ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" жовтня 2016 р. м. Київ К/800/18586/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого:Штульман І.В. (доповідач), суддів:Олексієнка М.М., Рецебуринського Ю.Й., - розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду (далі - УПФ) України в Катеринопільському районі Черкаської області про визнання неправомірною вимоги та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою УПФ України в Катеринопільському районі Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року, -

в с т а н о в и в :

У вересні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом, у якому просив визнати неправомірною вимогу УПФ України в Катеринопільському районі Черкаської області від 9 серпня 2013 року № Ф-136 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за другий квартал 2013 року в сумі 1194,03 гривень та зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що полягають у висуненні незаконних вимог щодо сплати такого внеску.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року, позов задоволено. Визнано неправомірною вимогу УПФ України в Катеринопільському районі Черкаської області від 9 серпня 2013 року № Ф-136 про сплату недоїмки в частині сплати єдиного внеску за другий квартал 2013 року в розмірі 1194,03 гривень. Зобов'язано відповідача утриматися від нарахування єдиного внеску, штрафів та пені і направлення вимог про їх сплату фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, УПФ України в Катеринопільському районі Черкаської області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За змістом частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 31 березня 2003 року зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності Катеринопільською районною державною адміністрацією Черкаської області. З 1 грудня 2012 року позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування.

Відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 від 29 березня 2010 року ОСОБА_4 є пенсіонером за віком, якому призначено пенсію відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII) із зниженням пенсійного віку, як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії.

9 серпня 2013 року відповідач сформував вимогу про сплату боргу № Ф-136, у якій зазначив, що станом на 22 липня 2013 року заборгованість зі сплати єдиного внеску фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 становить 6707,46 гривень, з них за другий квартал 2013 року нарахована сума в розмірі 1194,03 гривень.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що особи, яким призначена пенсія зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, є пенсіонерами за віком. Отже, фізичні особи-підприємці, які отримують зазначену пенсію і які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 серпня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI), проте не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільній основі.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

За приписами частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI особи, зазначені в пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Право на пенсійне забезпечення, загальні умови призначення пенсій, порядок їх нарахування та розміри визначаються, зокрема, Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII з наступними змінами (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV з наступними змінами (далі - Закон № 1058-IV).

Право чоловіків на пенсію за віком, що було передбачене частиною першою статті 12 Закону № 1788-XII та частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пов'язується, зокрема, з досягненням 60 років.

Пунктом 1 частини першої статті 9 Закону № 1058-ІV передбачено такий вид пенсій, як пенсія за віком.

У пункті 13 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV зазначено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії, щомісячного довічного грошового утримання, зокрема й відповідно до Закону № 796-XII, призначається одна пенсія, щомісячне довічне грошове утримання за її вибором.

Разом з тим, відповідно до статті 15 Закону № 1788-ХІІ умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом № 796-ХІІ або їм надається право на одержання пенсії на підставах, передбачених цим Законом. Статтею 2 Закону № 1788-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено такі види пенсій: трудові пенсії - за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років.

Частиною першою статті 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV.

У зв'язку з викладеним, особи, яким призначені пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, є пенсіонерами за віком, і це відповідає Прикінцевим положенням Закону № 1058-IV. Таким чином, фізичні особи-підприємці, які отримують зазначену пенсію і які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI, проте не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільній основі.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про неправомірність вимоги УПФ України в Катеринопільському районі Черкаської області від 9 серпня 2013 року № Ф-136 про сплату фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за другий квартал 2013 року та наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо можливості зобов'язання відповідача утриматися від нарахування єдиного внеску, штрафів та пені і направлення вимог про їх сплату позивачеві.

За змістом частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Без встановлення такого порушення, а лише допускаючи можливість неправомірних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про можливість захисту прав у майбутньому, оскільки прогнозування можливих порушень зі сторони відповідача та зобов'язання його на майбутнє утриматися від вчинення певних дій є передчасним.

Враховуючи викладене, рішення судів попередніх інстанцій в цій частині ґрунтуються на неправильному застосуванні норм права та підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Згідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Катеринопільському районі Черкаської області - задовольнити частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду 25 лютого 2014 року в частині задоволення позову про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Катеринопільському районі Черкаської області утриматися від нарахування єдиного внеску, штрафів та пені і направлення вимог про їх сплату фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 - скасувати і прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В іншій частині постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду 25 лютого 2014 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Штульман І.В.

Судді: Олексієнко М.М.

Рецебуринський Ю.Й.