Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" червня 2015 р. м. Київ К/800/23046/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Логвиненка А.О.,

Мороза В.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30.08.2010 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 09.02.2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Миколаївського обласного військового комісаріату, Департаменту фінансів Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до Ленінського районного суду м. Миколаєва з позовом до Миколаївського обласного військового комісаріату, Департаменту фінансів Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просив:

- визнати незаконними дії Миколаївського обласного військового комісаріату, Департаменту фінансів Міністерства оборони України про відмову клопотання і відмову сплати одноразової грошової допомоги;

- зобов'язати Миколаївський обласний військовий комісаріат підготувати клопотання про одноразову грошову допомогу в розмірі 48 місячного грошового забезпечення як інваліду Великої Вітчизняної війни III групи. Строки і умови сплати зазначить відповідно наказу Міністерства оборони України від 19.08.2008 року № 407.

- зобов'язати Департамент фінансів Міністерства оборони України прийняти документи про призначення одноразової грошової допомоги для оформлення наказу про виплату такої допомоги в установлені строки у розмірі 80304,00 грн.;

- останню розрахункову суму встановити в місяці слухання з урахуванням індексу інфляції згідно документів про рівень інфляції.

Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30.08.2010 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 09.02.2011 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 було залишено без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30.08.2010 року - без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30.08.2010 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 09.02.2011 року, а справу направити на новий розгляд.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.01.2014 року касаційну скаргу ОСОБА_2 було залишено без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30.08.2010 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 09.02.2011 року - без змін.

Постановою Верховного Суду України від 21.04.2015 року ухвалу Вищого адміністративного суду України від 15.01.2014 року скасовано, а справу направлено на новий касаційний розгляд.

10.06.2015 року до Вищого адміністративного суду України надійшла заява ОСОБА_2 про стягнення з Міністерства оборони України на його користь одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю внаслідок захворювань, пов'язаних з проходженням військової служби у розмірі 54 - місячного грошового забезпечення в сумі 168868,80 грн., оскільки згідно посвідчення серії НОМЕР_1, виданого 26.03.2014 року йому встановлено 2-гу групу інвалідності.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, рішення судів першої та апеляційної інстанції щодо застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 15.12.1992 року був звільнений з військової служби, є учасником бойових дій та з 31.03.2009 року - інвалідом війни III групи (посвідчення інваліда війни від 31.03.2009 року серія НОМЕР_2). У травні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до Миколаївського обласного військового комісаріату щодо виплати йому одноразової грошової допомоги в розмірі 48-місячного грошового забезпечення як інваліду III групи. Листом Миколаївського обласного військового комісаріату від 21.05.2009 року ОСОБА_2 було відмовлено у виплаті даної допомоги у зв'язку із відсутністю у нього права на вказану виплату, оскільки дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» від 28.05.2008 року № 499 на нього не розповсюджується.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції до внесення змін від 03.11.2006 року Законом № 328-V) було визначено, що військовослужбовці, а також військовозобов'язані, призвані на збори, підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.

Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов'язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» від 03.11.2006 року № 328-V (набрав чинності з 01.01.2007 року) були внесені зміни до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема стаття 16 була викладена у новій редакції та доповнена частиною 2.

Нововведеною нормою передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

З наведеного випливає, що право на отримання одноразової грошової допомоги виникає у осіб, інвалідність яких настала після набрання чинності змінами до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто з 01.01.2007 року.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» від 28.05.2008 року № 499, призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 01.01.2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі 60-місячного грошового забезпечення - інвалідам I групи; 54-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи; 48-місячного грошового забезпечення - інвалідам III групи.

За змістом цього Положення, зазначена в ньому умова щодо періоду - після 01.01.2007 року стосується періоду настання названих страхових випадків (загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво) чи інвалідність військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори; інвалідність звільнених з військової служби (зборів) осіб), з чим пов'язується виплата одноразової грошової допомоги.

За таких обставин, з урахуванням наведеного, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб виплачується звільненим з військової служби (зборів) особам у зв'язку із інвалідністю, що настала після 01.01.2007 року.

З огляду на те, що інвалідність позивача настала 31.03.2009 року у зв'язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності (на час звернення із позовом до суду) внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, та положення статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зі змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» від 03.11.2006 року № 328-V) та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» від 28.05.2008 року № 499, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до приписів вказаних нормативно-правових актів.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 року (справа № 21-446а14) та від 21.04.2015 року (справа № 21-183а13), та, згідно зі статтею 2442 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суд касаційної інстанції не може розглядати позовні вимоги осіб, які беруть участь у справі, що не були заявлені у суді першої інстанції.

Враховуючи, що на час звернення до суду з даним позовом ОСОБА_2 мав 3-тю групу інвалідності та заявляв позовну вимогу про стягнення одноразової грошової допомоги у розмірі 48-місячного грошового забезпечення, а позовні вимоги про стягнення 54-місячного грошового забезпечення не були заявлені у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що в межах даної справи судовому захисту підлягає право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю внаслідок виконання обов'язків військової служби саме у розмірі 48-місячного грошового забезпечення.

Позовна вимоги щодо зазначенні в наказі встановленої попередньої суми 80304,00 грн. та про встановлення остаточної розрахункової суми в місяці слухання з урахуванням індексу інфляції касаці1йним судом не можуть бути задоволені, оскільки в силу приписів статті 105, пункту 4 частини 1 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, зміст позовних вимог визначає саме позивач, а визначення конкретного розміру належних до сплати позивачеві в наказі відповідача є його виключною дискреційною функцією.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки судами були повно і правильно встановлені обставини справи, однак при ухваленні рішень судами першої та апеляційної інстанцій було допущено порушення норм матеріального права при задоволенні позовних вимог, ухвалені рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30.08.2010 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 09.02.2011 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Визнати незаконними дії Миколаївського обласного військового комісаріату, Департаменту фінансів Міністерства оборони України про відмову клопотання і відмову сплати одноразової грошової допомоги.

Зобов'язати Миколаївський обласний військовий комісаріат підготувати клопотання про одноразову грошову допомогу в розмірі 48 місячного грошового забезпечення як інваліду Великої Вітчизняної війни III групи. Строки і умови сплати зазначить відповідно наказу Міністерства оборони України від 19.08.2008 року № 407.

Зобов'язати Департамент фінансів Міністерства оборони України прийняти документи про призначення одноразової грошової допомоги для оформлення наказу про виплату такої допомоги в установлені строки.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: О.Є. Донець

А.О. Логвиненко

В.Ф. Мороз