Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" вересня 2015 р. м. Київ К/9991/34430/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Богородчанського районного споживчого товариства

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.12.2009

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012

у справі №2-а-1725/09/0970 (№17385/11/9104)

за позовом Богородчанського районного споживчого товариства

до Державної податкової інспекції в Богородчанському районі

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Богородчанське районне споживче товариство звернулося до адміністративного суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в Богородчанському районі від 26.02.2009 № 0000222301/0.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.12.2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012, в задоволенні позову відмовлено.

Богородчанське районне споживче товариство подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: ст. 19 Конституції України, п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168-97-ВР, ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-III, ст. 331 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 71, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 26.02.2009 № 0000222301/0 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 353967 грн., в т.ч.: 235978 грн. основного платежу та 117989 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки планової виїзної перевірки за період з 01.10.2005 по 30.09.2008, викладені в акті від 18.02.2009 № 88/23/01753167, про порушення вимог п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 4.1, 4.2, 4.9 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168-97-ВР, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість в загальній сумі 235978 грн.

Висновки про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість податковий орган пов'язує з такими обставинами.

Богородчанське РСТ здійснювало операції щодо передачі незавершеного будівництва торгового комплексу в с. Старуня, загальна балансова вартість якого згідно з даними Головної книги за 2006-2007 роки складає 909407 грн., в т.ч.:

- на підставі постанови Богородчансткого РСТ від 05.09.2006 № 37 незавершене будівництво частини торгового комплексу в с. Старуня, загальною площею 182,2 м2, безоплатно передано на баланс Богородчанської центральної районної лікарні. Балансова вартість вказаної частини торгового комплексу складає 108800 грн.;

- на підставі постанови Богородчанського РСТ від 11.04.2006 № 18 «Про створення ПСК «САМ» незавершене будівництво частини торгового комплексу в с. Старуня, загальною площею 1461 м2 , згідно з актом приймання-передачі від 04.01.2007 безоплатно передано до статутного фонду ПСК «САМ». Балансова вартість вказаної частини торгового комплексу складає 800607 грн.

У жовтні 2006 року Богородчанським РСТ нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 35602,6 грн. за операцією з передачі частини торгового комплексу в с. Старуня до статутного фонду ПСК «САМ». При цьому вказана сума податкових зобов'язань обчислена позивачем виходячи з вартості частини торгового комплексу, визначеної в акті приймання-передачі від 04.01.2007 згідно з експертною оцінкою - експертним висновком про початкову вартість вбудованих нежитлових приміщень в незавершеному будівництві адмінбудинку в с. Старуня, яка становить 178013 грн.

Податковий орган вважає, що при обчисленні податкового зобов'язання з податку на додану вартість за операцією з передачі основних фондів - частини торгового комплексу в с. Старуня як внеску до статутного фонду ПСК «САМ» в обмін на емітовані корпоративні права позивач повинен був виходити з фактичної ціни операції, яка має бути не нижчою за балансову вартість такої частини торгового комплексу.

При цьому податковий орган посилається на те, що дані експертного висновку можуть бути використані лише на дату оцінки (30.06.2006) та виключно в цілях, визначених метою експертної оцінки - визначення початкової вартості об'єкта для продажу на конкурсній основі.

В касаційній скарзі позивач наголошує на тому, що податковим органом не доведено, що фактична вартість переданої ПСК «САМ» частини незавершеного будівництва торгового комплексу, з якої повинна визначатись база оподаткування складає 800607 грн. Крім того, вказує на те, що Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-III не заборонено використовувати результати експертної оцінки в інших цілях, ніж ті, для яких вона була проведена.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (далі - Закон № 168/97-ВР) об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Зі змісту положень абз. 1 п. 1.4. ст. 1 Закону № 168/97-ВР вбачається, що поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт).

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону № 168/97-ВР база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Законом України від 25.03.2005 № 2505-IV було внесено зміни, згідно з якими в абзаці першому п.п. 3.2.8 п. 3.2 ст. 3 Закону № 168/97-ВР слова «передачі основних фондів як внеску до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права, у тому числі при ввезенні основних фондів на митну територію України (крім підакцизних товарів) або їх вивезенні за межі митної території України» виключено.

Системний аналіз наведених норм закону дає підстави для таких висновків:

операції, які передбачають передачу основних фондів як внеску до статутного фонду юридичної особи в обмін на емітовані нею корпоративні права в цілях оподаткування є поставкою товарів;

поставка товарів є об'єктом оподаткування податком на додану вартість;

базою оподаткування за такою операцією є договірна вартість, але не нижча за звичайні ціни.

Податковий орган, вважаючи, що позивач занизив базу оподаткування за операціями з безоплатної передачі частини незавершеного будівництва торгового комплексу, не наводить обставин, які б вказували, що позивач, обчислюючи базу оподаткування з таких операцій, виходив з договірної вартості, яка є нижчою за звичайні ціни. Як вказано раніше, позиція податкового органу зводиться до того, що при обчисленні бази оподаткування позивач повинен був виходити з балансової вартості частини незавершеного будівництва торгового комплексу.

Однак Закон № 168/97-ВР не передбачає, що у разі поставки основних фондів як внеску до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права оподаткування визначається виходячи з балансової вартості таких основних фондів.

Як вбачається з достовірно встановлених судами обставин, сторонами самостійно визначено згідно з актом приймання-передачі від 04.01.2007, що вартість частини торгового комплексу, що передається ПСК «САМ» згідно з експертною оцінкою становить 178013 грн.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає, що договірною ціною операції передачі позивачем до статутного фонду ПСК «САМ» в обмін на корпоративні права частини незавершеного будівництва торгового комплексу слід вважати визначену сторонами вартість статутного внеску в сумі 178013 грн.

Оскільки обставини у справі встановлені правильно, але суди допустили порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, суд касаційної інстанції дійшов висновку про скасування таких рішень та прийняття нової постанови про задоволення позову повністю.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Богородчанського районного споживчого товариства задовольнити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.12.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Богородчанському районі від 26.02.2009 № 0000222301/0 про визначення Богородчанському районному споживчому товариству податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 353967 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Богородчанського районного споживчого товариства судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун