населення Шепетівської міської ради Хмельницької області (далі - УПСЗН) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії по сплаті витрат на перевезення пільгових пасажирів за касаційною скаргою представника відповідача на судові рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 9 листопада 2015 року, Київського апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

У липні 2015 року представник ДТГО «Південно-Західна залізниця» звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив:

визнати протиправною бездіяльність УПСЗН в частині ухилення від укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги по перевезенню пільгових категорій громадян залізничним транспортом приміського сполучення, невиконання вимог пункту 6 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року №256, щодо не реєстрації за період з 1 січня 2015 року по 30 квітня 2015 року додаткових зобов'язань за фактично надані послуги пільгового проїзду окремим категоріям громадян по м. Фастів та не надсилання інформації про додаткові зобов'язання щомісяця до 18 числа фінансовому органу виконавчого комітету Фастівської міської ради;

стягнути з відповідача на користь ДТГО «Південно-Західна залізниця» 328 535,34 грн. витрат, які понесла залізниця на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 1 січня 2015 року по 30 квітня 2015 року та судові витрати в розмірі 560,28 грн.

Посилався на те, що позивачем, як того вимагають норми чинного законодавства, надані послуги по перевезенню пільгових категорій громадян зі станції Шепетівка на суму 328 535,34 грн., проте УПСЗН ухиляється від виконання договору по компенсації понесених витрат.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 9 листопада 2015 року, залишеною без змін Київським апеляційним адміністративним судом від 9 грудня 2015 року, позовні вимоги задоволено. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що УПСЗН повинно відшкодувати витрати, понесені залізницею на перевезення пільгової категорії пасажирів.

У касаційній скарзі представник відповідача, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить попередні судові рішення скасувати і ухвалити нове про відмову в позові. Вказує на те, що витрати на перевезення пільгових пасажирів не затверджені в кошторисі УПСЗН на 2015 рік.

В судовому засідання доводи, викладені в касаційній скарзі, представником відповідача підтримані. В той же час представник відповідача вважає судові рішення законними і обґрунтованими.

Вислухавши доводи осіб, які з'явилися в судове засідання, з'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Згідно із частиною п'ятою статті 102 Бюджетного кодексу України за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг здійснюються, зокрема, компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Відповідно до частини шостої статті 9 Закону України від 4 липня 1996 року №273/96-ВР «Про залізничний транспорт» для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

За правилами, викладеними у пунктах 2, 3, 5, 8 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256 (далі - Порядок) фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету. Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів). Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення). Отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків.

Відповідно до пункту 6 Порядку фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.

Частинами першою, третьою та четвертою статті 48 Бюджетного кодексу України передбачено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, довгострокових зобов'язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації. Розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість.

Аналізуючи вище згадані норми, Верховний Суд України в постанові від 13 вересня 2016 року (справа № 21-5853а15) прийшов до висновку, що загальний обсяг виплат з місцевих бюджетів на державну програму соціального захисту, яка передбачає компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, не може перевищувати розміру затверджених субвенцій.

Згідно фактичних обставин, встановлених судами, УПСЗН належним чином виконав свої зобов'язання в межах затверджених субвенцій.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що загальний обсяг виплат з місцевих бюджетів на державну програму соціального захисту, яка передбачає компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, не може перевищувати розміру затверджених субвенцій.

Враховуючи, що касаційним судом рішення судів попередніх інстанцій скасовуються, то відповідно судові витрати підлягають перерозподілу за правилами статті 94 цього Кодексу. Зокрема, представником відповідача не доведено, що суб'єктом владних повноважень понесені витрати, пов'язані із залученням свідків та проведення судових експертиз. В той же час витрати понесені позивачем відшкодуванню не підлягають, оскільки в задоволенні позову відмовлено.

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 221, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу представника управління праці та соціального захисту населення Шепетівської міської ради Хмельницької області задовольнити.

Скасувати судові рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 9 листопада 2015 року, Київського апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2015 року та ухвалити нове про відмову в позові.

Судові витрати, понесені Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» , відшкодуванню не підлягають.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.М. Олексієнко

Ю.Й. Рецебуринський

І.В. Штульман