Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/65392/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. - головуючого,

Іваненко Я.Л.,

Кобилянського М.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року в справі за його позовом до начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області про зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2013 року ОСОБА_4 звернувся в суд з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначав, що на примусовому виконанні у Корольовському відділі державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції перебуває виконавчий лист про стягнення сум за судовим рішенням. У лютому 2013 року він звернувся до начальника Корольовського відділу державної виконавчої служби з відповідною скаргою, за результатами розгляду якої не було винесено постанову. У березні 2013 року начальнику управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області направив скаргу на бездіяльність начальника Корольовського відділу державної виконавчої служби, який також відповідної постанови за результатами її розгляду не виніс, чим допустив бездіяльність.

Просив суд зобов'язати начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області винести постанову за результатами розгляду скарги від 06 березня 2013 року.

Також просив поновити строк звернення до суду, посилаючись на звернення з аналогічними позовними вимогами в порядку цивільного судочинства та закриття у вересні 2013 року апеляційним судом провадження у справі з посиланням на вимоги статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року строк звернення до суду поновлено.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, позивач просив скасувати судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою старшого державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції від 01 лютого 2011 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-4862/10, виданого 22 грудня 2010 року Корольовським районним судом міста Житомира, про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 1 500 749 грн. отриманого авансу, 1 700 грн. сплаченого судового збору і 120 грн. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 1 502 569 грн.

08 лютого 2013 року позивач звернувся до начальника Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції зі скаргою на бездіяльність державного виконавця по виконанню виконавчого листа № 2-4862/10 та просив зобов'язати його вжити заходи по виконанню судового рішення.

06 березня 2013 року позивач звернувся до начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області зі скаргою в якій просив визнати протиправною (незаконною) бездіяльність начальника Корольовського відділу державної виконавчої служби щодо розгляду скарги від 08 лютого 2013 року. У обґрунтування скарги зазначав, що у встановлений 10-денний строк не отримав відповіді на свою скаргу, чим було порушено вимоги статті 82 Закону України «Про виконавче провадження».

04 квітня 2013 року начальником управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області позивачу надіслано відповідь з переліком вчинених державним виконавцем виконавчих дій по виконанню виконавчого листа № 2-4862/10, в також повідомлено, що його скарга від 06 березня 2013 року була розглянута відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян», оскільки її подано без додержання вимог статті 82 Закону України «Про виконавче провадження».

Відмовляючи у задоволенні позову суди виходив з того, що скарга позивача від 06 березня 2013 року не відповідала вимогам статті 82 Закону України «Про виконавче провадження», а тому правомірно розглянута в порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян».

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин справи колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

З обставин справи вбачається, що на примусовому виконанні рішення по цивільній справі перебуває виконавчий лист про стягнення на користь ОСОБА_4 відповідних сум. Стягувач звертався до суду зі скаргою на бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби у порядку встановленому ЦПК України й ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 24 вересня 2013 року провадження у справі було закрито й роз'яснено його право звернутися з відповідною скаргою до адміністративного суду.

Ця обставина враховується касаційним судом при вирішенні питання щодо підсудності справи.

Як зазначалося, суди попередніх інстанцій при вирішенні спору виходили з того, що скарга стягувача не відповідала вимогам статті 82 Закону України «Про виконавче провадження», а тому відповідач правомірно розглянув її в порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян».

З такими висновками повністю погодитися неможна виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, начальник управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області отримавши скаргу на бездіяльність начальника Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції повинен розглянути її у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскарження рішень, дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби визначено статтею 82 Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, частиною третьою названого Закону встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність начальника відділу можуть бути оскаржені до вищестоящого органу державної виконавчої служби.

Проте, Законом України «Про виконавче провадження» не визначено способу розгляду вищестоящим органом скарги на дії чи бездіяльність начальника відділу органу державної виконавчої служби.

Посилання позивача на частину восьму статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» є неприйнятним, оскільки нею встановлено порядок розгляду скарг начальником відділу органу державної виконавчої служби на безпосередньо підпорядкованого йому державного виконавця шляхом винесення постанови.

Таким чином, вимоги позивача зобов'язати керівника вищестоящого органу державної виконавчої служби винести постанову відносно начальника відділу органу державної виконавчої служби не ґрунтується на законі.

Висновок судів по справі про те, що в разі відповідності скарги на начальника відділу вимогам частини сьомої статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби був би зобов'язаний винести по ній постанову, є помилковим.

З огляду на викладене, судові рішення по справі неможна визнати законними та обґрунтованими.

Оскільки обставини справи встановлені повно і правильно, то відповідно до вимог статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції може ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Керуючись статтями 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 до начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області про зобов'язання вчинити дії відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді:С.Є. Амєлін /підпис/ Я.Л. Іваненко /підпис/ М.Г. Кобилянський /підпис/