ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" березня 2016 р. м. Київ К/9991/17757/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Шевчук П.О.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19 травня 2011 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року

у справі № 2а-1870/1260/11

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (яка є правонаступником Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області)

про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А :

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області (далі - відповідач) про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 07 жовтня 2010 року № 0002702340, від 02 грудня 2010 року № 0002702340.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 19 травня 2011 року у задоволенні позову було відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19 травня 2011 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі фізична особа - підприємець ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19 травня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

У запереченні на касаційну скаргу Охтирська МДПІ Сумської області, посилаючись на те, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 19 травня 2011 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

У відповідності до положень частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача - Охтирську МДПІ Сумської області його правонаступником - Охтирською ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні позивача та його представника, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Охтирською МДПІ Сумської області була проведена перевірка за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, а саме: господарської одиниці - закусочної «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та належить суб'єкту господарської діяльності - фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1, за результатами якої складений акт від 28 вересня 2010 року (зареєстрований за № 0470/18/11/23/НОМЕР_1).

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги пунктів 1, 2, 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», які полягали: у невидачі розрахункових документів (касових чеків) встановленого зразка, оскільки у касових чеках відсутній обов'язків реквізит - назва вулиці, на якій розташована господарська одиниця (АДРЕСА_1) (загальна сума розрахункових операцій за період з 06 жовтня 2009 року по 28 вересня 2010 року по таких чеках згідно звітів реєстратора розрахункових операцій склала 34895,91 грн.); у неведенні обліку товарних запасів, оскільки при перевірці залишків товарно-матеріальних цінностей було встановлено розбіжність на суму 389,75 грн., а також виявлено залишок пива у пляшках у кількості 78 одиниць загальною вартістю 469,40 грн., накладні на придбання якого до перевірки надані не були.

07 жовтня 2010 року Охтирська МДПІ Сумської області на підставі вказаного акту перевірки прийняла рішення № 0002702340, яким на підставі пункту 1 статті 17, статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосувала до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 штрафні (фінансові) санкції у сумі 176197,85 грн.

Вказане рішення було оскаржене позивачем до ДПА в Сумській області.

Рішенням ДПА в Сумській області від 19 листопада 2010 року № 18188/Г/25-005-49р/211ск «Про результати розгляду скарги» було скасовано рішення № 0002702340 від 07 жовтня 2010 року в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій у сумі 779,50 грн., з огляду на те, що акт перевірки не містять документального підтвердження щодо розбіжності залишків товарно-матеріальних цінностей на суму 389,75 грн. із фактичними залишками, які знаходились на реалізації за даними обліку підприємця станом на 28 вересня 2010 року.

02 грудня 2010 року Охтирська МДПІ Сумської області на підставі вказаного акту перевірки та з урахуванням рішення ДПА в Сумській області від 19 листопада 2010 року № 18188/Г/25-005-49р/211ск прийняла рішення № 0002702340, яким на підставі пункту 1 статті 17, статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосувала до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 штрафні (фінансові) санкції у сумі 175418,35 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що перевіркою було встановлено проведення розрахункових операцій з роздрукуванням розрахункових документів невстановленої форми, оскільки такі документи не містили назви вулиці, на якій розташована господарська одиниця (АДРЕСА_1), у зв'язку з чим податковим органом правомірно застосовано до позивача штрафні санкції у сумі 174479,55 грн. на підставі пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення порядку проведення розрахунків за товари (послуги). Також, суд виходив з того, що позивачем не було надано перевіряючим під час перевірки, а також в процесі розгляду справи накладних або інших первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували факт придбання ним пива на загальну суму 469,40 грн., з огляду на що податковим органом правомірно застосовано до позивача штрафні санкції у сумі 938,80 грн. на підставі статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за неведення обліку товарних запасів.

Однак, повністю погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Як убачається зі встановлених судами обставин, позивача притягнуто до відповідальності, зокрема, за пунктом 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яким (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачені фінансові санкції за нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розрахунковий документ - це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Статтею 8 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, зокрема, що форма, зміст розрахункових документів, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.

На виконання приписів цієї норми було прийняте Положення про форму та зміст розрахункових документів, затверджене наказом ДПА України від 01 грудня 2000 року № 614, у пункті 3.2 якого (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, зокрема, що касовий чек повинен містити такі обов'язкові реквізити, як назву та адресу господарської одиниці, а пунктом 2.1 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі відсутності хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим.

