ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2014 року м. Київ К/9991/71642/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області (далі - Артемівська ОДПІ)

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03.08.2011

та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.10.2011

у справі № 2-а-20450/10/0570

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Артемівськбуд" (далі - Товариство)

до Артемівської ОДПІ,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - концерну "Донецькоблагробуд"

та територіального міжгалузевого об'єднання "Слов'янськ",

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання незаконними та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.08.2010 № 0000052342/3, згідно з яким позивачеві донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 239 745 грн. (у тому числі 159 830 грн. за основним платежем та 79915 грн. за штрафними санкціями), а також податкового повідомлення-рішення від 10.08.2010 № 0000042342/3, за яким Товариство зобов'язано сплатити ПДВ у розмірі 77868 грн. (у тому числі 51912 грн. за основним платежем та 25956 грн. за штрафними санкціями).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03.08.2011 позов задоволено частково; податкове повідомлення-рішення від 10.08.2010 № 0000052342/3 визнано незаконним та скасовано в частині нарахування податку на прибуток у сумі 142 410 грн. (у тому числі 94940 грн. за основним платежем та 47470 грн. за штрафними санкціями); в решті позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.10.2011 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено повністю; оспорювані акти індивідуальної дії визнано незаконними та скасовано.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Артемівська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі судові акти та повністю відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити касаційні вимоги Артемівської ОДПІ виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорювані суми податкових зобов'язань були донараховані податковою інспекцією за наслідками проведення Артемівською ОДПІ планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2009, оформленої актом від 21.12.2009 № 3989/23/33063675.

Як на одну з підстав для визначення Товариству податку на прибуток у відповідній сумі Артемівська ОДПІ зазначила необхідність включення позивачем до оподатковуваного доходу як доходу з інших джерел заборгованості за поставлені підрядні роботи у сумі 207 142 грн. перед ліквідованим контрагентом.

Надаючи правову оцінку цьому епізоду, суди зазначили, що на час складення акта перевірки строк позовної давності по оплаті цієї заборгованості не сплинув, що виключає можливість кваліфікувати останню як безповоротну фінансову допомогу у розумінні підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Однак з такою правовою оцінкою обставин справи погодитися не можна.

Так, за змістом підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валових доход включає доходи з інших джерел, зокрема, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Відповідно до пункту 1.23 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Отже, у разі виникнення обставин, які позбавляють зустрічного виконання зобов'язання з оплати придбаних товарів (робіт, послуг) платника перед контрагентом, операції з поставки таких товарів (робіт, послуг) втрачають компенсаційний характер, а відтак відповідні товари (роботи, послуги) набувають ознак безоплатно наданих та їх вартість підлягає включенню до валового доходу платника як дохід з інших джерел..

Однією з підстав припинення зобов'язання відповідно до статті 609 Цивільного кодексу України є ліквідація юридичної особи (зокрема, кредитора).

З урахуванням викладеного за фактом скасування ліквідації постачальника - товариства з обмеженою відповідальністю «Уністройпром» - позивач повинен був включити до валового доходу заборгованість перед цим товариством з оплати за поставлені підрядні роботи незалежно від строку давності за цими зобов'язаннями.

Невиконання позивачем цього обов'язку обумовлює законність донарахування Товариству податкового зобов'язання з податку на прибуток у відповідній сумі.

Іншою підставою для оспорюваних донарахувань з податку на прибуток та з податку на додану вартість став висновок податкового органу про те, що позивач безпідставно зменшив оподатковуваний доход на суму витрат за операціями з придбання підрядних робіт в рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Монтажтехноспецсервіс», а також незаконно включив до податкового кредиту ПДВ у ціні придбаних робіт.

На обґрунтування цього висновку податкова інспекція зазначає про безтоварний характер цих операцій, які не опосередковувалися фактичним рухом активів, що підтверджується обставинами, встановленими вироком суду у кримінальній справі по обвинуваченню засновників товариства з обмеженою відповідальністю «Монтажтехноспецсервіс», зокрема, за статтею 366 (службове підроблення) Кримінального кодексу України.

А відтак, за висновком Артемівської ОДПІ, складені від імені названого контрагента первинні документи (у тому числі податкові накладні) не є достовірними, не підтверджують фактичного виконання спірних операцій з поставки товарів та послуг в адресу позивача, а відтак не можуть бути підставою для формування товариством даних податкового обліку (зокрема, податкового кредиту).

Як випливає з визначення, що міститься у пункті 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 названого Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту 7.2.6 пункту 7.2 цієї ж статті Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

На час виникнення спірних правовідносин порядок формування валових витрат був врегульований статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 названого Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених законодавчих положень вбачається, що підставою виникнення у платника права на податковий кредит та на формування валових витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

При цьому як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавством пов'язує реалізацію права платника на податковий кредит.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість податкового кредиту та валових витрат первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує визначену постачальником вартість товарів (робіт, послуг) та включену постачальником до їх ціни суму ПДВ при обчисленні суми податків, які підлягають перерахуванню до бюджету.

У даному разі висновок податкової інспекції (який був підтриманий судом першої інстанції) про недостовірність представлених позивачем первинних документів та невідповідність даних податкового обліку Товариства фактичному змісту господарських правовідносин ґрунтується на тому, що вироком суду було засуджено директора підприємства-постачальника за вчинення злочину, передбаченого статтею 366 (службове підроблення) Кримінального кодексу України.

При цьому зазначеними вироком встановлено, що назване підприємство не провадило будь-якої фактичної господарської діяльності; від імені цього товариства складалися завідомо неправдиві первинні документи, що відображали неіснуючі господарські відносини з іншими суб'єктами господарювання з метою здійснення транзитного руху грошових коштів та їх подальшої конвертації у готівку.

Згідно з частиною четвертою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

А відтак з урахуванням факту фіктивності господарської діяльності спірного постачальника Товариства згідно з вироком суду (копію якого долучено до матеріалів справи) суд першої інстанції правильно застосував наведену процесуальну норму та об'єктивно оцінив встановлені цим вироком обставини як свідчення відсутності реального характеру виконання поставок підрядних робіт товариством з обмеженою відповідальністю «Монтажтехноспецсервіс» позивачеві; на підставі цього суд зробив правильний висновок, що первинні документи, виписані для оформлення господарських операцій позивача з цим контрагентом, не мають юридичної сили первинних документів та не можуть підтверджувати правомірність формування податкового кредиту та валових витрат. Правова оцінка обставин даної справи була здійснена судом з дотриманням правил оцінки доказів, встановлених нормами статті 86 КАС.

Таке правозастосування судом першої інстанції відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій, зокрема, в постанові від 27.03.2012 у справі за позовом приватного підприємства «Ангара» до державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування. У цій постанові Верховний Суд України зазначив, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та змінити постанову Донецького окружного адміністративного суду, повністю відмовивши у задоволенні позову Товариства.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області задовольнити.

2. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.10.2011 у справі № 2-а-20450/10/0570 скасувати.

3. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03.08.2011 у справі № 2-а-20450/10/0570 змінити в частині визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.08.2010 № 0000052342/3 щодо нарахування податку на прибуток у сумі 142 410 грн. (у тому числі 94940 грн. за основним платежем та 47470 грн. за штрафними санкціями).

У цій частині позову відмовити.

4. В решті постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03.08.2011 у справі № 2-а-20450/10/0570 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько