Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" липня 2014 р. м. Київ К/800/61782/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Бутенка В.І (доповідач), Весельської Т.Ф., Винокурова К.С.,

розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Нахімовському районі м. Севастополя до публічного акціонерного товариства «Севастопольський морський завод» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах,-

в с т а н о в и в :

У лютому 2012 року позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просив відшкодувати витрати по виплаті та доставці призначених на пільгових умовах пенсій в розмірі 153789, 49грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від

30 травня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2012 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 травня 2013 року рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 12 листопада 2013 року ухвалу Вищого адміністративного суду України скасовано і справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення цих судів та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що відповідач обліковується в Управлінні Пенсійного фонду України в Нахімовському районі м. Севастополя як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення від 16.12.2011 року про розрахунки витрат на виплату пільгових пенсій, призначених згідно п. "а" та п. "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) в розмірах відповідно 50291,22грн. і 103498,27грн., всього на загальну суму 153789, 49грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону №1788-XII, до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 9.07.2003 року (далі - Закон № 1058-IV) є безпідставними.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону №1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом №1788-XII.

В такому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону №1058-IV і при цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності зазначеним Законом.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за Списком № 1, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Тобто, із набранням чинності Законом №1058-IV (з 1 січня 2004 року) витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі пункту «а» частини першої статті 13 Закону№1788-XII, особам, які були зайняті на роботах за Списком №1, покриваються підприємствами та організаціями.

Винятком із цього правила є лише відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, призначених з урахуванням вимог статті 14 Закону №1788-XII.

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про безпідставність вимог позивача щодо відшкодування за рахунок відповідача зазначених витрат є помилковими, оскільки обов'язок підприємств та організацій з відшкодування понесених ПФУ після 1.01.2004 року витрат на виплату і доставку пільгових пенсій не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але ці суди порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 229, 230, 232 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Нахімовському районі м. Севастополя задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь

від 30 травня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2012 року скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Севастопольський морський завод» на користь Управління Пенсійного фонду України в Нахімовському районі м. Севастополя заборгованість зі сплати відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій в розмірі 153789,49 грн.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

С у д д і : В.І. Бутенко

Т.Ф.Весельська

К.С.Винокуров