Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2014 року м. Київ К/9991/23121/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва (далі - ДПІ)

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.10.2009

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2010

у справі № 2-а-1910/09/1470

за позовом ДПІ

до Туристичного екскурсійного товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКЕЛ" (далі - Товариство)

про стягнення податкового боргу.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У травні 2009 року ДПІ звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила стягнути з Товариства штрафні санкцій у сумі 132 235 грн., накладені на відповідача за рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 01.04.2009 № 0000742303.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.10.2009, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2010, позов задоволено частково; з Товариство стягнуто заборгованість зі сплати штрафних санкцій у розмірі 340 грн.; у решті позову відмовлено з посиланням на незаконність застосування до Товариства штрафу у відповідній сумі.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить частково скасувати ухвалені у справі рішення та повністю задовольнити позов, посилаючись на неправильне застосування судами пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, а також на невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне її задовольнити з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді цієї справи встановлено, що на підставі акта перевірки належної відповідачеві автостоянки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій від 04.03.2009 № 0238/14/00/23/13842284 (в якому зафіксовано факт неоприбуткування відповідачем готівкових коштів у сумі 26447,04 грн. у Книзі обліку розрахункових операцій та використання Товариством незареєстрованої належним чином Книги обліку розрахункових операцій) ДПІ було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 01.04.2009 № 0000742303, згідно з яким Товариство було притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 132 235,20 грн.

Приймаючи рішення про часткову відмову в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій надали оцінку правомірності застосування цих штрафних санкцій в межах даного судового провадження.

Між тим, судова колегія Вищого адміністративного суду України не може погодитися з таким застосуванням норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є стягнення штрафних санкцій, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими законом пов'язує можливість стягнення штрафних санкцій у судовому порядку, зокрема, встановлення факту їх сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо.

При цьому, питання правомірності застосування штрафних санкцій не охоплюється предметом даного позову, оскільки рішення суб'єкта владних повноважень, за яким такі санкції застосовані, не є предметом позову у даній справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати його правовий аналіз.

З установлених судами обставин справи вбачається, що назване рішення ДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій не було скасованим в судовому або адміністративному порядку, а отже є чинним. Однак зазначені санкції не були сплачені відповідачем самостійно.

Частиною першою Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» встановлено, що передбачені цією статтею штрафи в повному обсязі стягуються до державного бюджету в порядку, встановленому законодавством.

Відтак, з огляду на обставини даної справи та наведену норму Закону, що регулює спірні правовідносини, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність стягнення з відповідача штрафних санкцій у сумі заявленого позову.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва задовольнити.

2. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.10.2009 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2010 у справі № 2-а-1910/09/1470 змінити в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Туристичного екскурсійного товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКЕЛ" 131 895 грн. штрафу.

У цій частині позов задовольнити. Стягнути з Туристичного екскурсійного товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКЕЛ" до Державного бюджету України 131 895 грн. штрафний санкцій.

3. В решті постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.10.2009 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2010 у справі № 2-а-1910/09/1470 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько