Історія справи

Постанова ВАСУ від 19.03.2026 року у справі №160/9098/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 року

м. Київ

справа №160/9098/24

адміністративне провадження № К/990/36754/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Желєзного І. В.,

суддів: Білак М. В., Мельник-Томенко Ж. М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року (суддя Савченко А. В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2025 року (судді: Добродняк І. Ю., Семененко Я. В., Суховаров А. В.) у справі № 160/9098/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного військово-медичного клінічного центру (центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби про визнання дій протиправними та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного військово-медичного клінічного центру (центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби, у якому просив:

- визнати протиправним рішення відповідача від 07 грудня 2023 року за вих. № 4826, яким було порушено процедуру встановлення придатності до військової служби ОСОБА_1 ;

- зобов`язати відповідача провести повторну військово-лікарську експертизу для встановлення ступеня придатності до військової служби позивача, з повним обстеженням, за необхідності - в умовах стаціонару, з метою оцінки стану здоров`я і фізичного розвитку позивача на момент огляду та визначення ступеня придатності до військової служби.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій та їх обґрунтування

2. Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 04 жовтня 2024 року позов задовольнив.

Визнав протиправною та скасував постанову Головного військово-медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України про ступінь придатності військовослужбовця ОСОБА_1 до військової служби, яка оформлена довідкою гарнізонної військово-лікарської комісії від 07 грудня 2023 року № 4826.

Зобов`язав Головний військово-медичний клінічний центр (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України повторно провести медичний огляд військовослужбовця ОСОБА_1 та прийняти постанову про ступінь придатності його до військової служби, врахувавши висновки суду.

3. У подальшому представник позивача подав до Дніпропетровського окружного адміністративного суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 160/9098/24 в частині відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 5 000 гривень.

4. Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2025 року, заяву представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.

Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Головного військово-медичного клінічного центру (центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1500 гривень.

У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

5. Дніпропетровський окружний адміністративний суд указав, що за долученим до матеріалів справи актом прийому передач від 30 квітня 2024 року адвокат Куля В. С. надав ОСОБА_1 наступні послуги та витратив таку кількість часу: написано та підготовлено, та подано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву про визнання протиправними рішення Головного військово-медичного клінічного центру (центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби 3 години - 5000 гривень.

6. Суд першої інстанції зазначив, що при вирішенні питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд враховує обсяг фактично наданих адвокатом послуг, складність справи, кількість витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірність обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу. У той же час, суд дійшов висновку, що заявлений до відшкодування розмір витрат позивача на правничу допомогу не є співмірним зі складністю справи та обсягом правових послуг, що був необхідним для забезпечення представництва та захисту інтересів позивача в суді у зв`язку з розглядом цієї справи.

7. Узявши до уваги предмет спору, складність справи та обсяг адвокатських послуг, що був необхідним для захисту інтересів позивача в суді у зв`язку з розглядом цієї справи, Дніпропетровський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що витрати позивача на правову допомогу підлягають зменшенню до 1500 грн і що такий розмір відповідатиме вимогам розумності та справедливості.

8. Залишаючи без змін додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року, Третій апеляційний адміністративний суд зазначив, що, проаналізувавши надані представником позивача докази на підтвердження витрат на правничу допомогу (вартість виконаних робіт та час щодо їх виконання), суд апеляційної інстанції враховує, що предмет спору не вимагав значної кількості часу для підготовки позову. Зазначена вартість витрат на виконання робіт щодо складання позову є надто завищеною порівняно з їх фактичним обсягом, складністю написання та часом, необхідним для виконання відповідних робіт кваліфікованим спеціалістом у галузі права.

9. За висновком суду апеляційної інстанції, визначена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, у розмірі 5000 грн є неспівмірною зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про зменшення заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу шляхом стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 1500 грн.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в касаційній скарзі вимог

10. Не погоджуючись із додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року та постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2025 року, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій зазначив, що необґрунтоване заниження суми стягнення на правничу допомогу суперечить принципу справедливості, оскільки особа, яка постраждала від неправомірних дій суб`єкта владних повноважень, змушена зазнати фінансових витрат у зв`язку із захистом своїх прав.

11. На думку скаржника, судом апеляційної інстанції було застосовано частини шосту та сьому статі 134 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 09 квітня 2019 року у справі № 826/2689/15, у який зазначено, що процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості, натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат із наданням відповідних доказів.

12. Скаржник указав, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначила: «у позовному провадженні роль суду визначена як роль арбітра, який надає оцінку тим доказам і доводам, котрі наводяться сторонами у справі, і не може діяти на користь будь-якої зі сторін» (пункт 40) … «саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій із боку такої сторони» (пункт 44).

13. ОСОБА_1 звернув увагу, що ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції відповідачем не надавались заперечення стосовно суми витрат на правничу допомогу, оскільки, на переконання скаржника, така не тільки відповідає критеріям розумності, але і є нижчою від ринкової, з урахуванням складності та важливості цієї справи.

14. На підставі викладеного скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким стягнути витрати на професійну правничу допомогу в повному обсязі. Крім того скаржник просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в апеляційній та касаційній інстанції.

Позиція інших учасників справи

15. На момент розгляду справи, відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від відповідача до Верховного Суду не надходив.

16. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

Рух касаційної скарги

17. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 22 вересня 2025 року поновив позивачу строк на касаційне оскарження додаткового рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2025 року у справі № 160/9098/24.

18. Відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2025 року у справі № 160/9098/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного військово-медичного клінічного центру (центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби про визнання дій протиправними та скасування рішення.

19. Витребував справу № 160/9098/24 із Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

20. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справу № 160/9098/24 призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ КАСАЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків судів першої та апеляційної інстанцій, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

21. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та аналізуючи доводи касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначає таке.

22. Стаття 59 Конституції України проголошує право кожного на професійну правничу допомогу. Така конституційна гарантія охоплює не лише право користуватися правничою допомогою, а й право визначати умови її надання, у тому числі розмір і спосіб оплати, на договірних засадах. Це саме право закріплене й у статті 16 КАС України.

23. Згідно зі статтею 131-2 Конституції України незалежність адвокатури гарантується. Такий конституційний принцип поширюється не лише на організаційні аспекти діяльності адвокатського самоврядування, а й на фінансову незалежність адвоката як суб`єкта, що надає професійну правничу допомогу.

24. Пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 грудня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) визначено, що договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

25. За змістом пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VІ представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

26. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

27. Частинами першою та третьою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних із розглядом справи.

28. Конституційний Суд України у пункті 3.2 рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначив, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складання позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

29. Відповідно до частин першої та другої статті 132 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

30. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

31. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС України).

32. Частиною сьомою статті 139 КАС України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

33. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина третя статті 143 КАС України).

34. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

35. При цьому саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц; аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24 вересня 2020 року у справі № 904/3583/19).

36. Зазначене узгоджується з положеннями частини сьомої статті 134 КАС України, згідно з якими обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

37. При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19).

38. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

39. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

40. Водночас, відповідно до пунктів 1, 2, 4, 10 частини третьої статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

41. Таким чином, при розгляді клопотання про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу суд зобов`язаний забезпечити дослідження як доводів заявника, так і заперечень протилежної сторони. Процесуальний механізм розподілу судових витрат вимагає від суду комплексної оцінки всіх поданих доказів та аргументів. Заперечення іншої сторони можуть містити доводи щодо: відсутності належних доказів понесення витрат; невідповідності заявлених сум фактично наданим послугам; надмірності витрат з урахуванням категорії та складності справи; невідповідності критеріям розумності. Ігнорування заперечень може призвести до необґрунтованого стягнення коштів та порушення принципу справедливого судочинства.

42. Верховний Суд у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 також вказав, що відшкодування витрат на правничу допомогу має на меті як компенсацію процесуальних витрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення, так і превентивну функцію від необґрунтованих звернень суб`єктів владних повноважень до суду, а також спонукання останніх до своєчасного вчинення дій, спрямованих на поновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин.

43. У справі, що розглядається, позивач на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надав до суду:

- додаткову угоду № 1 до договору про надання правової допомоги від 28 грудня 2023 року, згідно з якою сторони домовились, що, зокрема, за ознайомлення з матеріалами справи, формування правової позиції, написання та подання до суду позовної заяви про визнання протиправним рішення Головного військово-медичного клінічного центру (центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України від 07 грудня 2023 року за вих. № 4826 вартість становить 5000 грн/три години;

- акт прийому-передачі (юридичних послуг) від 30 квітня 2024 року, згідно з яким написано, підготовлено та подано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву про визнання протиправним рішення Головного військово-медичного клінічного центру (центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України від 07 грудня 2023 року за вих. № 4826, вартість документу 5000 грн, витрачений час 3 години;

- прибутковий касовий ордер від 30 квітня 2024 року № 281223-126В/1 відповідно до якого адвокат Куля В. С. прийняв від ОСОБА_1 5000 грн (а. с. 62- 63).

44. Наведені документи відповідають вимогам частини третьої статті 134 КАС України та підтверджують укладення договору про надання правничої допомоги, обсяг наданих послуг і виконаних робіт, та вартість послуг, що сплачена або підлягає сплаті.

45. При цьому Верховний Суд не здійснює переоцінки доказів щодо фактичного обсягу та доцільності кожної окремої дії адвоката, оскільки здійснює касаційний перегляд у межах, визначених статтею 341 КАС України, однак перевіряє, чи дотрималися суди попередніх інстанцій вимог процесуального закону при вирішенні питання про розподіл судових витрат та чи навели вони належні й достатні мотиви для зменшення заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу.

46. На підставі частини першої статті 166 КАС України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

47. Таким чином, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

48. Принцип змагальності також знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частини сьомої статті 134 КАС України, відповідно до яких обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

49. З матеріалів справи вбачається, що заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача судових витрат у сумі 5000 грн заявник направив відповідачу до зареєстрованого Електронного кабінету згідно з квитанцією № 1822549 (а. с. 64).

50. З матеріалів справи також убачається, що Дніпропетровський окружний адміністративний суд повідомив головний військово-медичний клінічний центр (центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України про призначення до розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення (а. с. 72).

51. Разом із цим матеріалами справи, зокрема, підтверджується, що відповідач не направляв до суду першої інстанції клопотання (заперечень, пояснень) про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

52. За висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 16 грудня 2025 року у справі № 640/14850/20 (провадження № К/990/6369/22) у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 134 КАС України (критерії співмірності) суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною дев`ятою статті 139 КАС України (зокрема критерії пропорційності і обґрунтованості), може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, усі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

53. З огляду на наведене, а також беручи до уваги, що відповідач не подав клопотання (заперечення, пояснення) про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що за обставин саме цих спірних правовідносин заявлені позивачем до стягнення з Головного військово-медичного клінічного центру (Центрального клінічного госпіталю) Державної прикордонної служби України судові витрати у розмірі 5000 грн, понесені на професійну правничу допомогу за підготовку, написання та подання до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовної заяви про визнання протиправним рішення цього ж органу від 07 грудня 2023 року № 4826, не можуть вважатися неспівмірними у розумінні частини п`ятої статті 134 КАС України.

54. Отже, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вважає, що висновки Дніпропетровського окружного адміністративного суду та Третього апеляційного адміністративного суду про те, що витрати позивача на правничу допомогу підлягають зменшенню до 1500 грн, є передчасними.

55. Надаючи власну оцінку співмірності вимог позивача щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, критеріям, передбаченим частиною п`ятою статті 134 КАС України, суд першої інстанції безпідставно вчинив дії, обов`язок щодо яких КАС України покладає на сторону спору, яка заперечує проти задоволення відповідних вимог, що є недопустимим та порушує принцип безсторонності суду та рівності прав учасників спору.

56. За таких умов висновки судів першої та апеляційної інстанцій про необхідність зменшення витрат на оплату позивачем правничої допомоги адвоката є необґрунтованими і такими, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм процесуального права. Судами не враховано усталену судову практику Верховного Суду щодо застосування норм статей 134 139 КАС України в подібних правовідносинах.

57. Аналогічний правовий підхід у подібних правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі № 300/5313/22, від 23 січня 2025 року у справі № 120/17480/23, від 21 березня 2025 року № 520/1405/22, від 26 червня 2025 року у справі № 140/3868/24.

58. Ураховуючи викладене, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про необхідність стягнення у даному конкретному випадку з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі у суді першої інстанції в розмірі 5000 гривень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

59. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

60. Згідно із частиною першою статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

61. Оскільки оскаржувані судові рішення прийнято з порушенням норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вважає за необхідне скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі.

Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 КАС України, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2025 року у справі № 160/9098/24 скасувати та ухвалити нове рішення.

3. Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Кулі Володимира Сергійовича про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 160/9098/24 задовольнити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Головного військово-медичного клінічного центру (центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України (вул. Ягідна, буд. 58, м. Київ., 03803; код ЄДРПОУ 143211618) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Желєзний

Судді М. В. Білак

Ж. М. Мельник-Томенко