Водночас недолік реквізиту розрахункового документа не прирівняний в Положенні до відсутності розрахункового документа.

Виданий позивачем 28 вересня 2010 року під час здійснення розрахункової операцій в приміщенні, яке належить йому на праві власності за адресою, указаною в свідоцтві про право власності (арк. справи 79), чек (арк. справи 103) містив назву господарської одиниці, а саме: «закусочка «ІНФОРМАЦІЯ_1»» та адресу «Охтирський р-н, с. Климентове». Крім іншого, вказаний чек містив заводський номер реєстратора розрахункових операцій та фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій - унікальний номер реєстратора розрахункових операцій, який надається органом державної податкової служби при реєстрації реєстратора розрахункових операцій, за яким можна ідентифікувати суб'єкта господарювання та відповідний засіб обліку розрахункових операцій.

З огляду на викладене, колегія суддів вказує, що при встановленні факту роздрукування та видачі під час перевірки чека, який був предметом оцінки у цій справі і відповідав визначенню розрахункового документа, містив назву господарської одиниці, її адресу та підтверджував виконання розрахункової операції, притягнення позивача до зазначеної відповідальності суперечить закону.

За таких обставин, колегія суддів вказує про неправомірність оспорюваних рішень від 07 жовтня 2010 року № 0002702340, від 02 грудня 2010 року № 0002702340 в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 174479,55 грн. та наявність підстав для їх скасування у зазначеній частині.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з матеріалів справи, первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували придбання пива на загальну суму 469,40 грн., яке знаходилось на реалізації у закусочній «ІНФОРМАЦІЯ_1», позивачем в процесі розгляду справи надано не було.

В свою чергу, матеріали справи містять постанову Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14 грудня 2010 року у справі № 3-2234/2010р., якою було закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у зв'язку з відсутністю в її діях складу правопорушення, в мотивувальній частині якої вказано, що в матеріалах перевірки відсутні відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) по господарській одиниці фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (арк. справи 49).

Разом з цим, суди попередніх інстанцій не надали вказаній вище постанові належної правової оцінки, дійсних обставин щодо наявності у позивача не облікованого товару на суму 469,40 грн. не встановили, з урахуванням того, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії АА № 214528 від 28 вересня 2010 року (арк. справи 48), було вказано відсутність у підприємця накладних на загальну суму 859,15 грн. (469,40 грн. + 378,75 грн.), а згідно опису фактичних залишків товарів, які знаходились на реалізації у підприємця, у закусочній «ІНФОРМАЦІЯ_1» на реалізації було 87 одиниць загальною вартістю 606,40 грн. (арк. справи 102).

З огляду на викладене, колегія суддів не може визнати законними та обґрунтованими рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо скасування оспорюваних рішень від 07 жовтня 2010 року № 0002702340, від 02 грудня 2010 року № 0002702340 в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 938,80 грн., в оскільки такі рішення ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі розкритий в частинах 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова Сумського окружного адміністративного суду від 19 травня 2011 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року підлягають скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо скасування оспорюваних рішень від 07 жовтня 2010 року № 0002702340 та від 02 грудня 2010 року № 0002702340 в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 938,80 грн., а справа направленню в цій частині підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо скасування оспорюваних рішень від 07 жовтня 2010 року № 0002702340 та від 02 грудня 2010 року № 0002702340 в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 174479,55 грн. постанова Сумського окружного адміністративного суду від 19 травня 2011 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 222, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19 травня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо скасування рішень Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області від 07 жовтня 2010 року №0002702340 та від 02 грудня 2010 року № 0002702340 в частині застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у сумі 174479,55 грн. і ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Скасувати рішення Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області від 07 жовтня 2010 року № 0002702340 та від 02 грудня 2010 року № 0002702340 в частині застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у сумі 174479,55 грн.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19 травня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо скасування рішень Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області від 07 жовтня 2010 року №0002702340 та від 02 грудня 2010 року № 0002702340 в частині застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у сумі 938,80 грн., а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Л.І. Бившева

Судді: А.М. Лосєв

Т.М. Шипуліна