Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" листопада 2014 р. м.Київ К/800/18354/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Заяць В.С.,

Стрелець Т.Г.,

секретар судового засідання - Загородня М.О.,

за участю представника позивача - Гошкодера О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Зернопродукт МХП» до Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Зернопродукт МХП» звернулося до суду з позовом до Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області, в якому просило визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у видачі дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) та зобов'язати видати дозволи на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) із дня набрання чинності рішенням суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправність відмови відповідача у видачі дозволів.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року, адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, Державна інспекція сільського господарства у Вінницькій області звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на невірне застосування норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, Приватним акціонерним товариством «Зернопродукт МХП» до Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області подавалися заяви про видачу дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок, на яких проводиться будівництво внутрішньогосподарських об'єктів сільськогосподарського призначення.

Державна інспекція сільського господарства у Вінницькій області листами від 02 серпня 2013 року за №10-02/13599/13 та від 17 жовтня 2013 року за №10-02/4140/13 відмовила у видачі дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) із земельних ділянок у зв'язку з тим, що: в робочих проектах землеустрою відсутні обґрунтування того, що місця складування і зберігання родючого шару ґрунту в буртах є непридатними для сільського господарства та малопродуктивними, не визначено подальшого використання родючого шару ґрунту, який зберігається в буртах протягом 20 років; законодавством не передбачено можливості забудови земельної ділянки земель сільськогосподарського призначення спорудами, необхідними для ведення сільського господарства, на підставі договору емфітевзису; не зареєстровано право власності або право користування польовими дорогами між паями для будівництва об'єктів інфраструктури.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до ч.1 ст.3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про охорону земель» ґрунт - природно-історичне органо-мінеральне тіло, що утворилося на поверхні земної кори і є осередком найбільшої концентрації поживних речовин, основою життя та розвитку людства завдяки найціннішій своїй властивості - родючості.

Як встановлено ст.35 Закону України «Про охорону земель», власники і землекористувачі, в тому числі орендарі земельних ділянок, при здійсненні господарської діяльності зобов'язані проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.168 Земельного Кодексу України ґрунти земельних ділянок є об'єктом особливої охорони. Власники земельних ділянок та землекористувачі не мають право здійснювати зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі

Частиною 3 ст.168 Земельного Кодексу України передбачено, що при здійсненні діяльності, пов'язаної з порушенням поверхневого шару ґрунту, власники земельних ділянок та землекористувачі повинні здійснювати зняття, складування, зберігання поверхневого шару ґрунту та нанесення його на ділянку, з якої він був знятий (рекультивація), або на іншу земельну ділянку для підвищення її продуктивності та інших якостей.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.166 Земельного кодексу України рекультивація порушених земель - це комплекс організаційних, технічних і біотехнологічних заходів, спрямованих на відновлення ґрунтового покриву, поліпшення стану та продуктивності порушених земель. Для рекультивації порушених земель, відновлення деградованих земельних угідь використовується грунт, знятий при проведенні гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, шляхом його нанесення на малопродуктивні ділянки або на ділянки без ґрунтового покриву.

Процедура видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок врегульовано Порядком видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04 січня 2005 року №1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 січня 2005 року за № 70/10350.

Відповідно до п.2 Порядку спеціальний дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який видається на підставі затвердженого в установленому законом порядку проекту землеустрою і дає право власнику земельної ділянки чи землекористувачу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки.

Згідно п.3 Порядку власники земельних ділянок та землекористувачі, які проводять гірничодобувні, геологорозвідувальні, будівельні та інші роботи, зобов'язані отримати дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки, якщо це призводить до порушення поверхневого (родючого) шару ґрунту.

Як встановлено п.3.3 Порядку, дозвіл видається на підставі затвердженого в установленому законом порядку проекту землеустрою, у якому повинні бути визначені умови зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту та порядок проведення рекультивації порушених земель. Якщо в проекті ці умови не визначені чи визначені в неповному обсязі, відповідний орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів (Держкомзему України /далі - Держкомзему/) відмовляє у видачі дозволу.

Вимоги до охорони родючого шару ґрунту при виконанні будівельних робіт для подальшого використання його на малопродуктивних угіддях та поновлення родючості земель, що рекультивуються, встановлені ГОСТ 17.4.3.02-85 «Почвы. Требования к охране плодородного слоя почвы при проведении земляных работ».

Згідно п.3.1 ГОСТ 17.4.3.02-85 родючий шар ґрунту, не використаний одразу в ході робіт, має бути складений в бурти відповідно до вимог ГОСТ 17.5.3.04-83.

Відповідно до п.3.3 ГОСТ 17.4.3.02-85 родючий шар ґрунту може зберігатися в буртах протягом 20 років.

Пунктом 3.4 ГОСТ 17.4.3.02-85 встановлено, що під бурти повинні бути відведені непридатні для сільського господарства ділянки або малопродуктивні угіддя.

Висновки суду першої інстанції про невідповідність положень ГОСТ 17.4.3.02-85 вимогам ст.168 Земельного кодексу України є необґрунтованими те недоведеними.

Виходячи із вищенаведених положень ст.ст.166, 168 Земельного кодексу, ГОСТ 17.4.3.02-85 слідує, що у разі зняття родючого шару ґрунту землекористувач зобов'язаний нанести поверхневий шар ґрунту на ділянку, з якої він був знятий, а решту знятого шару ґрунту, яка залишається невикористаною, перенести та нанести на інші земельні ділянки з метою підвищення їх продуктивності та інших якостей, або перенести та зберігати в буртах на інших земельних ділянках, не придатних для сільськогосподарського використання (малопродуктивних).

При цьому, умови та заходи щодо зняття, перенесення, зберігання та подальшого використання залишку родючого шару ґрунту, з урахуванням вимог ст.ст.166, 168 Земельного кодексу, ГОСТ 17.4.3.02-85, обов'язково мають бути визначені у проектах землеустрою, які згідно п.4.2 Порядку повинні бути додані до заяви на отримання дозволу.

Враховуючи, що в наданих позивачем до заяви робочих проектах не визначено місця складування та зберігання родючого шару ґрунту відповідно до вимог закону та не передбачено умов його подальшого використання після спливу встановлених законом строків збереження, відмова відповідача у видачі дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) є правомірною та обґрунтованою.

Суди першої та апеляційної інстанції прийшли до помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позову, з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин в заявленому позові необхідно відмовити.

Відповідно до ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновків, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції при ухваленні судових рішень порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованих рішень, які підлягають скасуванню з винесенням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області задовольнити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Зернопродукт МХП» відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді