Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/56575/13

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т.,секретаря судового засідання Левіної А. А.,

за участю: представника позивача - Іванової Х. О.,

представника відповідача - Геращенка С. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю " АВГУСТ І КО " на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВГУСТ І КО " до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю " АВГУСТ І КО " звернулось з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 02 листопада 2012 року № 100190000/2012/411528/2 та зобов'язання здійснити митне оформлення за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товару № 1 (чай чорний, байховий першого сорту, нефасований, в п/п мішках), який імпортовано позивачем на підставі поданих декларацій.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року, в задоволені позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову повністю.

Заперечень на скаргу не надходило.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що між ТОВ "АВГУСТ І КО" (покупець) та ПП "Звіаді Панчулідзе" (Грузія) (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт від 25 травня 2012 року № 7 (далі - Контракт), згідно з яким продавець продавав, а покупець купив продукти харчування для власного споживання, або інші товари народного споживання згідно специфікацій або інвойсу до Контракту, які є його невід'ємною частиною, на умовах, зазначених в даному Контракті (пп. 1.1).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 2.3 Контракту ціни на товари вказані у доларах США згідно інвойсу з урахуванням умов поставки п. 7.1 даного Контракту. Асортимент, кількість та ціна на товар зазначені в додатковій специфікації або інвойсі, які є невід'ємною частиною даного Контракту. Загальна сума Контракту склала 1 000 000,00 доларів США.

Пунктом 7.1 Контракту передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах СРТ (м. Київ) в термінах Інкотермс 2010.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом надано митниці вантажну митну декларацію (далі - ВМД) № 100190000/2012/413456 з наступними документами: облікова картка № 10000/26/12/6346 суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності від 03 березня 2012 року; прайс-лист б/н від 10 жовтня 2012 року від продавця; контракт № 7 від 25 травня 2012 року; специфікація № 2 від 15 жовтня 2012 року до контракту № 7 від 25 травня 2012 року; інвойс № 2 від 22 жовтня 2012 року; сертифікат про походження товару № 12631201207 від 22 жовтня 2012 року; декларація відправника С6584 від 22 жовтня 2012 року.

Митна вартість товарів визначена позивачем за першим методом, тобто за ціною договору товарів, які імпортуються (вартість операції).

Під час митного оформлення товару у митниці виникли сумніви щодо правильності визначення митної вартості товару з огляду на те, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості і на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості, містять розбіжності.

В зв'язку з цим декларанта зобов'язано протягом 10 календарних днів надати додаткові документи відповідно до вимог частини 3 статті 53 Митного кодексу України, зокрема: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми-виробника товару.

02 листопада 2012 року митницею здійснено коригування митної вартості товару та самостійно визначено митну вартість 3 найменувань товарів за шостим (резервним) методом, про що прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від № 100190000/2012/411528/2.

Згідно із вказаним рішенням скориговано митну вартість: товару № 1 - "чай чорний, байховий, першого сорту, нефасований, в п/п мішках, ГОСТ 1936-85, не призначене для роздрібної торгівлі, без первинної упаковки, кількість мішків - 485. Виробник: ПП "Звіаді Панчулідзе". Торгова марка: L&G (графічне зображення)" - з 0,80 доларів США до 4,13 доларів США; товару № 2 - "прянощі, насіння для кулінарії, "Уцхо Сунелі" (пажитнік голубий) цілий, нефасований в п/п мішках, ГОСТ 28875-90, не призначене для роздрібної торгівлі, без первинної упаковки, кількість мішків - 35. Виробник: ПП "Звіаді Панчулідзе". Торгова марка: L&G (графічне зображення)" - з 1,40 доларів США до 4,3 доларів США; товару № 3 - "плоди фейхоа їстівні (врожай 2012 року) в пластмасових ящиках. РСТ Гр. 373-82, не призначене для роздрібної торгівлі, без первинної упаковки. Кількість ящиків - 584. Виробник: ПП "Звіаді Панчулідзе". Торгова марка: L&G (графічне зображення)" - з 0,50 доларів США до 1,58 доларів США.

Вказані товари за ВМД № 100190000/2012/413456 випущено у вільний обіг під гарантійне зобов'язання при їх ввезенні на митну територію України зі сплатою до державного бюджету сум податків і зборів згідно з митною вартістю товарів, визначеною митницею.

Не погоджуючись з рішенням митниці, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивач не підтвердив заявленої ціни необхідними документами.

Колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими.

Статтями 49, 51, 53, 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України до переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз наведених статей свідчить, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей може витребувати додаткові документи. Водночас, митниця може витребувати, а декларант зобов'язаний надати лише ті документи, які здатні такі сумніви усунути. При цьому законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнiвiв у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбiжностi, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхiднiсть перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовiрностi наданої iнформацiї, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної митної вартості, митниця посилалась на те, що числові значення складових митної вартості містять розбіжності.

Однак всупереч вищевказаним вимогам Закону митницею не зазначено, яким чином відсутність цієї інформації може свідчити про недостовірність заявленої позивачем митної вартості, оскільки відповідач не довів, що відсутність вказаної інформації може вплинути на митну вартість товару.

Окрім того, митницею не доведено правомірності рішення, прийнятого у зв'язку з невиконанням позивачем безпідставних вимог щодо витребування додаткових документів, оскільки відповідач не надав докази того, що саме додатково витребувані документи є такими, що у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару.

Отже, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

З дій відповідача та прийнятого рішення не вбачається наявність потреби витребовування у позивача даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товару, наявність виникнення у нього об'єктивних обставин та обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанцій дійшла висновку, що позивачем при здійсненні митного оформлення товару надано всі необхідні та достатні документи, що дають змогу визначити митну вартість товару за основним методом.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи недоведення митницею наявності підстав для прийняття рішення про коригування митної вартості задекларованого позивачем товару, таке рішення не може вважатись законним і підлягає скасуванню.

Таким чином, висновки судів першої та апеляційної інстанцій не ґрунтуються на нормах законодавства і спростовуються наявними матеріалами справи, у зв'язку з чим суди дійшли помилкового висновку про відмову в позові в цій частині.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити митне оформлення за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товару № 1 (чай чорний, байховий першого сорту, нефасований, в п/п мішках), який імпортовано позивачем на підставі поданих декларацій, колегія суддів зазначає, що втручання в дискреційні повноваження митного органу не можуть бути виправдані з підстав доцільності та необхідності врегулювання спірних відносин.

За таких підстав рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню в частині відмови в задоволені позову про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 02 листопада 2012 року № 100190000/2012/411528/2.

Враховуючи викладене, та керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВГУСТ І КО" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року в частині відмови в позові про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 02 листопада 2012 року № 100190000/2012/411528/2 скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів від 02 листопада 2012 року № 100190000/2012/411528/2.

В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: