Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

23 грудня 2015 року К/800/2795/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Чумаченко Т.А., Смоковича М.І., Сороки М.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_4 про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_5 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві, управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Український автомобільний холдинг», про повернення безпідставно стягнутого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, - в с т а н о в и л а:ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві, управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Український автомобільний холдинг», в якому просив повернути безпідставно стягнутий збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні автомобіля.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 лютого 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 лютого 2013 року залишено без змін.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 11 лютого 2015 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 лютого 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року у справі скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_5

2242 (дві тисячі двісті сорок дві гривні) 50 коп. помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні автомобіля відповідно до квитанції від 01 листопада 2008 року № 1564.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 грудня 2015 року замінено ОСОБА_5 у справі за його позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві, управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Український автомобільний холдинг», про повернення безпідставно стягнутого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, на його правонаступника - ОСОБА_4.

При цьому ОСОБА_4 звернулась до Вищого адміністративного суду України із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, в якій просить вирішити питання розподілу судових витрат, стягнувши їх на її користь, як правонаступника.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, - розгляд заяви проводиться в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.

Згідно зі статтею 168 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини 1 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать:

1) витрати на правову допомогу;

2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;

3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;

4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Положеннями статті 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

З матеріалів справи вбачається, що правова допомога позивачу надавалась адвокатом Яцком Віталієм Володимировичем відповідно до договору про надання юридичних послуг та правової допомоги від 05 січня 2009 року, пунктом 4.2 якого зазначено, що вартість правової допомоги Виконавця становить суму, обчислену в розмірі 40% мінімальної заробітної плати за годину його роботи.

Відповідно до актів до вищезазначеного договору №1 від 14 січня 2009 року,

№2 від 21 січня 2013 року позивачу було надано правову допомогу на загальну суму 16644,00 гривень.

При цьому позивачем оплачено витрати на правову допомогу на суму 12032,00 грн., що підтверджується квитанціями:

- від 14 січня 2009 року №1д-14012009 на суму 2420,00 грн.;

- від 14 січня 2009 року №2д-14012009 на суму 2662,00 грн.;

- від 12 травня 2009 року №1д-12052009 на суму 1200,00 грн.;

- від 26 травня 2009 року №1д-26052009 на суму 1750,00 грн.;

- від 21 січня 2013 року №1д-21012013 на суму 4000,00 грн.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду на викладене, заява ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення та стягнення з Державного бюджету України на її користь судових витрат на суму 16644,00 грн. підлягає частковому задоволенню, з урахуванням документального підтвердження в розмірі 12032,00 грн.

Керуючись статтями 55, 168, 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Заяву ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення та стягнення з Державного бюджету України на її користь судових витрат на суму 16644,00 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 12032,00 (дванадцять тисяч тридцять дві) грн.

Постанова оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: