ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" жовтня 2016 р. м. Київ К/800/41488/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шведа Е.Ю.,

суддів: Горбатюка С.А.

Мороз Л.Л.

розглянувши у порядку письмового провадження справу за

касаційною скаргою Ізмаїльського прикордонного загону Державної прикордонної служби України

на постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18 червня 2015 року

та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2015 року

у справі № 500/1619/15-а

за позовом ОСОБА_2

до Ізмаїльського прикордонного загону Одеської області, відділу прикордонної служби «Рені» Ізмаїльського прикордонного загону

про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Ізмаїльського прикордонного загону Одеської області, відділу прикордонної служби «Рені» Ізмаїльського прикордонного загону, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № 017577 від 11 березня 2015 року, на підставі якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 202 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 грн.

Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18 червня 2015 року позов задоволено: постанову про накладення адміністративного стягнення за № 017577 від 11 березня 2015 року щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 202 КУпАП визнано протиправною та скасовано; провадження у справі відносно ОСОБА_2 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 202 КУпАП.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2015 року постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18 червня 2015 року змінено, виключивши з резолютивної частини слова: «провадження у справі відносно ОСОБА_2 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 202 КУпАП», в іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що висновки судів попередніх інстанцій про відсутність складу правопорушення є помилковими. Вказує, що правопорушення скоєно саме у внутрішніх водах України, на які розповсюджується юрисдикція відповідача та в яких позивач зобов'язаний дотримуватись режимних правил перебування у внутрішніх водах України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 працює на посаді капітана танкера «Джанкой», який належить фірмі LVR Commercial Limited.

11 березня 2015 року танкер «Джанкой» вийшов з порту «Ізмаїл» з закінченою процедурою митного оформлення в режимі «закритого кордону» і рухався з порту «Ізмаїл» в порт «Галац» (Румунія). Для подальшого просування в порт «Галац» судно повинно було рухатися по Сулінському гирлу ріки Дунай, однак згідно з нормативними актами судноплавства рух по цьому гирлу прямо заборонено в нічний час доби. З настанням ночі фрахтувальником була дана команда для стоянки в районі якірної стоянки 61 милі річки Дунай, а також з метою економії палива і часу на збір якірних канатів, та з метою усунення можливої аварії в зв'язку з сильною течією, судно пришвартувалося для стоянки до добре закріпленого судна «IT-1».

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ПдРУ № 017577 від 11 березня 2015 року та постанови про накладення адміністративного стягнення № 017577 від 11 березня 2015 року ОСОБА_2 визнано винним в тому, що 11 березня 2015 року в районі прикордонного знаку 1345 (61-я миля ріки Дунай) він, будучи капітаном танкера «Джанкой», здійснив підхід до судна «IT-1» без дозволу і санкцій Державної прикордонної служби України, чим порушив вимоги п. 36 Положення «Про прикордонний режим», затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 1147 від 27.07.1998 року.

Постановою № 017577 від 11 березня 2015 року на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 грн.

Позивач, вважаючи вказану постанову незаконною, звернувся до суду з даним позовом про її скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того що танкер «Джанкой» вийшов з порту «Ізмаїл» з закінченою процедурою оформлення в режимі «закритого кордону», а отже метою подальших дій танкера «Джанкой» було не плавання у територіальне море та перебування у внутрішніх водах. Таким чином, дії капітана танкера «Джанкой» ОСОБА_3 не містять складу адміністративного правопорушення передбаченого статтею 202 КУпАП.

При цьому, суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення є належним способом захисту прав позивача, оскільки повністю поновлює його права.

Суд касаційної інстанції не погоджується з такими висновками судів з огляду на наступне.

Правовий режим судноплавства на річці Дунай врегульовано Конвенцією про режим судноплавства на Дунаї, яка ратифікована та підписана 18 серпня 1948 року сімома країнами, в тому числі колишньою Українською Радянською Соціалістичною Республікою. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про правонаступництво України» Україна є учасником Конвенції про режим судноплавства на Дунаї.

Згідно з п. 18 ст. 92 Конституції України правовий режим державного кордону визначається виключно законами України. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державний кордон України» державний кордон України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, встановлюється, зокрема, на судноплавних річках - по середині головного фарватеру або тальвегу річки.

Крім цього, правове регулювання українсько-румунського державного кордону визначене Договором між Україною та Румунією про режим українсько-румунського державного кордону, який ратифікований Україною 12 травня 2004 року. Порядок користування прикордонними водами визначений розділом III зазначеного Договору.

Відповідно до п. 1 ст. 8 вказаного договору усі річки, по яких проходить лінія державного кордону, вважаються прикордонними водами.

Отже, води в районі 61-милі річки Дунай є прикордонними водами, при цьому, на правому березі розташована Румунія, на лівому березі - Україна, як вірно встановлено судами.

Згідно з п. 5 ст. 6 Закону України «Про державний кордон України» до внутрішніх вод України належать обмежена лінією державного кордону частина вод річок, озер та інших водойм, береги яких належать Україні.

При цьому, Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку внутрішніх водних шляхів, що належать до категорії судноплавних» від 12 червня 1996 р. N 640 затверджено перелік внутрішніх водних шляхів, що належать до категорії судноплавних, серед яких частина річки Дунаю: м. Рені - м. Вилкове, в яку відповідно входить ділянка 61 миля.

З наведених норм слідує висновок, що частина вод річки Дунай від лінії державного кордону, що проходить по Дунаю до лінії берега, що належить Україні є внутрішніми водами України, відтак на вказану територію розповсюджують юрисдикція державної прикордонної служби України.

За змістом ст. 22 Закону України «Про державний кордон України» з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони.

Контрольовані прикордонні райони встановлюються, як правило, в межах території району, міста, селища, сільради, прилеглої до державного кордону України або до узбережжя моря, що охороняється органами Державної прикордонної служби України. До контрольованого прикордонного району включаються також територіальне море України, внутрішні води України і частина вод прикордонних річок, озер та інших водойм України і розташовані в цих водах острови.

Як встановлено судами, води в районі 61-милі річки Дунай є прикордонними водами.

Положенням про прикордонний режим, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 р. N 1147 визначено, зокрема, систему режимних заходів у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі, які регламентують відповідно до законодавства правила в'їзду, тимчасового перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, обліку та тримання на пристанях, причалах і в пунктах базування маломірних суден, інших засобів, що не є суднами, але пристосовані для переміщення на них людей по воді, їх плавання і пересування у територіальному морі та внутрішніх водах України.

П. 36 вказаного Положення про прикордонний режим встановлено режимне правило, відповідно до якого (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) під час плавання і перебування торговельних та маломірних суден, інших плавзасобів у територіальному морі та внутрішніх водах забороняється їх підхід до іноземних та українських суден закордонного прямування, якщо це не санкціоновано відповідним підрозділом Державної прикордонної служби.

Ст. 202 КУпАП передбачено відповідальність за порушення прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в'їзду - виїзду у вигляді накладення штрафу на громадян від семи до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Для застосування до спірних правовідносин ст. 202 КУпАП в поєднанні з п. 36 Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 р. N 1147, необхідними умовами є:

- перебування суден інших плавзасобів у територіальному морі або внутрішніх водах;

- підхід судна до іноземних та українських суден закордонного прямування;

- відсутність санкціонування такого підходу відповідним підрозділом Державної прикордонної служби.

Як встановлено судами, ОСОБА_2 в районі прикордонного знаку 1345 (61-я миля ріки Дунай, що є внутрішніми водами України), будучи капітаном танкера «Джанкой», здійснив підхід до судна «IT-1» без дозволу і санкцій Державної прикордонної служби України. При цьому, судно «IT-1», до якого здійснив підхід танкер «Джанкой», перебувало в режимі закордонного прямування («закритого кордону»).

З наведеного слідує висновок про правомірність притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за порушення режимних правил.

Крім того, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що положення ст. 1 Конвенції про режим судноплавства на Дунаї, відповідно до якого навігація на Дунаї повинна бути вільною та відкритою для громадян, торговельних суден та товарів всіх держав на підставі рівності у відношенні портових та навігаційних зборів та умов торговельного судноплавства, а також положення її ч. 2 ст. 27, згідно з яким якщо річка Дунай є кордоном між двома державами, то судна, пасажири і транзитний товар звільняються при проходженні по річці від усіх митних формальностей, не звільняє від обов'язку, зокрема суб'єктів судноплавства, дотримуватись режимних правил у прикордонній смузі та/або контрольованому прикордонному районі, що належить Україні.

Отже, висновки судів першої та апеляційної інстанцій не ґрунтуються на нормах законодавства і спростовуються наявними матеріалами справи, у зв'язку з чим суди дійшли помилкового висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За таких обставин, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу Ізмаїльського прикордонного загону Державної прикордонної служби України задовольнити.

Постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18 червня 2015 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2015 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_2 до Ізмаїльського прикордонного загону Одеської області, відділу прикордонної служби «Рені» Ізмаїльського прикордонного загону про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: