Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2014 року м. Київ К/800/29291/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Загороднього А.Ф.,

суддів Білуги С.В.,

Заїки М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Військової частини 830 відділу зберігання озброєння та військової техніки про стягнення заборгованості, -

встановила:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до військової частини 830 відділу зберігання озброєння та військової техніки про стягнення заборгованості.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2009 позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано протиправними дії командування військової частини - 830 відділу зберігання озброєння та військової техніки по невиплаті ОСОБА_2 заборгованості та утриманню збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за період з 2003 року по 2006 рік. Стягнуто з військової частини - 830 відділу зберігання озброєння та військової техніки на користь ОСОБА_2 заборгованість в сумі 5408,89 грн., з яких 4556,21 грн. компенсації за речове майно та 852,68 грн. за проїзд у відпустку та протиправно утримані внески на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 643,20 грн., а всього 6052,09 грн.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову про часткове задоволення позову. Стягнуто з військової частини А2365 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію замість недоотриманого речового майна за період з 22 травня 2008 року по 06 серпня 2008 року.

У касаційній скарзі, ОСОБА_2 не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 в період з 01 червня 2005 року по 29 грудня 2007 року проходив військову службу у військовій частині А2784 на посаді юрисконсульта та має військове звання майор.

Наказом командувача військ Південного оперативного командування від 07 грудня 2007 року №468 військова частина була розформована, а майор ОСОБА_2 переведений для проходження подальшої служби до 830 відділу зберігання озброєння та техніки.

Наказом начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних Сил України від 09 червня 2008 року №212, майора ОСОБА_2 звільнено у запас, а наказом начальника 830 відділу зберігання озброєння та техніки №75 від 06 серпня 2008 року виключено зі списків особового складу військової частини.

За період служби у військовій частині А2784 ОСОБА_2, на підставі довідки начальника речової служби військової частини А2784 від 30 грудня 2007 року №114, недоотримав речове майно, грошова компенсація замість якого складає 4556,21 грн.

Крім того, в 2006-2007 роках, позивач, разом зі своєю родиною, виїжджав у чергову відпустку до м. Харкова, та затратив на квитки 852,68 грн.

Також, ОСОБА_2, на підставі рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 жовтня 2006 року, у жовтні-грудні 2007 року була виплачена заборгованість по грошовому забезпеченню за 2003-2006 роках в загальній сумі 14 439,14 грн., з цієї суми, військовою частиною було утримано 643,20 грн. внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2006 року.

Відповідно до статті 100 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року, у 2007 році особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи рядового і начальницького складу підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і є застрахованими особами.

Обчислення та сплата страхових внесків у 2007 році здійснювалася у порядку, визначеному Законами України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «;Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

Крім того, статтею 105 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» визначає, що умови оплати праці працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, а також умови грошового забезпечення військовослужбовців (осіб рядового і начальницького складу) затверджуються виключно Кабінетом Міністрів України.

Тобто, нормативних актів, якими передбачено компенсацію військовослужбовцям утриманих внесків до Пенсійного фонду, Кабінетом Міністрів України на момент виплати заборгованості по грошовому забезпеченню не затверджувалось, у зв'язку з чим, військовою частиною було обґрунтовано утримано 643,20 грн. внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2006 рік.

Також, відповідно до статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці мають право на безоплатний проїзд у відпустку в межах України. Члени сімей військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) мають право на безоплатний проїзд залізничним, повітряним, водним та автомобільним (за винятком таксі) транспортом до місця проведення відпустки військовослужбовцем в межах України.

Статтею 23 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.

Право військовослужбовців на безоплатний проїзд у відпустку було зупинено статтею 36 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Проте, рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року положення цієї статті визнані неконституційними.

Крім того, підпунктом 6 пункту 67 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 23 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» було доповнено частиною другою, якою було передбачено, що пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ. Проте, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року вищезазначені зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Враховуючи, що ОСОБА_2 до відповідача з рапортами про отримання компенсації витрат вартості маршрутного перевезення автобусним транспортом до міста проведення щорічної основної відпустки та в зворотному напрямку, не звертався, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відмову в цій частині позовних вимог.

Разом з тим, задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач має право на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно у відповідності до вимог Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10рп/2008.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України з такими висновками суду погодитись не може.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно та продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Статтею 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17 лютого 2000 року призупинено дію частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них. Цей Закон набув чинності з 11 березня 2000 року.

Таким чином, зазначеною нормою було зупинено право позивача на отримання грошової компенсації замість неотриманого речового майна.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» від 03 листопада 2006 року стаття 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» була викладена в новій редакції та доповнена пунктом 2 статті 9-1, яким визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 1 Прикінцевих положень зазначений Закон набирає чинності з 01 січня 2007 року.

Однак, дія викладеного пункту 2 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зупинена на 2007 рік Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік», а Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» взагалі виключена.

Лише після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 22 травня 2008 року №10рп/2008 положення пункту 2 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відновили свою редакцію, але з урахуванням частини 2 статті 152 Конституції України, тільки з момент ухвалення цього Рішення.

Однак, положення статті 9-1 вказаного Закону, на позивача не розповсюджуються, оскільки регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі і не можуть бути застосовані до військовослужбовців звільнених з військової служби, оскільки вказані положення Закону не передбачають виплату заборгованості по речовому майну до військовослужбовців, що були звільнені зі служби.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 21 січня 2014 року № 21-470а13.

Статтею 225 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

постановила:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року змінити, скасувавши в частині стягнення з Військової частини А2365 на користь ОСОБА_2 грошової компенсації замість недоотриманого речового майна за період з 22 травня 2008 року по 06 серпня 2008 року та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Військової частини 830 відділу зберігання озброєння та військової техніки про стягнення грошової компенсації замість речового майна -відмовити.

В іншій частині постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді С.В. Білуга

М.М. Заїка