Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" січня 2015 р. м. Київ К/800/44891/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Баранівського районного суду Житомирської області від 3.06.2013р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2013р. у справі

за позовом ОСОБА_3

до відповідача Управління Пенсійного фонду України в Баранівському районі Житомирської області

про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії , -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2013 року до суду з позовом про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Баранівському районі Житомирської області (далі Пенсійний фонд) призначити пенсію за вислугу років як медичному працівнику звернулася ОСОБА_3 Свої вимоги позивач обґрунтувала тим, що після звернення до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за вислугу років, згідно п. «є» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідачем було відмовлено в призначенні пенсії, в зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років як медичному працівнику.

Постановою Баранівського районного суду Житомирської області від 3.06.2013р., залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2013р., в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_3 звернулася із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та задовольнити позов. При цьому, скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

12.04.2013р. Пенсійний фонд відмовив ОСОБА_3 у задоволенні її заяви про призначення пенсії за вислугу років як медичному працівнику згідно п. «є» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки період роботи з 14.04.1997р. по 14.10.2002р. (в здоровпункті) на ВАТ «Першотравенський завод електротехнічного фарфору» зарахувати до стажу за вислугу років неможливо.

Відповідно до п. «є» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 4.11.1993р. №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» передбачено, що право на пенсію за вислугою років мають лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), що працюють у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, санаторно-епідеміологічних закладах, діагностичних центрах.

Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28.10.2002р. №385, чинного на час звернення позивача до Пенсійного фонду, затверджений переліків закладів охорони здоров'я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров'я, згідно п. 1.2 якого до амбулаторно-поліклінічних закладів відносяться пункти охорони здоров'я (здоровпункти).

До матеріалів справи залучено належні докази, зокрема копія трудової книжки позивача, з яких вбачається, що в період з 14.04.1997р. по 14.10.2002р. ОСОБА_3 працювала в здоровпункті на ВАТ «Першотравенський завод електротехнічного фарфору», що дає підстави для зарахування спірного періоду до стажу за вислугу років як медичному працівнику.

Отже, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій зробили неправильний висновок щодо неможливості зарахування до стажу за вислугу років спірного періоду.

Відповідно до ст. 229 КАС України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 222, 223, 229, 230, 232, 254 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Баранівського районного суду Житомирської області від 3.06.2013р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2013р. скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Баранівському районі Житомирської області при вирішенні питання про призначенні пенсії за вислугу років зарахувати ОСОБА_3 до стажу період роботи з 14.04.1997р. по 14.10.2002р. (в здравнукті) на ВАТ «Першотравенський завод електротехнічного фарфору».

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235-244 КАС України.

Судді А.О. Логвиненко

О.Є. Донець

В.Ф. Мороз