Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2016 року м. Київ К/800/66196/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Лосєва А.М.

за участю секретаря судового засідання: Савченко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (правонаступником якої є Київська міська митниця Державної фіскальної служби)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 вересня 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року

у справі № 2а-5242/11/2670

за позовом Закритого акціонерного товариства «Укргаз-Енерго»

до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів,

Головного управління Державного казначейства України у м. Києві,

за участю Прокуратури м. Києва,

про скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року, позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Укргаз-Енерго» (далі - ЗАТ «Укргаз-Енерго»; позивач) до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі - Митниця; відповідач-1) та Головного управління Державного казначейства України у м. Києві (далі - ГУДК України у м. Києві; відповідач-2) задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 1 від 31 березня 2011 року. Визнано протиправним та скасовано рішення № 22/1-1461 від 18 березня 2011 року про відмову в задоволені заяви ЗАТ «Укргаз-Енерго» № 01-14/2-069 від 25 лютого 2011 року про повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 598 273 500,00 грн. Зобов'язано Митницю зробити висновок про наявність надмірно сплаченого позивачем податку на додану вартість у розмірі 598 273 500,00 грн. Зобов'язано Митницю направити висновок про наявність надмірно сплаченого ЗАТ «Укргаз-Енерго» податку на додану вартість у розмірі 598 273 500,00 грн. на виконання до ГУДК України у м. Києві. Зобов'язано відповідача-2 повернути надмірно сплачений податок на додану вартість у розмірі 598 273 500,00 грн. ЗАТ «Укргаз-Енерго». Судові витрати в розмірі 1 717,00 грн. присуджено на користь позивача за рахунок Державного бюджету України.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач-1 оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі Митниця, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 вересня 2013 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позовних вимог.

Крім того, Митницею заявлено клопотання про заміну відповідача-1 у справі - Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на Київську міську митницю Державної фіскальної служби у зв'язку з реорганізацією, яке згідно із статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач звернувся до митного органу із заявою № 01-14/2-069 від 25 лютого 2011 року про повернення надмірно сплаченого при оформленні тимчасових декларацій № 124000002/2008/001012 від 28 лютого 2008 року та № 124000002/2008/001013 від 29 лютого 2008 року податку на додану вартість у розмірі 598 273 500,00 грн.

За наслідками розгляду вказаної заяви, відповідачем-1 прийнято рішення № 22/1-1461 від 18 березня 2011 року про відмову в її задоволені, яке мотивовано: наявністю у товариства податкового боргу (протягом лютого 2008 року позивачем отримано 2,443 млрд. куб. м. природного газу, в той час, як за тимчасовими деклараціями № 124000002/2008/001009 від 01 лютого 2008 року, № 124000002/2008/001010 від 06 лютого 2008 року, № 124000002/2008/001011 від 12 лютого 2008 року заявлено лише 1,4 млрд. куб. м. зі сплатою податку на додану вартість у розмірі 253,8 млн. грн., тобто незаявленим залишилось близько 1 млрд. куб. м. природного газу, а сплаті до бюджету підлягає податок на додану вартість у розмірі 297,29 млн. грн.); неподанням заяви про анулювання тимчасових декларацій № 124000002/2008/001012 від 28 лютого 2008 року та № 124000002/2008/001013 від 29 лютого 2008 року; незазначенням ЗАТ «Укргаз-Енерго» в поданій заяві реєстраційного номеру його облікової картки.

При цьому судами з'ясовано, що в період з 31 січня 2008 року до 26 лютого 2008 року позивачем подано до відповідача-1 заяви на одержання дозволу на подання тимчасових декларацій на природний газ, який переміщується через кордон України трубопровідним транспортом у лютому 2008 року, в обсязі 2 900,00 млн. куб. м. та сплачено податок на додану вартість у розмірі 525 755 500,00 грн.

Проте, з огляду на відсутність підтвердження технічної можливості прийняття в газотранспортну систему України та переміщення в режимі «імпорт» природного газу в обсязі 1,5 млрд. куб. м. зі сторони Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», фактично оформлено тимчасових декларацій на обсяг природного газу в розмірі 1 400,00 млн. куб. м.

В той же час, відповідно до акту технічного приймання газу № 2 від 10 квітня 2008 року, отриманого відповідачем-1 від НАК «Нафтогаз України», протягом лютого 2008 року позивачем фактично отримано (переміщено через митний кордон України в режимі «імпорт») 2 443 315,358 тис. куб. м. природного газу.

Із зазначеного об'єму 1 043 315,358 тис. куб. м. природного газу ЗАТ «Укргаз-Енерго» переміщено з порушеннями Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Порядку митного контролю та митного оформлення природного газу, що переміщується через митний кордон України трубопровідним транспортом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2003 року № 1958 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок № 1958), без подання тимчасової декларації, у зв'язку з чим у позивача виникло несплачене митне зобов'язання з податку на додану вартість, що стало підставою для прийняття Митницею податкового повідомлення-рішення № 1 від 31 березня 2011 року, яким товариству визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 372 677 462,45 грн. (298 141 969,96 грн. - основний платіж; 74 535 492,49 грн. - штрафні санкції).

Визнаючи протиправним та скасовуючи названий акт індивідуальної дії, суди попередніх інстанцій цілком об'єктивно виходили з того, що позивачем сплачено всю суму податку на додану вартість у розмірі 442 960 892,81 грн., необхідну для митного оформлення фактично переміщеного через митний кордон України в режимі «імпорт» в лютому 2008 року природного газу в обсязі 2 443 315,358 тис. куб. м., що підтверджується дослідженими судами першої та апеляційної інстанцій платіжними дорученнями, актами звірки, а також відсутністю в товариства податкового боргу на момент прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, що по суті не заперечується відповідачем-1.

При наданні оцінки правомірності прийняття митним органом рішення № 22/1-1461 від 18 березня 2011 року про відмову в поверненні надмірно сплаченого податку на додану вартість за тимчасовими деклараціями № 124000002/2008/001012 від 28 лютого 2008 року та № 124000002/2008/001013 від 29 лютого 2008 року, слід враховувати, що згідно з абзацами 1, 2 пункту 1, пунктів 2, 3, 4 розділу ІІІ Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618 (далі - Порядок № 618), для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу (далі - Відділ) для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20 липня 2007 року № 611/147 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок № 611/147), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 611/147 (яким регламентувались взаємовідносини митних органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи) повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Зазначений висновок оформляється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

Згідно з пунктом 7 Порядку № 611/147 на підставі отриманого висновку про повернення відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Таким чином, основною умовою повернення коштів є обов'язкова їх сплата та зарахування на рахунки відповідного бюджету.

Як з'ясовано судовими інстанціями в розглядуваній ситуації, в лютому 2008 року позивач звернувся до відповідача-1 із заявою № 02-14/2-00760 від 27 лютого 2008 року про надання дозволу на подання тимчасової декларації на переміщення в березні 2008 року в режимі «імпорт» природного газу в обсязі 3 300 000 000,00 куб м. та сплатив податок на додану вартість у розмірі 598 273 500,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 628 від 29 лютого 2008 року, № 33 від 29 лютого 2008 року, № 586 від 28 лютого 2008 року. Проте, фактично товариством не переміщено природний газ через кордон України в березні 2008 року, що фактично підтверджується відповідачем-1 у рішенні № 22/1-1461 від 18 березня 2011 року.

Згідно з підпунктом 1 пункту 11 Порядку № 1958 декларування газу здійснюється, зокрема, шляхом подання декларантом тимчасової декларації з наступним поданням вантажної митної декларації у режимі імпорту.

Не пізніше ніж через 15 днів після останнього дня періоду поставки, зазначеного в тимчасовій декларації або періодичній митній декларації, декларант подає митному органу вантажну митну декларацію, оформлену відповідно до зазначеного в цих деклараціях митного режиму (пункт 21 Порядку № 1958).

Отже, остаточне митне оформлення газу відбувається саме на підставі вантажної митної декларації.

Відповідно до пункту 23 Порядку № 1958 якщо переміщення газу на підставі тимчасової декларації, періодичної митної декларації або вантажної митної декларації не відбулося, ці декларації анулюються в установленому Держмитслужбою порядку.

Проте, такий порядок жодним нормативним актом не передбачений. Більш того, митне законодавство не ставить повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість за оформлення товару в залежність від анулювання тимчасових декларацій.

Також, на переконання колегії суддів, доводи, викладені відповідачем-1 у рішенні № 22/1-1461 від 18 березня 2011 року про відмову в поверненні надмірно сплаченого податку на додану вартість, зокрема, з причини незазначення товариством у поданій заяві реєстраційного номеру його облікової картки є проявом надмірного формалізму з боку контролюючого органу, позаяк за правилами пункту 43.4 статті 43 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) та абзацу 1 пункту 1 розділу ІІІ Порядку № 618 така заява подається в довільній формі.

В той же час, слід враховувати, що встановлення факту невиконання Митницею обов'язку щодо складання висновку про повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість та направлення його в установлений строк до відповідного органу державного казначейства не вказує на виникнення в останнього обов'язку перед позивачем щодо повернення коштів, а тому висновок судових інстанцій про необхідність зобов'язання ГУДК України у м. Києві повернути надмірно сплачений податок на додану вартість у розмірі 598 273 500,00 грн. ЗАТ «Укргаз-Енерго» є передчасним.

Повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є виключними повноваженнями митних органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів, в тому числі шляхом зобов'язання ГУДК України у м. Києві здійснити повернення надмірно сплаченого податку.

Разом з тим, рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

За таких обставин, вимога товариства про зобов'язання ГУДК України у м. Києві повернути надмірно сплачений податок на додану вартість у розмірі 598 273 500,00 грн. не є правильним способом захисту прав платника митних платежів.

Відповідно до пункту 43.5 статті 43 ПК України та розділу ІІІ Порядку № 618, положення яких перекликаються між собою, контролюючий орган готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові Державного казначейства України.

Тому в цьому випадку вимога позивача зобов'язати митний орган прийняти висновок про повернення та подати його для виконання відповідному органові Державного казначейства України може бути вказівкою на спосіб відновлення порушеного права.

Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній, зокрема, в постанові від 03 лютого 2016 року у справі за позовом Приватного підприємства «Акрілат-Хімконтракт» до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України та Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити дії.

Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 вересня 2013 року змінити в частині задоволення позову про зобов'язання Головного управління Державного казначейства України у м. Києві повернути надмірно сплачений податок на додану вартість у розмірі 598 273 500,00 грн. Закритому акціонерному товариству «Укргаз-Енерго».

Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 вересня 2013 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Лосєв А.М.