Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2014 року м.Київ К/800/56667/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Заяць В.С.,

Єрьомін А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Біляївського районного суду Одеської області від 31 серпня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Біляївської районної державної адміністрації Одеської області про визнання дій протиправними та стягнення недоотриманих сум одноразової грошової допомоги, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Біляївської районної державної адміністрації Одеської області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови виплатити йому щорічну допомогу на оздоровлення за 2011 рік згідно ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; стягнути з відповідача недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2011 рік в сумі 4680 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що він як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи віднесений до 1 категорії та є інвалідом II групи і відповідно до ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 31 серпня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року, адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково; визнано незаконними дії Управління праці та соціального захисту населення Біляївської районної державної адміністрації Одеської області щодо нарахування та виплати щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2011 рік ОСОБА_2 як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліду 2 групи, у меншому розмірі, ніж передбачено ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язано відповідача нарахувати щорічну допомогу на оздоровлення позивачу, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліду 2 групи, за 2011 рік відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на час проведення виплати; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог мотивовані неправомірністю дій відповідача при виплаті позивачу допомоги на оздоровлення без урахування положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відмовляючи у задоволенні вимог щодо зобов'язання відповідача виплатити недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2011 рік у розмірі 4680 грн., суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, зазначив, що здійснення відповідного перерахунку відноситься до компетенції відповідача.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення, ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з урахуванням доповнення до касаційної скарги від 11 серпня 2014 року, просить змінити постанову Біляївського районного суду Одеської області від 31 серпня 2011 року та скасувати ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 належить до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом другої групи і користується правами та пільгами, передбаченими Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Протягом оскаржуваного періоду позивачу виплачена щорічна допомога на оздоровлення в розмірі, встановленому постановою Кабінетом Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Біляївської районної державної адміністрації Одеської області із заявою про перерахунок допомоги на оздоровлення за 2011 рік на підставі ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проте позивачу відмовлено в проведенні перерахунку пенсії.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Як встановлено ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Частиною 4 ст.48 Закону №796-ХІІ встановлено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідам 2 групи - п'ять мінімальних заробітних плат.

Проте, в порушення наведеної норми відповідач виплачував щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто у меншому розмірі ніж це передбачено ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтею 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Як встановлено п.1 ст.92 Конституції України, виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина.

Таким чином, за конституційними нормами та виходячи із засад пріоритетності Законів України над урядовими нормативно-правовими актами, колегія суддів вважає, що при вирішенні даного спору необхідно застосувати саме положення ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та положення законів України про бюджет на відповідний рік для встановлення розміру мінімальної заробітної плати, з урахуванням їх дії у часі, а не зазначена постанова Кабінету Міністрів України №562, яка суперечить вказаним законам.

Відповідно до розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни, зокрема, до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статтю 48 викладено в такій редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним) положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими були внесені зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Тому, ст.48 цього Закону діє в редакції, яка була чинна до внесення змін Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», та передбачає виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі кратному мінімальній заробітній платі.

Законом України від 14 червня 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Дію статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зупинено не було.

Аналізуючи зазначені вище норми та встановивши фактичні обставини справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині зобов'язання відповідача нарахувати щорічну допомогу на оздоровлення за 2011 рік у розмірі, передбаченому ст.48 Закону №796-ХІІ, проте, помилково не зазначили про обов'язок Управління праці та соціального захисту населення Біляївської районної державної адміністрації Одеської області по виплаті вказаної допомоги.

Відповідно п.2 Постанови КМУ від 20 вересня 2005 року № 936 «Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня за програмами визначаються Міністерство праці та соціальної політики АРК, головні управління праці та соціального захисту населення обласних, головне управління соціального захисту населення Київської міської, управління праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад, Фонд соціального захисту інвалідів.

У п.п.3.4 постанови встановлено, що нарахування та виплати компенсацій, допомоги певних видів, передбачених Законом України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» проводиться управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад.

Отже, обов'язок щодо виплати спірних сум покладено саме на вказані органи і стягнення заборгованості з виплат допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи повинні здійснюватись з рахунків управлінь праці та соціального захисту населення.

За вказаних обставин справи судова колегія вважає за необхідне змінити рішення судів та зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Біляївської районної державної адміністрації Одеської області виплатити щорічну допомогу на оздоровлення ОСОБА_2, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліду 2 групи, за 2011 рік відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на час проведення виплати.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 225, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Біляївського районного суду Одеської області від 31 серпня 2011 року частково змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини в такій редакції:

«Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Біляївської районної державної адміністрації Одеської області нарахувати та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення ОСОБА_2, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліду 2 групи, за 2011 рік відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на час проведення виплати».

У решті постанову Біляївського районного суду Одеської області від 31 серпня 2011 року залишити без змін.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року скасувати.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді