ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" серпня 2015 р.                               м. Київ                              К/800/16841/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої судді – Васильченко Н.В.,

суддів: Горбатюка С.А., Маслія В.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Харківської митниці ДФС на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 січня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2015 року у справі №820/19653/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “МАКЛАЙ-А” до Харківської митниці Міндоходів про скасування рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю “МАКЛАЙ-А” звернулось в суд з позовом до Харківської митниці Міндоходів, в якому просило: скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Харківської митниці Міндоходів №807000003/2014/001489/2 від 23.09.2014р., №807000003/2014/001542/2 від 30.09.2014р., №807000003/2014/001566/2 від 01.10.2014р., №807000003/2014/001726/2 від 27.10.2014р.; скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807100000/2014/00781 від 23.09.2014 року, №807100000/2014/00811 від 30.09.2014 року, №807100000/2014/00817 від 01.10.2014 року, №807100000/2014/00901 від 27.10.2014 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідача були наявні всі документи, необхідні для визначення митної вартості за 1 основним методом за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2015 року, позовні вимоги задоволені.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Харківська митниця ДФС звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю “МАКЛАЙ-А” та SANIKA DIS TICARET A.S. був укладений контракт №2014/005 від 15.01.2014 року (далі - Контракт), відповідно до якого Продавець(SANIKA DIS TICARET A.S.) продає, а Покупець(ТОВ “МАКЛАЙ-А”) купує Товар в кількості й за цінами, які вказується у Інвойсах до даного Контракту та є невід'ємною частиною даного Контракту.

Згідно п.2.1. Контракту ціна на товар включає в себе пакування, маркування, митне оформлення в країні експорту та вказується в Інвойсах до даного Контракту. До Контракту сторонами погоджені Інвойси з відповідним визначенням кількості та вартості товару, а саме: - 09.09.2014р. №978420 на загальну суму вартості товару 36352,16 доларів США; - 09.09.2014р. №978423 на загальну суму вартості товару 37254,70 доларів США; - 11.09.2014р. №978429 на загальну суму вартості товару 37095,65 доларів США; - 16.10.2014р. №978568 на загальну суму вартості товару 36519,30.

Відповідно п.4.1. Контракту оплата за товар здійснюється шляхом 100% передплати грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. На виконання умов контракту ТОВ “МАКЛАЙ-А” придбана іноземна валюта (долар США) та перерахована на розрахунковий рахунок контрагента SANIKA DIS TICARET A.S., що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку №26004010539564 за 05.09.2014р., за 09.09.2014р., за 15.10.2014, а також платіжними дорученнями №36 від 04.09.2014 року, №37 від 09.09.2014 року, №38 від 13.10.2014 року.

Згідно п.3.1. Контракту строк поставки визначається строком в 30 календарних днів після дати отримання 100% передплати за партію товару.

Продавцем був поставлений товар Покупцю ТОВ “МАКЛАЙ-А”, що підтверджується вищевказаними Інвойсами.

Відповідно п.3.1. Контракту умови постачання вказуються в Інвойсах (у відповідності до правил “Інкотермс 2010”. Вказаними вище Інвойсами визначені умови постачання EXW категорії Е правил “Інкотермс 2010”.

На виконання умов договору ТОВ “МАКЛАЙ-А” з ПП “Савикон” був укладений Договір транспортного експедирування №12/10/12 від 12.10.2012 року. ПП “Савикон” були надані ТОВ “МАКЛАЙ-А” довідки про транспортні витрати з доставки вантажу №19/09/01 від 19.09.2014р., №30/09/01 від 30.09.2014р., №01/10/01 від 01.10.2014р., №27/10/01 від 27.10.2014р.

З метою митного оформлення вантажу, отриманого ТОВ “МАКЛАЙ-А”, між останнім та ПП “КРЕДО” був укладений Договір №816/12 від 02.10.2012 року. Брокер Позивача – ПП “КРЕДО” 22.09.2014 року надав відповідачу митну декларацію ІМ № 807100000/2014/039215 і вказав митну вартість: 500409,524 грн. + 18 528,789 грн. = 518938,31 грн.; 30.09.2014р. ІМ № 807100000/2014/040687 і вказав митну вартість: 469240,079 грн. + 16 494,301 грн. = 485734,38 грн.; 01.10.2014 року ІМ №807100000/2014/040789 і вказав митну вартість: 482418,002 грн. + 16494,298 грн. = 498912,30 грн.; 27.10.2014 року ІМ №807100000/2014/044549 і вказав митну вартість: 472937,826 грн. + 16494,304 грн. = 489432,13 грн.

Відповідачем були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів № 807000003/2014/001489/2 від 23.09.2014 року з розрахунку: 1,7 доларів США з кілограма на товар; № 807000003/2014/001542/2 від 30.09.2014 року з розрахунку 1,7 доларів США з кілограму на товар; №807000003/2014/001566/2 від 01.10.2014 року з розрахунку 1,7 доларів США з кілограму товару; №807000003/2014/001726/2 від 27.10.2014 року з розрахунку 1,7 доларів США з кілограму товару.

Відповідачем також виставлені картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807100000/2014/00781 від 23.09.2014 року, №807100000/2014/00811/2 від 30.09.2014 року, №807100000/2014/00817 від 01.10.2014 року, №807100000/2014/00901 від 27.10.2014 року.

З метою випуску товару у вільний обіг Позивачем були надані митному органу митні декларації ВМД ІМ 40 ДЕ 807100000/2014/039542, ІМ 40 ДЕ 807100000/2014/040737, ІМ 40 ДЕ 807100000/2014/040892, ІМ 40 ДЕ 807100000/2014/044692, за результатами митного оформлення яких відповідач випустив у вільний обіг під фінансові гарантії.

Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, у митного органу не було підстав для витребування додаткових документів та прийняття висновку про невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості, при цьому позивачем при митному оформленні товару були надані необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною контракту, а відповідач мав можливість встановити дійсну вартість товару, що поставлявся.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що рішення судів першої і апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального права виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо законності рішень про коригування митної вартості товарів Харківської митниці Міндоходів №807000003/2014/001489/2 від 23.09.2014р.; №807000003/2014/001542/2 від 30.09.2014р., №807000003/2014/001566/2 від 01.10.2014р., №807000003/2014/001726/2 від 27.10.2014р.; карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807100000/2014/00781 від 23.09.2014 року, №807100000/2014/00811 від 30.09.2014 року, №807100000/2014/00817 від 01.10.2014 року, №807100000/2014/00901 від 27.10.2014 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі – МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно ч. 6 ст. 54 Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у частині другій статті 53 цього Кодексу) та неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті за товари, тобто загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов’язаних із продавцем осіб для виконання зобов’язань продавця.

Як було встановлено судами джерелом інформації для прийнятті спірних рішень стала наявна у митного органу цінова інформація за фактами митних оформлень ідентичних та подібних товарів ЄАІС.

Спірні рішення обґрунтовані невідповідністю обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України в зв’язку з виявленими і непідтвердженими розбіжностями в документах, в зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв'язку з ненаданням декларантом додаткових документів, передбачених пунктом 3 статті 53 МК України. Зокрема, не надана декларантом (відсутня) інформація щодо угод на ідентичні товари: не надана декларантом (відсутня) інформація щодо угод на подібні товари. Відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування. Не надана інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару, витрати понесені виробником в зв’язку із виробництвом товарів, витрати на навантаження, вивантаження, страхування транспортування до місця перетинання кордону України.

З огляду на наведене колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суди попередніх інстанцій помилково зазначили, що наявність в ЄАІС ДМСУ інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів не може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості. Оскільки наявність зазначеної інформації в ЄАІС ДМСУ є самостійною підставою витребування у декларанта додаткових документів.

Поряд із цим, з оскаржуваних рішень відповідача, вбачається, що документи декларанта містили істотні розбіжності, зокрема, відсутнє підтвердження витрат понесених на навантаження, вивантаження, страхування транспортування товару до місця перетинання кордону України.

Між митним органом та декларантом була проведена процедура консультацій. Внаслідок виявлення розбіжностей, та встановлення відсутності у поданих декларантом документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари митним органом витребувані додаткові документи.

Декларантом витребувані митницею додаткові документи надані не були.

Колегія суддів вважає, що з огляду на наведене та у відповідності до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, подані декларантом документи разом з митною декларацією не містять всіх відомостей щодо митної вартості товару, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, оскільки позивачем не були надані відповідачу додаткові документи які б спростували вказані розбіжності, відмовляючи декларанту у митному оформленні товарів за першим методом, Митниця діяла в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України, і мала підстави для обґрунтованого сумніву у правильному визначенні митної вартості товару декларантом.

Колегія суддів дійшла думки, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, вірно встановили характер спірних правовідносин, але невірно застосували норми матеріального права до їх вирішення, що потягло за собою ухвалення незаконних рішень, які підлягають скасуванню.

Відповідно до ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Керуючись статтями 220 222 223 229 230 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Харківської митниці ДФС задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 січня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2015 року у справі №820/19653/14 скасувати, ухвалити по справі нове рішення.

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю “МАКЛАЙ-А” відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 – 239-1 КАС України.

Судді: