Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

П О С Т А Н О В А

"25" червня 2014 р. м. Київ К/9991/70540/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Сороки М.О.,Горбатюка С.А.,Чумаченко Т.А.,

розглянувши відповідно до частини 2 статті 222 КАС України в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Обухівської районної державної адміністрації Київської області про визнання протиправним та скасування розпорядження, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 8 серпня 2012 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року, -

в с т а н о в и в:

У квітні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області № 84 від 20.01.2012.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 8 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

У запереченні на касаційну скаргу Обухівська районна державна адміністрація Київської області, посилаючись на законність судових рішень, просить залишити їх без змін.

З`ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Встановлено, що 17.02.2009 головою Обухівською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження № 233 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Української міської ради», яким ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_4 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Української міської ради.

На підставі вказаного розпорядження 09.06.2009 Управлінням земельних ресурсів у Обухівському районі цим особам видані державні акти на право власності на земельні ділянки, які зареєстровані в Книзі записів реєстрації державних атів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

17.06.2009 між ОСОБА_4 та згаданими особами укладені договори купівлі-продажу цих земельних ділянок, які зареєстровані у ДП «Центр ДЗК».

20.01.2012 на виконання протесту прокурора Обухівського району № 1171 вих-11 від 26.12.2011 головою Обухівської районної державної адміністрації прийнято спірне у цій справі розпорядження № 84 «Про скасування розпорядження голови Обухівської районної державної адміністрації № 233 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Української міської ради».

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що за наслідками проведеної прокуратурою Обухівського району перевірки дотримання вимог законодавства при прийнятті відповідачем розпорядження № 233 від 17.02.2009 встановлено, що проект відведення вказаних земельних ділянок не був належним чином погоджений з природоохоронним органом та органом водних ресурсів, не дотримано визначених цих органом умов та обмежень, а відтак він не підлягав затвердженню. Таким чином в зв'язку з тим, що розпорядження голови Обухівської районної державної адміністрації № 233 від 17.02.2009 прийнято з порушенням вказаних вимог, суди дійшли висновку про наявність у голови Обухівської районної державної адміністрації обґрунтованих та законних підстав для його скасування спірним розпорядженням № 84 від 20.01.2012.

З описаним висновком судів попередніх інстанцій погодитись неможливо з огляду на наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частинах 1, 2 статті 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» визначено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, щорічного послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Згідно з частиною 3 статті 33 вказаного Закону голови обласних державних адміністрацій мають право скасовувати розпорядження голів районних державних адміністрацій, що суперечать Конституції України та законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України, Кабінету Міністрів України, голів обласних державних адміністрацій, а також міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.

Розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, у відповідності до вимог частини 3 статті 43 цього ж Закону, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Вказане також узгоджується з положеннями вимог частини 8 статті 118 Конституції України, згідно з якою рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України, або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.

Таким чином, право голови районної державної адміністрації на скасування раніше прийнятих своїх розпоряджень законом прямо не передбачено.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Регуляторний акт, як визначено у статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання.

Прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та голова забезпечує здійснення, в межах наданих законом, повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади.

Ненормативні правові акти місцевого органу виконавчої влади є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені місцевим органом виконавчої влади після їх виконання.

За таких обставин, розпорядження голови Обухівської районної державної адміністрації № 233 від 17.02.2009 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Української міської ради» є ненормативним актом індивідуальної дії, є актом одноразового застосування, вичерпує свою дію фактом його виконання, тому воно не може бути скасовано чи змінено місцевим органом виконавчої влади.

Оскільки на підставі вказаного розпорядження громадянами отримані державні акти на право власності на земельні ділянки, і які у них в подальшому були придбані позивачем, що свідчить про виникнення правовідносин, пов'язаних з реалізацією певних суб'єктивних прав, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у голови Обухівської районної державної адміністрації передбачених законом повноважень скасовувати своє попереднє розпорядження.

Крім того, слід вказати, що у статті 21 Закону України «Про прокуратуру», у редакції на час спірних правовідносин, визначено, що протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи.

У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права.

Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору.

Таким чином, протест не спричиняє виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, крім обов'язку відповідного органу щодо його розгляду. При цьому у особи, якій адресований протест, залишається право прийняти за наслідками його розгляду відповідне рішення на власний розсуд, або не приймати його взагалі. Правові наслідки такої поведінки кореспондуються з передбаченим Законом правом прокурора на звернення до суду з позовом про визнання опротестованого акта незаконним.

З урахуванням описаного колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки голова Обухівська районна державна адміністрація Київської області, приймаючи розпорядження № 84 від 26.12.2011 «Про скасування розпорядження голови Обухівської районної державної адміністрації № 233 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Української міської ради», діяв не на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили вказані норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням у ній нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 229, 230, 231 КАС України, суд, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 8 серпня 2012 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року - скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_4 до Обухівської районної державної адміністрації Київської області про визнання протиправним та скасування розпорядження - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Обухівської районної державної адміністрації Київської області № 84 від 20.01.2012 «Про скасування розпорядження голови Обухівської районної державної адміністрації № 233 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Української міської ради».

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: