Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" вересня 2014 р. м. Київ К/800/60807/13

колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Юрченка В.В.,

суддів: Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г.,

розглянувши в порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині та Ніжинському районі Чернігівської області до Головного управління юстиції у Чернігівській області про визнання дій незаконними та скасування постанови за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині та Ніжинському районі Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2011 року управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині та Ніжинському районі Чернігівської області звернулося до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 14 жовтня 2011 року управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині та Ніжинському районі Чернігівської області отримало постанову старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області Курилець В.І. від 12 жовтня 2011 року серії ВП № 28452202 про накладення штрафу в розмірі 1360 грн по виконавчому провадженню № 28452202 щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області від 22 серпня 2011 за № 2а-921/2009 на користь ОСОБА_2 Позивач зазначає, що постанова Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області у справі № 2а-921/2009 була виконана боржником у встановлений для добровільного виконання державним виконавцем строк до 8 вересня 2011 року в частині нарахування суми пенсії, що підтверджується розпорядженням позивача від 7 вересня 2011 року. Проте в частині виплати позивачу пенсії рішення суду не було виконано через відсутність коштів, призначених для виплати соціальних допомог. Просив визнати незаконними дії старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області Курилець В.І.; скасувати постанову від 12 жовтня 2011 року серії ВП № 28452202 про накладення штрафу в розмірі 1360 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2011 року в задоволенні позову управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині та Ніжинському районі Чернігівської області відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині та Ніжинському районі Чернігівської області залишено без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2011 року - без змін.

Вказуючи на допущені, на думку управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині та Ніжинському районі Чернігівської області, судами неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного матеріального та процесуального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, позивач просить скасувати постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено, що рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області по справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині та в Ніжинському районі Чернігівської області було зобов'язано останнього провести перерахунок пенсії ОСОБА_2, як учаснику ліквідації Чорнобильської катастрофи, за період з 22 травня 2008 року по 19 лютого 2009 року з врахуванням положень статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік» щодо розміру мінімальної пенсії.

1 вересня 2011 року старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області Курилець В.І. на підставі виконавчого листа №2а-921/2009, виданого 22 серпня 2011 року Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та надано строк для добровільного виконання рішення суду до 8 вересня 2011 року.

У зв'язку із невиконанням судового рішення в добровільному порядку у встановлений для цього строк, 12 вересня 2011 року старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області Курилець В.І. винесено постанову про накладення на управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині та в Ніжинському районі Чернігівської області штрафу в розмірі 680 грн.

Оскільки станом на 12 жовтня 2011 року жодної інформації від управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині та в Ніжинському районі Чернігівської області про виконання рішення суду до державної виконавчої служби не надходило та підтверджуючих документів виконання рішення суду надано не було, старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області Курилець В.І. винесено постанову про накладення штрафу на боржника в подвійному розмірі 1360 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що коштів для виконання судового рішення у боржника не було, оскільки необхідні кошти з державного бюджету виділені не були.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, з цього приводу зазначив, що відсутність коштів, як причина невиконання судового рішення позивачем не може бути прийнята, оскільки реалізація особою свого права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Проте з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитись не можна.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частиною 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Виконання рішень за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення здійснюється відповідно до статті 75 Закону України «Про виконавче провадження».

Частиною 2 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Згідно із частиною 1 статті 89 вказаного Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Відповідно до частини 2 статті 89 Закону України «Про виконавче провадження», у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

З наведеного вбачається, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише при умові, що судове рішення не виконано без поважних причин, тобто коли боржник мав реальну можливість, у тому числі і фінансову, виконати судове рішення, проте не зробив цього.

З матеріалів справи (а.с. 7) вбачається, що позивачем на виконання рішення суду розпорядженням № 112125 від 7 вересня 2011 року проведено перерахунок пенсіонеру ОСОБА_2 пенсійних виплат на виконання рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області. Проте зазначені виплати не були фактично проведені у зв'язку з відсутністю відповідних коштів на рахунках позивача, які не були перераховані Пенсійним фондом України.

Суди першої та апеляційної інстанції з цього приводу зазначили, що боржник про виконання судового рішення у частині проведення перерахунку пенсії відповідно до постанови суду державну виконавчу службу не повідомив, а тому не може бути звільнений від накладеного штрафу.

Проте з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна, оскільки частиною 2 статті 89 Закону України «Про виконавче провадження» передбачена відповідальність за невиконання судового рішення, а не за неповідомлення про виконання судового рішення

Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку про те, що позивач судове рішення у частині, яку він повинен був і міг виконати, виконав, провівши відповідні перерахунки доплат до пенсії ОСОБА_2

Відповідно до положень підпункту 4 пункту 2.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах та районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року N 8-2, основними завданнями управління, зокрема, є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.

Тобто, виплати пенсій та інших виплат здійснюються районним управлінням Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.

Підпунктом 2 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 27 червня 2002 року встановлено, що планування у відповідному регіоні доходів та видатків коштів Фонду віднесено до повноважень управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до пункту 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 року №1261, Пенсійний фонд України готує пропозиції щодо формування та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування, бере у межах своїх повноважень участь у розробленні прогнозних показників економічного і соціального розвитку України та проекту Державного бюджету України, планує свої доходи та видатки, здійснює ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення, розробляє проект бюджету Пенсійного фонду України, складає звіт про його виконання та подає їх в установленому порядку Міністру праці та соціальної політики для внесення на розгляд Кабінету Міністрів України.

З наведеного вбачається, що до повноважень управлінь Пенсійного фонду України в районах питання планування доходів та видатків не віднесено, а виплати пенсій та інших платежів, управління здійснює виключно у межах фінансових ресурсів, виділених Пенсійним фондом України.

Враховуючи викладене, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів при відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не мав, і це встановлено судовими рішеннями, фінансової можливості протягом встановленого державним виконавцем семиденного та, повторного строку виконати судове рішення в цій частині.

Накладення за таких обставин штрафу на боржника ще більше ускладнює його фінансове становище та ще більше утруднює виконання судового рішення про виплату доплати до пенсії.

Відповідно до вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині та Ніжинському районі Чернігівської області задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року скасувати.

Позов управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині та Ніжинському районі Чернігівської області задовольнити.

Постанову старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області Курилець В.І. від 12 жовтня 2011 року серії ВП № 28452202 про накладення на управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині та Ніжинському районі Чернігівської області штрафу у розмірі 1360 грн скасувати.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Юрченко В.В.

Судді Амєлін С.Є.

Кобилянський М.Г.