Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2014 року м. Київ К/9991/49836/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Загороднього А.Ф.,

суддів Білуги С.В.,

Гаманка О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Іванківському районні Київської області на рішення Іванківського районного суду Київської області від 16 липня 2010 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 21 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Іванківському районні Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання нарахувати та виплатити основну та додаткову пенсію, передбачену статтями 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,-

встановила:

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Іванківському районні Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання нарахувати та виплатити основну та додаткову пенсію, передбачену статтями 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з липня 2007 року.

Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 16 липня 2010 року, зміненим постановою Апеляційного суду Херсонської області від 07 жовтня 2010 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Іванківському районні Київської області неправомірними та зобов'язано зробити перерахунок та виплату ОСОБА_2 та ОСОБА_3 основної пенсії в розмірі 10 та 8 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, з розрахунку 100 % та 75 % від мінімальної пенсії за віком, відповідно, за період з липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року по 16 липня 2010 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

У касаційній скарзі, Управління Пенсійного фонду України в Іванківському районні Київської області, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняті судові рішення, та постановити нове рішення про відмову у задоволенні прозову.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, з наступних підстав.

Судами було встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії та інвалідами I та ІІ групи, відповідно, внаслідок захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, що стверджується копією відповідного посвідчення та витягом із акту огляду МСЕК.

Відповідно до статті 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах, зокрема, інвалідам 1 групи - 100 відсотків мінімальної пенсії за віком, інвалідам 2 групи - 75 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Частина 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по 1 групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком, по 2 групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком. Приписи зазначеної норми співпадають з приписами пункту 4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 1997 року № 523 (з наступними змінами та доповненнями).

Відповідно до статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набула чинності 01 листопада 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано не взяли до уваги положення частини 3 статті 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої статті 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої статтями 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, вирішуючи даний спір суди дійшли вірного висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Разом з тим, положення статей 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно з якими позивач має право на отримання державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, не містять обмежень щодо строку, протягом якого пенсіонер має право на їх виплату.

Отже, законом не встановлюється а ні строковість, а ні обмеження у часі цих видів виплат. З самого визначення поняття пенсії випливає, що ці виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на якийсь строк. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін, або строк, на який призначається пенсія не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії.

Враховуючи викладене, виплату пенсії позивачу не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право позивача на отримання державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка повинна виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.

Однак, суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо перерахунку та виплати їй пенсії з липня 2007 року обмежив такий перерахунок та виплату кінцевою датою - по 16 липня 2010 року.

Таку помилку суду першої інстанції не було виправлено судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в частині перерахунку пенсії з липня 2007 року без обмеження кінцевою датою.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 223 Кодексу адміністративного судочинства України, рахує за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та змінити рішення суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

постановила:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Іванківському районні Київської області задовольнити частково.

Рішення Іванківського районного суду Київської області від 16 липня 2010 року скасувати.

Постанову Апеляційного суду Київської області від 21 червня 2011 року - змінити, скасувавши обмеження ОСОБА_2, ОСОБА_3 перерахунку основної та додаткової пенсії, передбачених статтями 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до 16 липня 2010 року.

В іншій частині постанову Апеляційного суду Київської області від 21 червня 2011 року - залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді С.В. Білуга

О.І. Гаманко