Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" вересня 2014 р. м. Київ К/800/6939/14

Вищий адміністративний суд України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Ємельянової В.І.,

Ситникова О.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області про визнання протиправною та скасування вимоги,

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області (далі - Управління) на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 9 грудня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2014 року

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу Управління від 9 серпня 2013 року №Ф-127 про сплату недоїмки в сумі 8658 грн 71 коп.

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є фізичною особою-підприємцем, перебуває на спрощеній системі оподаткування та відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №2464-VI) звільняється від сплати єдиного внеску як пенсіонер за віком, у зв'язку з чим, оскаржувані вимоги підлягають скасуванню.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 9 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2014 року, позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області від 9 серпня 2013 року №Ф-127 про сплату недоїмки в сумі 8658 грн 71 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій посилились на те, що ОСОБА_2 є пенсіонером за віком, а тому звільняється від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що їй була призначена пенсія за віком на загальних умовах, однак пізніше вона перейшла на пенсію по втраті годувальника, тому, перебуваючи в статусі пенсіонера за віком та отримуючи за її вибором пенсію по втраті годувальника, вона звільняється від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Справа вирішується в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відсутні клопотання всіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина четверта статті 4 Закону №2464-VI).

Таким чином, за змістом цієї норми фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати єдиного внеску за себе, за умови, якщо такі особи є пенсіонерами за віком (незалежно від того чи досягли вони загального пенсійного віку чи така пенсія оформлена на пільгових умовах - зі зменшенням віку) та отримують відповідно до закону пенсію.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

В свою чергу частиною першою статті 10 цього Закону визначено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI передбачено, що звільняються від сплати єдиного внеску або пенсіонери за віком, або інваліди.

Закон №1058-IV розрізняє пенсіонерів за віком та осіб, які отримують пенсію по втраті годувальника. Зокрема, пенсії за віком у солідарній системі визначені у Розділі ІІІ Закону №1058-IV, а пенсії у зв'язку з втратою годувальника в солідарній системі у Розділі V Закону №1058-IV.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, ураховуючи закріплені Конституцією України гарантії громадян на соціальний захист, колегія суддів дійшла висновку, що особи, яким призначена пенсія по втраті годувальника є платниками єдиного внеску за себе згідно з частиною четвертою статті 4 Закону №2464-VI, оскільки згадана норма не містить будь-яких винятків щодо пенсіонерів, які перейшли на інший вид пенсії, зокрема на пенсію по втраті годувальника.

Враховуючи те, що фактичні обставини справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено повно та правильно, але неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, відповідно до повноважень, наданих статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає необхідним скасувати рішення судів попередніх інстанцій і постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 221, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 9 грудня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2014 року скасувати. Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.Й. Рецебуринський

Судді В.І. Ємельянова

О.Ф. Ситников