Історія справи
Постанова ВАСУ від 30.07.2015 року у справі №815/8639/13-а
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"30" липня 2015 р. м. Київ К/800/42063/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Калашнікової О.В. Васильченко Н.В. Леонтович К.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Інспекції архітектурно-будівельного контролю в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2014 року у справі за позовом ТОВ виробничо-комерційна фірма «Лісс» до Інспекції архітектурно-будівельного контролю в Одеській області про скасування рішень, -ВСТАНОВИЛА:ТОВ виробничо-комерційна фірма «Лісс» звернулась в суд з позовом до Інспекції архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, в якому просила визнати протиправними та скасувати постанови №252, №253 від 29.10.2013 року.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2014 року позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано постанови Інспекції архітектурно-будівельного контролю в Одеській області №252, №253 від 29.10.2013 року.
Не погоджуючись із оскаржуваними судовими рішеннями, Інспекція архітектурно-будівельного контролю в Одеській області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуальною права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач використовує у власній господарській діяльності одноповерхову споруду кафе-бару «Бон-Апетит», розташовану за адресою м. Одеса, вул. Гайдара, 33.
Відповідачем було складено акт та протокол від 18 жовтня 2013 року в яких зроблено висновок про порушення позивачем ст. ст. 34, 36 і 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Зміст порушень полягав у реконструкції споруди кафе-бару «Бон-Апетит» у відсутності зареєстрованої декларації про початок виконання будівельних робіт та його експлуатації після реконструкції у відсутності поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації (без прийняття в експлуатацію).
На підставі вищенаведених акту та протоколу відповідачем було прийнято постанови від 29 жовтня 2013 року №№ 252 та 253 про застосування до позивача штрафних санкцій (п.п. 4, 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності»).
Позивач не погодився із такими висновками Інспекції архітектурно-будівельного контролю в Одеській області (далі - Інспекція) і звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування постанов Інспекції архітектурно-будівельного контролю в Одеській області №252, №253 від 29.10.2013 року.
З цього приводу колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає наступне.
Згідно з Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України № 439/2011 від 08.04.2011 року та Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постаново Кабінету Міністрів України №533 від 23.05.2011 року, основним завдання Державної архітектурно-будівельної інспекції України та її територіальних органів є виконання дозвільних, реєстраційних функцій та здійснення контролю та нагляду у сфері будівництва, містобудування та архітектури.
Відповідно до ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Частиною 4 цієї статті передбачено, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 23.05.2011 №553 (далі - Порядок) передбачено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Держархбудінспекцією та її територіальними органами. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється посадовими особами інспекцій відповідно до їх посадових інструкцій та функціональних повноважень. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.
Частиною 7 цього Порядку передбачено, що позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції. Підставою для проведення цієї перевірки є, зокрема, вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позапланова перевірка була здійснена відповідачем на підставі листа прокуратури Малиновського районою м.Одеси від 16.03.2013 року № (16-70)7311 вих.13.
За результатами даної перевірки встановлено, що згідно свідоцтва права власності Серія САС №193117 від 21 жовтня 2008 року, об'єкт перевірки - кафе-бар «Бон-Апетит» належить ТОВ виробничо-комерційна фірма «Лісс» на праві приватної власності. Згідно технічного паспорту №110неж.-14-р738 від 13.03.2012 року (ТОВ «Лісс»), позивачем було проведено самочинні будівельні роботи по зведенню прибудови «а1» та збільшено загальну площу основної будови «А» на 12,1кв.м без зареєстрованої декларації на виконання будівельних робіт.
В подальшому, на підставі п.п. 4,6 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» відповідачем було прийнято оскаржувані постанови №252 та №253 від 29.10.13 року про накладення на позивача штрафів у розмірі 41 292 грн. та 51 615 грн.
Задовольняючи позовні вимоги та визнаючи протиправними постанови Інспекції, суди попередніх інстанцій посилались на те, що дана споруда є павільйоном (малою архітектурною формою), щодо яких не передбачено направлення до відповідного органу декларацій про початок виконання будівельних робіт на тимчасових спорудах та про їх (тимчасових споруд) готовність до експлуатації (прийняття в експлуатацію).
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з такими висновками судів попередньої інстанції виходячи з такого.
Абзацом 4 п. 2.1 Правил пожежної безпеки на ринках України (затверджених наказом МНС України від 17.01.2005 року N 30 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28 січня 2005 року за N 111/10391) передбачено, що павільйон - торговельний об'єкт у роздрібній торгівлі, який призначається для організації продажу товарів кінцевим споживачам, розміщується в окремій споруді полегшеної конструкції та має торговельну залу для покупців.
Відповідно до п.7 Постанови Кабінету Міністрів від 15 червня 2006 р. N 833 «Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів» до торгівельних об'єктів роздрібної торгівлі відносяться магазин, павільйон, кіоск, ятка, палатка, намет, лоток, рундук, склад товарний, крамниця-склад, магазин-склад.
Пунктом 8 даної постанови передбачено, що заклад ресторанного господарства розміщується у спеціально призначеному та обладнаному приміщенні.
Відповідно до вищевказаного, суд апеляційної інстанції допустив помилку у визначенні приміщення кафе-бару «Бон-Апетіт» за адресою м. Одеса, вул. Гайдара, 33 як павільйону.
Відповідно до ДБН В.2.2-25:2009 ПІДПРИЄМСТВА ХАРЧУВАННЯ (ЗАКЛАДИ РЕСТОРАННОГО ГОСПОДАРСТВА) Ресторанне господарство (РГ) - вид економічної діяльності суб'єктів господарської діяльності щодо надавання послуг відносно задоволення потреб споживачів у харчуванні з організуванням дозвілля або без нього. Заклад РГ розміщується в окремій капітальній будівлі або спеціально обладнаному при міщенні іншої капітальної або некапітальної споруди виробничих підприємств, установ, навчальних, ліку вальних, оздоровчих закладів, готелів, магазинів, закладів культури, або у вагонах залізничного, салонах авіа-, авто- та водного транспорту тощо (ДСТУ 3862)
Відповідно до даного визначення можна зробити висновок про належність кафе-бару «Бон-Апетіт» до об'єктів ресторанного господарства.
Відповідно до п. 3-11 даного ДБН Кафе-бар - різновид кафе, до складу якого входить бар, торговельна зала якого суміжна з торговельною залою кафе або барна стойка розміщена в торговельній залі кафе (ДСТУ 4281). Дані об'єкти відносяться до І категорії складності, а отже підлягають під регулювання ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»
Відповідно до ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I-III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечувалось позивачем, що станом на дату здійснення позапланової перевірки приміщення кафе-бару «Бон-Апетіт» було самочинно реконструйовано, не було прийнято в експлуатацію відповідно до норм чинного законодавства, але експлуатувалось позивачем, що свідчить про порушення позивачем норм ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а, отже, Інспекцією було правомірно накладено штраф відповідно до п.6, п.4 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності».
Щодо правомірності накладення штрафів Інспекцією архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» територіальні органи центрального органу виконавчої влади можуть утворюватись як юридичні особи публічного права у випадках, коли їх створення передбачено положенням про центральний орган виконавчої влади.
Відповідно до Типового положення про територіальні органи центрального органу виконавчої влади, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 25.05.2011 року № 563, завданням територіальних органів є реалізація повноважень міністерства та іншого центрального органу виконавчої влади на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України № 439/2011 від 08.04.2011 року Державна архітектурно-будівельна інспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, або міжрегіональні територіальні органи.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності» порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності визначається Кабінетом Міністрів України.
При цьому, процедуру накладення штрафів, передбачених Законом України «Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності» визначає Порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №244 від 06.04.1995 року. Відповідно до п.2 даного Порядку справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності розглядаються Державною архітектурно-будівельною інспекцією України або її територіальними органами.
Накладати штраф від імені інспекцій мають право керівники Державної архітектурно-будівельної інспекції та їх заступники.
Відповідно до п.1 Положення про Інспекцію архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, затвердженого наказом Держархбудінспекції України від 22.06.2011 року №22, Інспекція архітектурно-будівельного контролю в Одеській області є територіальним органом Держархбудінспекції України, входить до сфери її управління, підзвітна та підконтрольна їй.
Згідно з абз.2 п.2 Наказу Держархбудінспекції України № 187 від 19.11.2012 року «Про уповноваження територіальних органів - інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю а Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (щодо дозвільно-реєстраційних процедур та здійснення заходів архітектурно-будівельного контролю)» керівники територіальних органів та їх заступники уповноважені від імені Держархбудінспекції України накладати штрафи у сфері містобудівної діяльності, що передбачені Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», у спосіб та у межах, затверджених Державною архітектурно-будівельною інспекцією України положень про територіальні органи та інших нормативно-правових актів України на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
Підсумовуючи вищесказане, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про правомірність оскаржуваних постанов Інспекції архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, а, отже, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені правильно і повно, але при цьому суди допустилися порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.
Зважаючи на те, що судами при розгляді справи правильно та повно встановлені фактичні обставини справи, однак при прийнятті рішення допущені порушення норм матеріального права, які призвели до помилки при постановленні судових рішень, а також те, що у справі не вимагається збирання або додаткова перевірка доказів, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про доцільність скасування постановлених у справі рішень та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Інспекції архітектурно-будівельного контролю в Одеській області - задовольнити.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2014 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ТОВ виробничо-комерційна фірма «Лісс» до Інспекції архітектурно-будівельного контролю в Одеській області про скасування рішень - відмовити.
Постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: