Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/39413/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11.06.2013р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.07.2013р. у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Донецьке регіональне управління» публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

до відповідача Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька

про визнання незаконними дій та скасування рішень , -

В С Т А Н О В И В :

18.05.2013р. до суду з позовом про скасування рішення управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька (далі Пенсійний фонд) звернулось публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Донецьке регіональне управління» публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі Товариство). Свої вимоги позивач мотивував тим, що рішення Пенсійного фонду №890 від 29.04.2013р. та №891 від 29.04.2013р. про застосування фінансових санкцій до Товариства не відповідають чинному законодавству. Позивач просив визнати дії Пенсійного фонду незаконними та скасувати зазначені рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11.06.2013р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.07.2013р., позовні вимоги задоволено частково. Скасовано рішення №890 від 29.04.2013р. про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу) на суму 440,23грн. та рішення №891 від 29.04.2013р. про застосування фінансових санкцій за неподання (несвоєчасне подання) відомостей про застраховану особу у строки, визначені законодавством, подання не за встановленою формою, подання недостовірної інформації, яка використовується в системі персоніфікованого обліку на суму 1530,00грн.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Пенсійний фонд звернувся із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати. При цьому, скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог.

У своїх запереченнях позивач зазначив, що рішення судів є законними та обґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Пенсійним фондом була проведена планова перевірка позивача щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів за період з 21.05.2008 по 28.02.2013, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 1.01.2008 по 28.02.2013, за результатами якої складено акт №43 від 26.04.2013.

Вищезазначеним актом перевірки встановлені наступні порушення позивачем: перевіркою п.3 щодо правильності нарахування та сплати страхових внесків встановлено порушення ч.1 ст.19 Закону №1058-ІV, в результаті чого донараховано фактичні витрати на оплату праці за 2008 рік на 440,23грн.; порушення вимог ч.1 ст. 19, п.6 ч.2 ст. 17 Закону №1058-ІV в результаті чого донараховано страхові внески за ставками 33,2 %, 4% на суму 24379,10грн. за 2008 - 2010 роки, в тому числі за 2008 рік донараховується 146,16грн., за 2009 рік зменшується 12,62грн., за 2010 рік донараховується 24245,56грн., страхові внески за ставкою 2% на суму 15,54грн. за 2008-2010 роки, в тому числі за 2008 рік до нараховується 34,38грн., за 2009 рік зменшується 0,78грн., за 2010 рік зменшується 18,06грн.; перевіркою п.6 програми перевірки щодо достовірності формування та подання відомостей про застрахованих осіб встановлено порушення ч.6 ст. 21 Закону №1058-ІV та абз.4 п.п.3.5.1 розділу 3 Порядку №26-1, а саме: подані недостовірні індивідуальні відомості про застраховану особу за 2010 рік по 39 особам, про що складено розпорядження про усунення порушень.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення №890 від 29.04.2013 про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, відповідно до якого застосовані фінансові санкції у розмірі 440,23грн. та №891 від 29.04.2013 про застосування фінансових санкцій за неподання (несвоєчасне подання) відомостей про застраховану особу у строки, визначені законодавством, подання не за встановленою формою, подання недостовірної інформації, яка використовується в системі персоніфікованого обліку, відповідно до якого застосовані фінансові санкції у розмірі 1530,00грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги Товариства, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зазначив, що відповідач протиправно виніс рішення №890 від 29.04.2013 та рішення №891 від 29.04.2013 про застосування до позивача фінансових санкцій на підставі пп.3, 5 ч.9 ст.106 Закону №1058-ІV оскільки зазначена норма Закону втратила чинність з 1.01.2011 згідно із Законом 2464-VІ і не діяла на дату прийняття відповідачем оскаржуваних рішень.

Вказаний висновок є помилковим з огляду на таке.

Пунктом 5 частини дев'ятої статті 106 Закону №1058-ІV в редакції, яка діяла до 1.01.2011, було передбачено застосування виконавчими органами Пенсійного фонду України до страховиків за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів ПФУ фінансових санкцій, а саме накладення штрафу у встановленому розмірі.

Із набранням чинності з 1.01.2011 Законом №2464-VІ наведена вище норма матеріального права із Закону №1058-ІV була виключена.

У той же час згідно з абзацом п'ятим пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464-VI стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1.01.2011, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1.01.2011 не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Абзацом шостим цього ж пункту встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1.01.2011, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1.01.2011 не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що після набрання чинності Законом №2464-VI за органами ПФУ збережено повноваження щодо застосування фінансових санкцій за несплату заборгованості по страхових внесках, яка виникла до 1.01.2011.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постановах від 1.10.2013 № 21-323а13 та від 3.12.2013 № 21-436а13.

Таким чином, оскаржувані рішення про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), про застосування фінансових санкцій за неподання (несвоєчасне подання) відомостей про застраховану особу у строки, визначені законодавством, подання не за встановленою формою, подання недостовірної інформації, яка використовується в системі персоніфікованого обліку прийняті відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки обставини справи встановлено повно, а судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, колегія суддів доходить висновку про те, що постанова Донецького окружного адміністративного суду від 11.06.2013р. та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.07.2013р. повинні бути скасовані, а позов - залишено без задоволення.

Керуючись статтями 222, 223, 229, 230, 232, 254 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11.06.2013р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.07.2013р. скасувати.

В задоволенні адміністративного позову публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Донецьке регіональне управління» публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235-244 КАС України.

Судді А.О. Логвиненко

О.Є. Донець

В.Ф. Мороз