Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" серпня 2014 р. м. Київ К/800/60052/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів Зайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Єрьоміна А.В.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Сумах на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в м. Сумах про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

11 липня 2013 року фізична особа - підприємець ОСОБА_4 пред'явив позов до управління Пенсійного фонду України в м. Сумах (далі - УПФ в м. Сумах) про визнання протиправними та скасування рішень УПФ в м. Сумах № 5863, № 5864 від 07 червня 2013 року про сплату штрафу за неподання звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2011, 2012 роки в сумі 340,0 гривень.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення УПФ в м. Сумах про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності від 07 червня 2013 року № 5864.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, скаржник оскаржив їх.

У касаційній скарзі УПФ в м. Сумах, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково із огляду на наступне.

Встановлено, що ОСОБА_4 зареєстрований як фізична особа - підприємець 28 травня 2004 року виконавчим комітетом Сумської міської ради. З 01 січня 2012 року позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування.

Відповідно до посвідчення НОМЕР_1 від 25 жовтня 2000 року ОСОБА_4 призначено пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ» 03 вересня 2000 року.

07 червня 2013 року УПФ в м. Сумах було виявлено факт порушення ОСОБА_4 пункту 4 частини 2 статті 6 Закону «Про збір та облік

єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та пункту 3.2. Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року № 22-2, а саме неподання звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2011 та 2012 роки, про що складено акти від 07 червня 2013 року про неподання звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску.

На підставі пункту 4 частини 11 статті 25 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» відповідачем 07 червня 2013 року були прийняті рішення № 5863 та № 5864 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», якими до позивача було застосовано штрафні санкції у розмірі 170, 00 грн. за 2011 рік та 170, 00 грн. за 2012 рік.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 отримує пенсію за віком, а частина 4 статті 4 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не містить застережень щодо її незастосування до осіб, яким пенсію за віком призначено на пільгових умовах на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ», тому на позивача як на пенсіонера в розумінні норм Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» поширюються положення частини 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а відтак такі пенсіонери за віком можуть бути платниками єдиного соціального внеску виключно на добровільних засадах.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки позивач звільнений від сплати єдиного внеску як пенсіонер за віком, то він не зобов'язаний подавати звіт за 2012 рік щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а тому рішення про застосування штрафних санкцій від 07 червня 2013 року № 5864 є протиправним.

Стосовно позовних вимог про скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 07 червня 2013 року № 5863 (за 2011 рік) суд першої інстанції зазначив, що Законом України від 07 липня 2011 року № 3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» були внесені зміни до статті 4 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Таким чином, відповідно до вимог частини 4 статті 4 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в редакції, яка діє з 06 серпня 2011 року, особи, зазначені у пункті 4 частини 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

У зв'язку із цим, суд першої інстанції зазначив, що саме з 06 серпня 2011 року звільняються від сплати єдиного внеску фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

З урахуванням того, що фізична особа - підприємець ОСОБА_4, як пенсіонер за віком, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» звільнений від сплати єдиного внеску лише з 06 серпня 2011 року, Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року № 22-2, в частині звільнення від надання звітності діє з 15 січня 2013 року, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач не звільнений від надання до УПФ звітності за 2011 рік, оскільки звітним періодом для нього є календарний рік.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що УПФ в м. Сумах, приймаючи рішення від 07 червня 2013 № 5863 про застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 штрафних санкцій у розмірі 170, 00 грн. за 2011 рік за неподання звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» діяло в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції та залишив постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2013 року без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанцій не погоджується із огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до частини 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» особи, зазначені у пункті 4 частини 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно із статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років; соціальні пенсії.

Право чоловіків на пенсію за віком, що передбачене статтею 12 Закону України від 5 листопада 1991 року «Про пенсійне забезпечення» та статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пов'язується, зокрема, з досягненням 60 років.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Пунктом 4 частини 2 статі 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.

Відповідно до пункту 4 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції, зокрема за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, територіальним органом Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 3.2. Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року № 22-2 (далі - Порядок), передбачено, що фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, наступного за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік.

Згідно з пунктом 3.3. Порядку фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається.

Враховуючи зазначене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що фізичні особи - підприємці, які отримують пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» і які не досягли віку з якого призначається пенсія за віком відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не звільняються від сплати єдиного внеску.

Оскільки ОСОБА_4 не є пенсіонером за віком, а отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за вислугу років, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що висновок судів першої та апеляційної інстанції про правомірність дій УПФ в м. Сумах щодо прийняття 07 червня 2013 року рішення № 5864 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є невірним.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки судами були повно і правильно встановлені обставини справи, однак при ухваленні рішень судами першої та апеляційної інстанцій було допущено порушення норм матеріального права в частині задоволення позовних вимог, ухвалені рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 232 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Сумах задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення управління Пенсійного фонду України в м. Сумах про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності від 07 червня 2013 року № 5864.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в м. Сумах про визнання протиправним та скасування рішення управління Пенсійного фонду України в м. Сумах про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності від 07 червня 2013 року № 5864 відмовити повністю.

В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: