Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" вересня 2015 р. м. Київ К/800/10558/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого судді - Черпіцької Л.Т.Суддів -Єрьоміна А.В. Горбатюка С.А. розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справуза касаційною скаргоюУправління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Чернівецькій областінапостанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2014 рокуу справі№ 2а-852/10/2470за позовомДержавної фінансової інспекції в Чернівецькій областідоУправління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Чернівецькій областіпрозобов'язання виконати вимоги

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2010 року Державна фінансова інспекція в Чернівецькій області звернулась з позовом до Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Чернівецькій області, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила зобов'язати відповідача виконати вимоги КРУ в Чернівецькій області від 07.08.2009 року № 24-06-10-14/4497, а саме: забезпечити відшкодування незаконних виплат у січні 2007 року одноразової грошової винагороди за підтримку високої бойової готовності військ за 2006 рік на загальну суму 21290 грн. та компенсації податку з доходів з фізичних осіб на неї на суму 3193,50 грн., а також відобразити по бухгалтерському обліку Управління у складі незавершеного будівництва вартість оплачених інженерно-геологічних вишукувань для будівництва багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом в м. Чернівці на суму 19990 грн.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2014 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Чернівецькій області звернулось з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до п.2.17 Плану контрольно-ревізійної роботи ГоловКРУ України на ІІ квартал 2009 року та на підставі направлень від 15.05.2009 року № 327 та № 328, посадовими особами КРУ в Чернівецькій області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Чернівецькій області за період 2007-2008 роки та завершений звітний період 2009 року.

За результатами ревізії складено акт від 01.07.2009 року № 24-06/239, яким встановлено ряд порушень законодавства з питань збереження і використання фінансових і матеріальних ресурсів.

На підставі акту ревізії, позивачем на адресу Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Чернівецькій області надіслано лист-вимогу № 24-06-10-14/4497 від 07.08.2009 р. про усунення виявлених ревізією порушень чинного законодавства.

Пунктом 2 вимоги вимагалось забезпечити відшкодування за рахунок винних осіб незаконної виплати у січні 2007 року одноразової грошової винагороди за підтримку високої бойової готовності військ за 2006 рік на загальну суму 21290,00 грн. та компенсації податку з доходів з фізичних осіб на неї на суму 3193,50 гривень.

Пунктом 3 вимоги вимагалось відобразити по бухгалтерському обліку Управління у складі незавершеного будівництва вартість оплачених інженерно-геологічних вишукувань для будівництва багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом в м. Чернівці на суму 19990,00 гривень.

У зв'язку з невиконанням відповідачем у добровільному порядку зазначених пунктів вимоги, Держфінінспекція звернулась до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що законність та правомірність вимоги № 24-06-10-14/4497 від 07.08.2009 р. встановлено судовими рішеннями у справі № 2а-1225/09/2470 за позовом Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Чернівецькій області до Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області про визнання нечинними та скасування вимоги № 24-06-10-14/4497 від 07.08.2009 р. З огляду на це, суди дійшли висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову та зобов'язання відповідача виконати оскаржувані вимоги.

Колегія суддів вважає передчасними такі висновки судів, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон) головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Пункт 7 статті 10 Закону закріплює право органу державної контрольно-ревізійної служби пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

За змістом частини шостої статті 2 Закону порядок проведення державною контрольно-ревізійною службою державного фінансового аудиту та інспектування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів всіх рівнів, державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання визначає Порядок проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року № 550 (далі - Порядок).

За правилами пункту 2 зазначеного Порядку (в редакції, чинній на виникнення спірних правовідносин) інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Відповідно до пунктів 45, 46 Порядку у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи служби, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому. Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом служби у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Згідно з пунктом 50 цього Порядку за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, зокрема, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права пред'являти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, яка розглядається, органом державного фінансового контролю пред'явлено вимоги, які вказують на виявлені збитки та їхній розмір.

Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не шляхом пред'явлення позову до підконтрольної установи про зобов'язання виконати вимогу.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 28 жовтня 2014 року та від 17 лютого 2015 року (справи №№ 21-462а14, 21-4а15 відповідно).

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ДФІ в Чернівецькій області про зобов'язання відповідача виконати пункти 2, 3 вимоги від 07.08.2009 року № 24-06-10-14/4497.

Водночас, як вбачається з оскаржуваних судових рішень у даній справі, підставою для задоволення позовних вимог Держфінінспекції судами першої та апеляційної інстанцій стало те, що законність та правомірність вимоги № 24-06-10-14/4497 від 07.08.2009 р. встановлено судовими рішеннями.

Проте, колегія суддів вважає необґрунтованими такі висновки судів, з огляду на наступне.

Так, постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2009 року у справі № 2а-1225/09/2470 за позовом Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Чернівецькій області до Державної фінансової інспекції в Чернівецький області про визнання нечинними пред'явлених листом № 24-06-10-14/4497 від 07.08.2009 вимог щодо усунення виявлених у ході ревізій порушень і недоліків, відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2009 року залишено без змін ухвалами Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2012 року та Вищого адміністративного суду України від 08 липня 2015 року.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Однак, незважаючи на те, що судовими рішеннями у справі № 2а-1225/09/2470 встановлено правомірність вимоги КРУ № 24-06-10-14/4497 від 07.08.2009 р., звернення органу фінансового контролю з позовом про зобов'язання виконати вимогу є неналежним способом захисту інтересів держави. Правомірність чи неправомірність даної вимоги не ставиться в залежність від вирішення спору у даній справі.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, а тому підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Чернівецькій області задовольнити.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2014 року скасувати, та ухвалити у справі нове рішення.

В задоволенні позову Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області до Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Чернівецькій області про зобов'язання виконати вимоги - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: